Справа № 953/18222/21
н/п 2/953/806/23
20 квітня 2023 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді Губської Я.В.,
за участі секретаря Мордухович К.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, юридична адреса: 010601, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
Представник позивача АТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця за кредитним договором від б/н 06.03.2012 року у розмірі 8675,39 грн., а також судових витрат в розмірі 2270,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 06.03.2012 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н, на підставі його заяви від 06.03.2012 року. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2500 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. ІНФОРМАЦІЯ_3 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Виходячи із ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємці мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 12.04.2016 року по 12.10.2016 року. Зазначили, що спадкоємцями, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 24.01.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» направлена претензія кредитора до П'ятої Харківської державної нотаріальної контори. Згідно отриманої відповіді зазначено, що спадкоємці померлого позичальника з заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались. 16.06.2021 року до спадкоємців було направлено лист-претензію згідно яких АТ КБ «Приватбанк» пред'явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором від 06.03.2012 року становить 8675,39 грн.
Ухвалою суду від 28.09.2021 року було відкрито загальне позовне провадження по справі, призначено справу до розгляду у підготовче засідання з викликом сторін, витребувано докази з П'ятої Харківської державної нотаріальної контори - копію спадкової справи..
Ухвалою від 10.01.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином,причини неявки суду невідомі.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились повторно, причини неявки суду не повідомили, були повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду справи, про що свідчать зворотні повідомлення в матеріалах справи, заперечень не надали.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чинному повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).
Крім того, суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Обов'язковою явка позивача в судове засідання не визнавалась.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України .
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 передбачено, що дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, норми ЦПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, держави (ст. 2 ЦПК України).
Тому, суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України"), тим паче, коли вони стосуються інтересів дитини.
Суд вважає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи, що сторони по справі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились в судове засідання, причини неявки суду не повідомили, будь -яких заяв, клопотань до суду не надходило, керуючись розумними строками розгляду справи, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів усіх сторін по справі, вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 06.03.2012 р. ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" та підписав заяву №б/н від 06.03.2021 року. При її підписанні, він підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві.
Після цього йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що визначений у довідці "про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки".
Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк», рішенням єдиного акціонера банку було змінено тип банку на "приватне" та його найменування на "акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк". Банк став правонаступником всіх прав та зобов'язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» .
До кредитного договору позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
12.04.2016 року позичальник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.05.2018 провадження у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 . Вказана ухвала отримана позивачем 31.05.2018, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ПАТ КБ «Приватбанк».
Позивач зазначає, що ОСОБА_3 в повному обсязі взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого заборгованість за договором № б/н від 06.03.2012 року становить 8675,39 грн.
24.01.2021 АТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу П'ятої Харківської державної нотаріальної контори претензію кредитора від 23 грудня 2020 року в порядку ст.1281 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), у якій просив: повідомити чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_3 ; включити кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до спадкової маси; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 8675,39 грн.; надіслати інформацію стосовно звернення з заявою або про відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого боржника, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржник.
Листом П'ятої Харківської державної нотаріальної контори (ХДНК) від 27.01.2021 року №244/01-16 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлено, що претензія про визнання кредитором перед спадкоємцями ОСОБА_3 надійшла до нотаріальної контори 27.01.2021 року, зареєстрована в журналі вхідних документів за №284/02-14. Повідомлено, що спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 не заводилась. Крім того вказано, що банком було надано неправдиву інформацію про те, що про смерть боржника стало відомо на теперішній час, що підтверджується копією документа, до підтверджує смерть клієнта згідно штампу вхідної кореспонденції ПАТ КБ «Приватбанк» від 31.05.2018. Таким чином ПАТ КБ «Приватбанк» було пропущено строк для подання вимоги кредитора до спадкоємців померлого.
16.06.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лист-претензію про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором від 06.03.2012 року, укладеного між банком та ОСОБА_3 , яка залишена без відповіді.
