04.04.2023
Справа № 489/7178/21
Провадження №2/489/338/23
04 квітня 2023 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Назаровою С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини про батька
Представниця позивачки звернулася до суду з позовом, яким просить: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису № 313 про народження ОСОБА_3 , вчиненого 20.10.2021 Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де в графі «батько» вказати батьком дитини ОСОБА_2 , змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », інші відомості залишити без змін; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. та витрати на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи. Мотивуючи вимоги тим, що позивачка у 2019 році познайомилася з ОСОБА_2 та почали зустрічатися. Згодом відповідач поїхав працювати за кордон, стосунки між сторонами припинилися. У грудні 2020 року позивачка та відповідач почали знову зустрічатися. У березні 2021 року позивачка дізналася, що вона вагітна, про що повідомила відповідача. Однак, після того, як ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 про вагітність, поведінка останнього змінилася, він припинив будь-які відносини з позивачкою, на телефонні дзвінки не відповідав та всіляко уникав зустрічей з позивачкою. ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_3 , про що за допомогою смс повідомлення позивачка повідомила відповідача, який ніяким чином не відреагував на цю інформацію. Після народження сина, позивачка звернулася до Корабельного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який провів державну реєстрацію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за актовим записом № 313 від 20.10.2021 у відповідності до ст.. 135 СК України, зазначивши прізвище дитини « ОСОБА_4 », по батькові « ОСОБА_6 ». Відповідач з моменту народження дитини, не визнає своє батьківство, його батьки постійно ставлять під сумнів, чи дійсно їх син є батьком ОСОБА_7 . Відповідач є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8 , про сина не піклується, відмовляється добровільно допомагати сину.
Ухвалою суду від 04.11.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.02.2022, призначено судову молекулярно-генетичну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 22.06.2022, виправлено описку.
Ухвалою суду від 30.08.2022, поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 16.11.2022, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представниці позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Від відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Позивачка зазначає, що вона, зокрема, з грудня 2020 року перебувала у відносинах з відповідачем ОСОБА_2 , від якого у неї народилася дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 жовтня 2021 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 . Батьком дитини записаний - ОСОБА_9 , матір'ю - ОСОБА_1 (а.с.14).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.15).
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно, до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Порядок визначення походження дитини врегульовано Главою 12 СК України.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. За п. 1 ч. 1 розглядуваної статті якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до роз'яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2008 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 110 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Ухвалою суду від 16.02.2022 року призначено у справі судово-медичну генетичну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення експертів поставлено наступне питання: чи є громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З метою надання експерту матеріалів, необхідних для проведення експертизи зобов'язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з'явитися за викликом до експертної установи для надання експерту необхідних матеріалів.
Відповідач від проведення експертизи ухилився, на виклик експерта до експертної установи не прибув, у зв'язку з чим до суду 29.08.2022 року надійшло повідомлення від Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про повернення ухвали без виконання, у зв'язку з неявкою громадянина ОСОБА_2 для відібрання біологічних зразків для проведення судово-медичної генетичної експертизи.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Ухилення відповідача від проведення судово-генетичної експертизи шляхом нез'явлення до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів свідчить про його небажання отримати висновки щодо походження дитини та дає суду можливість визнати факт батьківства, та встановити походження дитини , виходячи з інтересів дитини.
Отже, враховуючи, що предметом доказування в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка є ймовірним батьком, і дитиною, без проведення судово-медичної генетичної експертизи позивач не може довести наявність кровного споріднення, дії відповідача щодо ухилення від явки до експертної установи для подання експертам необхідних матеріалів, суд визнає факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, з метою захисту прав захисту порушених прав та інтересів малолітньої дитини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про визнання батьківства.
Крім того, згідно з положеннями статті 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Суд також вважає за доцільне зазначити, що питання про зміни в актовому запису фізичної особи врегульовано «Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», які затверджені наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Згідно з розділом II п. 2.13.1 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Пунктом 2.16.7 Правил визначено, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
У зв'язку з визнанням батьківства відповідачем суд також вважає за необхідне задовольнити вимогу позивачки та внести зміни до актового запису № 313 від 20 жовтня 2021 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зазначивши батьком дитини громадина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд приходить до наступного.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
На підтвердження судових витрат суду надані: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії МК № 123524 від 02.11.2021; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 732 від 24.12.2011; квитанція до прибуткового касового ордера № 26 від 26.10.2021, про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Гагашкіної Л.І. грошових коштів за Договором про надання правничої допомоги від 26.10.2021 у розмірі 4000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки позов підлягає частковому задоволенню та позивач звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1816 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 141, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини про батька - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внести до актового запису № 313, складеного 20 жовтня 2021 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні зміни:
В графі «Прізвище дитини» змінити з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »;
в графі «Відомості про батька» зазначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Інші відомості залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 грн. 00 коп.; витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 340/2, ЄДРПОУ 23038206.
Повний текст судового рішення складено «24» квітня 2023 року.
Суддя Н.О. Рум'янцева