справа №1-249/2007
6 листопада 2007 року Знам»янський міськрайонний суд
Кіровоградської області в складі :
головуючого судді Проценко О.М.
при секретарі Тумановій С.В.
з участю прокурора Устьянцева С.В.
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам»янка Кіровоградської області кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,народився та мешкає в АДРЕСА_1,українець,громадянин України,не одружений,утриманців не має,освіта середня,не працююючий,раніше судимий:26 лютого 2007 року Знам»янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.186 КК України до 2 років позбавлення волі,із застосуванням ст.75 КК України,з встановленням іспитового терміну на 1 рік,-
за ч.1 ст.286, ч.2 ст.190 КК України,-
29 серпня 2006 року,приблизно о 10 годині,ОСОБА_2,в порушення вимог п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України,перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння,не маючи посвідчення водія,що не давало йому права керувати транспортним засобом,не зважаючи на це,керуючи автомобілем ЗАЗ-ДЕО,державний номер НОМЕР_1,який належить на праві власності його батьку ОСОБА_3,рухався по автодорозі в місті Знам»янка Кіровоградської області,по вулиці Фрунзе і,неподалік від перехрестя з вулиці Дзержинського,хотів здійснити обгін автомобіля ГАЗ-3110,державний номер НОМЕР_2,який рухався попереду нього в попутному напрямку. Виїхавши на зустрічну смугу і побачивши невстановлений досудовим слідством автомобіль,який рухався на зустріч,зрозумівши,що йому не вистачить часу для здійснення обгону,повернувся у свій ряд руху,при цьому не врахував рух автомобіля ГАЗ-3110,який рухався попереду нього і не обрав безпечну відстань керованого ним автомобіля,чим грубо порушив вимоги п.2.3 (б),13.1 та 14.6 (а) Правил дорожнього руху України і,таким чином,не виконавши вказані пункти,ОСОБА_2 допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ-3110,від якого водій автомобіля ГАЗ-3110 ОСОБА_4. отримав тілесні ушкодження у вигляді набряку м»яких тканин та гематоми потиличної області голови,набряку тканин шийного та поперекового відділу хребта,струс головного мозку,гіпертонічний криз (вперше виявлений),остеохандроз шийного та поперекового відділу хребта (вперше виявлений),які згідно висновку судово-медичної експертизи №11 від 22 лютого 2007 року по тяжкості відносяться до категорії середньої тяжкості,як такі,що потягли за собою тривалий розлад здоров»я. Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №811/18 від 21 травня 2007 року,водій автомобіля ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути настання ДТП.
Крім того, 12 червня 2007 року,приблизно о 22 годині,ОСОБА_2,маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство),повторно і реалізуючи
2
свій злочинний намір,перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння,знаходячись на спортивному майданчику школи №7 в селищі Знам»янка Кіровоградської області,зустрвів свого знайомого ОСОБА_5,у якого,шляхом зловживання довірою,а саме попрохавши у останнього його мобільний телефон «LG G-1800»,вартістю 606 грн.,зі стартовим пакетом «Діджус»,вартістю 25 грн.,щоб подзвонити, при цьому пообіцявши ОСОБА_5. повернути мобільний телефон,не дотримав даної обіцянки і коли останній відійшов,заволодів його мобільним телефоном,після чого з викраденим шахрайським шляхом мобільним телефоном ОСОБА_2 зник, викраденим розпорядився на свій розсуд,чим заподіяв ОСОБА_5. матеріальну шкоду на суму 631 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєнні злочину,передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав повністю,однак давати пояснення і відповідати на запитання відмовився,посилаючись на ст.63 Конституції України.
Вину в скоєнні злочину передбаченому ч.2 ст.190 КК України підсудний ОСОБА_2 не визнав і суду пояснив,що дійсно,12 червня 2007 року він знаходивсяна території школи №7,яка розташована в селищі Знам»янка Кіровоградської області. На стадіоні поблизу школи хлопці,а саме ОСОБА_5,ОСОБА_6 і ОСОБА_7 грали в футбол,по закінчееню гри вони всі збиралися випити пива. Коли хлопці закінчили гру і почали перевдягатися,в нього виникла термінова необхідіність зателефонувати і він підійшов до ОСОБА_5,у якого, без будь-яких погроз попросив мобільний телефон,на що ОСОБА_5 погодився і дав йому свій мобільний телефон. Оскільки на СІМ-картці у портерпіолого було мало коштів,він витяг із мобільного телефону СІМ-картку ОСОБА_5 і вставив свою СІМ-картку.Відійшовши в сторону,щоб ніхто не заважав при розмові,він,підсудний,поговорив по телефону,а коли закінчив розмову і хотів повернути телефон ОСОБА_5,то побачив,що потерпілий разом із хлопцями кудись відійшли,а тому він не зміг віддати ОСОБА_5 телефон.