Реєстрація відповідачів по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , разом із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується копіями паспортів, наявних в матеріалах справи.
У зв'язку з непогашенням ОСОБА_3 кредитної заборгованості 23.09.2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з вказаним спором про стягнення кредитної заборгованості до суду.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником, який помер, після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282ЦК України.
Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини,якщо їм відомо про його борги,та/або якщо вони спадкують майно,обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Як роз'яснено Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12 при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника підлягають встановленню такі обставини:
чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.05.2018 провадження у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 . Вказана ухвала суду отримана позивачем 31.05.2018, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ПАТ КБ «Приватбанк». Дані обставини не спростовані під час розгляду справи.
Враховуючи, що банк дізнався про смерть позичальника ОСОБА_3 , встановлений у ст. 1281 ЦК України строк у шість місяців для пред'явлення вимог до спадкоємців закінчився 30 листопада 2018 року.
Звертаючись із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як до спадкоємців після смерті ОСОБА_3 позивач мав довести, що спадкоємцем майна є саме відповідачі. Проте, позивач не надав доказів на підтвердження того, що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно. Будь-які інформаційні довідки про нерухоме майно, що належали безпосередньо спадкодавцю - померлому ОСОБА_3 в матеріалах даної справи відсутні.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачі є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки вони постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. На підтвердження цієї обставини позивач посилається на копії паспортів позичальника та відповідачів, де зазначено одну й ту ж адресу їх місця проживання. Однак, сам факт реєстрації місця проживання відповідачів за однією адресою зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме відповідачі є спадкоємцями та прийняли спадщину після померлого.
Вказане узгоджується з правовими висновками, висловленими в постанові Верховного Суду по справі № 320/6489/16-ц від 21 серпня 2019 року.
Посилання позивача на ту обставину, що відповідачі постійно проживали разом з померлим позичальником не спростовує висновок про відсутність підстав вважати їх спадкоємцями, оскільки встановлення факту відсутності за життя у ОСОБА_3 будь-якого майна, а протилежного судом не встановлено, виключає саму можливість набуття права спадкування.
Оскільки зі смертю позичальника відносини між кредитором АТ КБ «Приват Банк» і позичальником ОСОБА_3 припинилися, а його спадкоємці сторонами кредитного договору не були, дані відносини також не можуть регулюватися нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що відповідачі отримали у спадщину будь-яке майно після смерті ОСОБА_3 , а тому і не набули статусу спадкоємців, а відтак у них відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємців про стягнення заборгованості, представник АТ КБ «Приватбанк» зобов'язаний був довести ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України, цього зроблено не було.
Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі вступили у спадщину та отримали спадкове майно після смерті позичальника ОСОБА_3 та, відповідно, набули обов'язку задовольнити вимоги кредитора, відсутні підстави для задоволення позову.
Також, судом вбачається, що 27 січня 2021 року, після спливу вищезазначеного строку пред'явлення вимоги, АТ КБ "ПриватБанк" надіслало до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контору претензію кредитора по заборгованості ОСОБА_3 у розмірі 8675,39 грн.
На вищевказану претензію АТ КБ "ПриватБанк" П'ята Харківська міська державна нотаріальна контора повідомила банк, що АТ КБ "ПриватБанк" пропущено строк для подання вимоги кредитора до спадкоємців померлого, а також повідомили, що спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 не заводилась.
16.06.2021 АТ КБ "ПриватБанк" надіслало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листа-претензію про погашення заборгованості, при цьому не встановивши чи є вони спадкоємцями після померлого ОСОБА_3 і чи прийняли вони спадщину після його смерті.
Оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не набули статусу спадкоємців, не отримали у спадщину майна, у них відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи, окрім того кредитором спадкодавця пропущено, встановлений у ч. 3 ст. 1281 ЦК України строк пред'явлення вимоги.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що суд вважає, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця слід відмовити у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю, а також пропуском строку пред'явлення вимоги.
За правилами ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, юридична адреса: 010601, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавця -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: