Шаргородський районний суд
Вінницької області
Іменем України
25 квітня 2023 року
м. Шаргород
Справа № 152/544/23
провадження № 1-кп/152/66/23
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023025150000032 від 17.04.2023 по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
встановив:
24.04.2023 до Шаргородського районного суду Вінницької області, у відповідності до вимог ст.ст. 291, 302 КПК України, надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 з клопотанням прокурора ОСОБА_3 про його розгляд у спрощеному провадженні.
Вивчивши обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12023025150000032 від 17.04.2023, суд встановив, що клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні відповідає вимогам ст. 302 КПК України.
Зокрема, обвинуваченому ОСОБА_2 та потерпілому ОСОБА_4 роз'яснено зміст, встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що в разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Прокурор впевнився в добровільності згоди обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4 на розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні.
До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні прокурором долучені: письмова заява ОСОБА_2 , підтверджена захисником ОСОБА_5 про беззаперечне визнання винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, згода із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згода з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні за його відсутності; письмова заява потерпілого ОСОБА_4 про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згода з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; а також матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_2 своєї винуватості.
Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 24.04.2023 постановлено розглянути даний обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження № 12023025150000032 від 17.04.2023 вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2 , 17.04.2023 приблизно о 02 годині, перебуваючи неподалік магазину «Продукти», що розташований по вул. Соборна, 160а в с. Клекотина Жмеринського району Вінницької області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, розпочав бійку з ОСОБА_4 , який сидів за кермом власного автомобіля марки «Renault Laguna». державний номерний знак НОМЕР_1 , в ході якої наніс один удар кулаком правої руки в праву частину обличчя останнього, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді садна на верхній губі справа, на обличчі справа, на верхній повіці правого ока; крововиливів та забитих ран слизової оболонки верхньої та нижньої губи; крововиливу в слизову оболонку нижньої губи, які згідно висновку судово-медичної експертизи №29 від 17.04.2023 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_2 , які полягають у спричинені потерпілому умисних легких тілесних ушкоджень, органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, винуватість його доведена і він повинен нести кримінальну відповідальність за скоєне за ч.1 ст.125 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, форму вини, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 17.09.2009 в справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_2 суд визнає щире каяття у скоєному.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.
На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра КНП «Шаргородська МЛ» ОСОБА_2 не перебуває (а.к.п.19).
З урахуванням обставин кримінального провадження, даних про особу ОСОБА_2 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем постійного проживання, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до частини 2 статті 12 КК України є кримінальним проступком, наявності обставини, що пом'якшує покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе в умовах застосування покарання у виді громадських робіт.
Підстав для застосування до ОСОБА_2 статті 69 КК України суд не вбачає.
На переконання суду, захід примусу визначений судом, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде відповідати одному із основних принципів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід ОСОБА_2 органом дізнання не обирався, відсутні також підстави і для обрання запобіжного заходу судом.
Керуючись ст.ст. 107, 368, 370, 374, 395, 381, 382 КПК України, суд,-
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити покарання у виді громадських робіт на строк сто годин.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 не застосовувати.
Згідно ч.4 ст.382 КПК України, копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок ухвалено та підписано 25.04.2023.
Головуючий суддя: ОСОБА_1