Підсудний також пояснив,що коли він йшов до себе до дому,то по дорозі зустрів ОСОБА_8,у якого,під заставу мобільного телефона ОСОБА_5,взяв 30 грн. На слідуючий день він приходив до ОСОБА_8,щоб повернути йому гроші і забрати телефон,однак ОСОБА_8 в себе дома був відсутній,а тому він зміг забрати телефон потерпілого лише на слідуючий,тобто на третій день,і в цей-же день він повернув вказаний мобільний телефон,разом із СІМ-карткою,ОСОБА_5. Свою вину в скоєнні данного злочину не визнає,оскільки не мав наміру викрадати мобільний телефон потерпілого,а при його допиті в якості обвинуваченого свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України визнав із-за того,так як вважав,що якщо він визнає свою вину в скоєнні данного злочину,то відносно нього не буде обрана міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєнні злочину,передбаченого ч.2 ст.190 КК України не визнає,але його вина в скоєнні зазначеного злочину в повному обсягу пред»явленого обвинувачення встановлена судом і підтверджується поясненнями потерпілого,свідків,а також матеріалами кримінальної,дослідженими судом в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5. суду пояснив,що 12 червня 2007 року,він,разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7,на території школи №7 грали у футбол,після закінчення гри до них підійшов ОСОБА_2,який особисто у нього,потерпілого,без будь-яких погроз,попросив мобільний телефон,так як йому було необхідно терміново зателефонувати. Давши ОСОБА_2 свій мобільний телефон,він відійшов перевдягнутися і коли перевдягався,то весь час дивися в сторону ОСОБА_2,який був на місці,а коли він вже перевдягнувся,то побачив,що ОСОБА_2,на тому місці,де він до цього знаходився,був відсутній і тоді він зрозумів,що підсудний кудись пішов разом із його мобільним телефоном. Ввечері цього-ж дня він до ОСОБА_2, за своїм мобільним телефоном, до дому не ходив,а пішов вранці 13 червня 2007 року,разом із своєю матір»ю,однак ОСОБА_2 дома не було і мобільний телефон підсудний повернув йому на слідуючий день,тобто через 2 дні,з того дня,коли він давав підсудному телефон,щоб той міг зателефонувати.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила,що вона являється матір»ю ОСОБА_5 і їй відомо про те,що 12 червня 2007 року,її син,разом із хлопцями,поблизу школи №7 грали у футбол,син прийшов до дому приблизно о 23 годині і
3
розповів їй,що він дав ОСОБА_2 свій мобільний телефон,щоб останній міг зателефонувати,але ОСОБА_2 телефон йому не повернув,так як кудись пішов. Вона сказала сину,що йти до дому до ОСОБА_2 пізно і що вони взавтра вранці підуть до підсудного до дому. Коли вони прийшовши на слідуючий день до дому,де мешкає ОСОБА_2,то виявилося,що самого підсудного дома не має,але дома був його батько,якому вона розповіла,що трапилося,але батько ОСОБА_2 відповів,що він гроші за телефон віддавати не буде,оскільки в нього відсутні кошти і порекомендував їм звернутися до міліції. Після цієї розмови вона разом із сином пішли до дому,в цей-же день телефон ніхто не повернув,в зв»язку з чим вона була змушена звернутися до міліції,а через два дні прийшов батько підсудного і повернув її синові мобільний телефон.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6. та ОСОБА_7 надали суду аналогічні пояснення і суду пояснили,що 12 червня 2007 року,вони разом із потерпілим грали у футбол біля школи №7,яка розташована в селищі Знам»янка Кіровоградської області. До них підійшов ОСОБА_2 і попросив у ОСОБА_5 мобільний телефон,так як йому було потрібно терміново зателефонувати. Взявши мобільний телефон ОСОБА_2 відійшов в сторону і почав звонити,а вони відійшли перевдягнутися. Коли повернулися,то побачили,що ОСОБА_2 на тому місці,де він телефонував,вже не було,після чого вони почали звонити на телефон ОСОБА_5,щоб сказати ОСОБА_2,щоб він повернув ОСОБА_5 телефон,але телефон потерпілого був вже відключений.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснив,що точної дати він не пам»ятає,але це було на початку літа 2007 року,до нього до дому прийшов ОСОБА_2,який перебував в стані алкогольного сп»яніння і попросив у нього 30 грн.,запропонувавши залишивши в якості застави мобільний телефон. Він запитав,чи телефон не крадений і чи не буде в нього із-за цього проблем,на що підсудний відповів,що даний телефон не крадений і проблем не буде. Оскільки він,свідок, мав намір придбати телефон,то він погодився на пропозицію підсудного. На слідуючий день до нього до дому знову приходив ОСОБА_2,про що йому повідомили сусіди,але останнього він не бачив,так як був дома відсутній. Прийшовши на третій день,ОСОБА_2 повернув йому 30 грн. і забрав назад мобільний телефон
Вина ОСОБА_2 в скоєнні злочину,передбаченого ч.2 ст.190 КК України підтверджується також матеріалами кримінальної справи,дослідженими судом в судовому засіданні,а саме:заявою потерпілого ОСОБА_5 про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 О.(а.с.3),протоколом огляду місця пригоди (а.с.9),протоколом огляду предметів (а.с.19,20),довідкою судового експерта про вартість мобільного телефону (а.с.22),довідкою про вартість стартового пакета (а.с.23).
