Справа № 402/124/21
Провадження № 2-з/386/4/23
про забезпечення позову
24 квітня 2023 року смт. Голованівськ
Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області
Гут Ю. О.
дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог -Благовіщенська міська рада Голованівського району Кіровоградської області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на неї,
встановив:
ОСОБА_1 електронною поштою надіслав до суду заяву про забезпечення позову, після відкриття провадження у справі, яку зареєстровано 10.04.2023, в якій просить зобов'язати ПП ТОВ «Компанія Альтерра» встановити (відновити) в установленому порядку земельні ділянки загальною прощею 1,8 га. переданої ОСОБА_1 у власність із земель державної власності уповноваженю комісією для ведення ОСГ за межами населеного пункту на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області в межаї із її кадастровим праном на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення її меж в натурі на місцевості з метою встановити особу їх реального користувача ( користувачів), що господарюють на ній в її межах.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що в натурі на місцевості не встановлено межі спірної земельної ділянки із кадастровим номером 3525584800:02:000:1321 зареєстрованого на ім'я відповідача ОСОБА_2 та їх не закріплено межовими знаками в установленому порядку ( що встановлено мотивувальною частиною рішення суду у справі № 402/124/16-ц) , то обгрунтовано виключається її подальший поділ в натурі на місцевості в установленому порядку на дві похідні земельні ділянки із кадастровими номерами 3525584800:02:000:5146 та 3525584800:02:000:5147, як те нібито сталося орієнтовно в грудні 2018 ще до моменту згаданої справи, що як результат обгрунтовано стали об'єктом і предметом спору в даній справі та разом із тим обгрунтовано виключається визначення їх меж в натурі на місцевості за допомогою межових знаків. Знищені в натурі на місцевості межі і межові знаки його земельної ділянки площею 1,8 га, всупереч встановленому землеустрою на даній території її незаколнним користувачем, особа якого і підлягає встановленню на виконання мотивувальної частини постанови касаційного суду. Без вжиття подальших додаткових заходів щодо встановлення (відновлення) її меж в натурі на місцевості в межах із її кадастровим планом на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі на місцевості меж земельної ділянки переданої йому у власність, як те передбачено чинним земельним законогдавством , в межах якої нібито розташовані в натурі на місцевості спірні земельні ділянки №5146 та №5147, зареєстровані на ім'я відповідача , що є необхідною і достатньою умовою, яка забезпечить в подальшому достовірне встановлення особи реальної особи користувача земельної ділянки, що господарює на ній в її межах, що разом із тим є достатньою та необхіднорю умовою, що забезпечить як виконання постанови касаційного суду так і правильне вирішення даної справи. Заявник звернувся до керівника ПП ТОВ «Компанія Альтерра» із даним питанням , однак керівник попереднього погодився в усній формі виконати таку роботу за ціну 800 грн., але в подальшому його працівники відмовилися зареєструвати таку письмову заяву із додаванням до неї копіями документів із технічної документації із землеустрою щодо встновлення в натурі на місцевості меж земельної ділянки, пояснюючи це тим, що бояться займатися цією справою щоб не приймати участь у засіданнях суду. Заявник дану заяву надіслав до підприємства поштою рекоменгдованим листом, однак відповідальна особа відмовилася від отримання листа.
Ухвалою суду від 18.04.2023 заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків .
Заявник 20.04.2023 усунув недоліки заяви,що стали підставою для залишення заяви без руху.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
На думку суду, позивачем не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення не є співмірним заявленим позовним вимогам.
Метою вказаного позову є захист прав позивача щодо земельної ділянку на яку надано було позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації та в подальшому відмовлено у внесенні відомостей до земельного кадастру щодо права власності на спірну земельну ділянку оскільки дана земельна ділянка зареєстрована за заявою відповідача, шляхом визнання незаконним та скасування державну кадастрову реєстрацію здійснену 04.12.2018 на спірні земельні ділянки та визнання незаконним та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки. Разом з тим, заявник в забезпеченні позову просить зобов'язати ППТОВ «Компанія Альтерра» встановити (відновити) в установленому порядку земельні ділянки загальною прощею 1,8 га переданої ОСОБА_1 у власність із земель державної власності уповноваженю комісією для ведення ОСГ за межами населеного пункту на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області в межаї із її кадастровим праном на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення її меж в натурі на місцевості з метою встановити особу їх реального користувача ( користувачів), що господарюють на ній в її межах.
Отже , заявником (позивачем) не було вказано обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення щодо скасування державної реєстрації на спірну земельну ділянку позивачу у разі задоволення позову.
Отже, наявність самого по собі позову про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на неї,позивачу не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідного підприємства встановити межі земельної ділянки з метою встановлення особи її реального користувача (користувачів), що господарюють на ній в її межах..
Крім того, пред'явлення позивачем вимоги скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на неїє немайновою вимогою.
Вимог майнового характеру позивач не заявляв.
Позивачем не доведено ризики утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову.
Так, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, а посилання у заяві про те, що відсутність меж та межових знаків суміжних земельних ділянок, що межують із земельною ділянкою переданою йому у власність, що могло б допомогти встановити її користувача за умов відсутності таких меж, не представляється можливим за таких умов встановити достовірно особу реального користувача земельної ділянки на виконання мотивувальної частини постанови касаційного суду, що не ставиться у вимогах позову позивачем, тому, припущення позивача щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
З огляду на викладене, заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог -Благовіщенська міська рада Голованівського району Кіровоградської області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на неї- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня винесення ухвали.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Гут Ю. О.