Таким чином,аналізуючи та оцінюючи всі докази по даній кримінальній справі,суд приходить до висновку,що ОСОБА_2 винен в скоєнні злочинів,передбачених ч.1 ст.286 КК України та ч.2 ст.190 КК України за ознаками:порушення правил безпеки дорожнього руху особою,яка керує транспортним засобом,що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а також заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство),вчинене повторно і органом досудового слідства дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України та ч.2 ст.190 КК України кваліфіковані вірно.
Суд не приймає до уваги пояснення підсудного ОСОБА_2 в тій частині,що він не мав умислу та наміру на скоєння злочину,передбаченого ч.2 ст.190 КК України,оскільки пояснення підсудного спростовуються діями останнього,а саме тим,що ОСОБА_2,після того,як о 22 годині 12 червня 2007 року зателефонував з мобільного телефону потерпілого і,після закінчення розмови мав реальну можливість повернути вказаний телефон ОСОБА_5.,що підтверджується поясненнями самого потерпілого і свідків ОСОБА_6. та ОСОБА_7, навпаки, о 23 годині,в цей-же день,прийшов до домоволодіння ОСОБА_8 і попросив у останнього 30 грн.,залишивши в якості застави мобльний телефон потерпілого,тобто суд вважає,що підсудний, зловживаючи довірою ОСОБА_5,отримав від останнього телефон,щоб зателефонувати і,не маючи права розпоряджатися чужим майном,в даному випадку мобльним телефоном,передав його ОСОБА_8 в якості застави,за що отримав від останнього 30 грн.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних підсудним одного необережного злочину,а другого
4
умисного,корисного,закінченого злочину,які закон класифікує як злочини невеликої та середньої тяжкості,особу ОСОБА_2,що він,будучи раніше засудженим, належних висновків для себе не зробив і вчинив даний злочин в період відбуття покарання з іспитовис строком за вироком Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2007 року,за місцем проживання характиризується негативно,суспільно-корисною працею не займається.
Обставин,які пом»якшують покарання підсудного ОСОБА_2 судом не встановлено.
До обставин,які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 суд відносить скоєння злочинів в станні алкогольного сп»яніння.
Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_2,особу підсудного,відсутність обставин,які пом»якшують його покарання і наявність обставин,які обтяжують його покарання,суд вважає,що виправлення ОСОБА_2 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства.
Керуючись ст.ст.323-324 КПК України,суд, -
ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочинів,передбачених ч.1 ст.286 КК України та ч.2 ст.190 КК України і призначити покарання: за ч.1 ст.286 КК України в виді 6 місяців арешту,за ч.2 ст.190 КК України в виді 2 років позбавлення волі.
У відповідності з ч.1 ст.70 КК України,шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим прзначити ОСОБА_2 покарання в виді 2 років позбавлення волі.
У відповідності з ч.1 ст.71 КК України,до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2007 року у виді 6 місяців позбавлення волі і остаточни призначити ОСОБА_2 покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 - утримання під вартою - залишити без змін до вступу вироку в законну силу,термін відбування покарання відраховувати з 17 липня 2007 року,зарахувавши в термін відбування покарання знаходження під вартою з 17 по 20 квітня 2007 року.
Речові докази по справі:легковий автомобіль марки ГАЗ-3110,державний номер НОМЕР_2,який передано на зберігання власнику транспортного засобу ОСОБА_10 - залишити у власність останній,легковий автомобіль марки ЗАЗ-ДЕО,реєстраційний номер НОМЕР_1,який передано на зберігання власнику транспортного засобу ОСОБА_3 - залишити у власність останньому.
На вирок може бути подано апеляцію протягом 15-ти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області,шляхом подачі апеляційної скарги через Знам»янський міськрайонний суд Кіровоградської області,а засудженимОСОБА_2 - в той-же строк з моменту отримання копії вироку.
Суддя Знам»янського міськрайонного суду Проценко О.М.