Справа № 148/475/23
Провадження №2-а/148/8/23
Іменем України
19 квітня 2023 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В.
при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сільченко Олександра Васильовича до ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сільченко О.В. звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.03.2023 о 20:54 год. відповідачем в особі ГГФОР СВК Гайсинського РВП ГУНП у Вінницькій області Рудиком Р.В. ухвалено постанову серії БАБ №139972 про притягнення його до відповідальності за ст. 121 ч.3 КУпАП за те, що він керуючи автомобілем «Мерседес Спринтер» д/з НОМЕР_1 , не пройшов обов'язкового технічного огляду на автомобіль, чим порушив ПДР України.
Вважає, що вказана постанова винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №139972 від 06.03.2023, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 121 ч.3 КУпАП та закрити провадження по справі.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують, просять задоволити.
Представник відповідача ГУНП у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надав відзив на позовну заяву (а.с. 22-24), відповідно до якого, позов не визнає оскільки в оскаржуваній постанові чітко вказана суть порушення чинних ПДР України. Постанова складена у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, дії поліцейського є правомірними, останній діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Обгрунтування позивача викладені в позовній заяві щодо не вчинення ним протиправних дій, що призвели до складання постанови про адміністративне правопорушення є способом його захисту та розцінюється, як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене. До відзиву також надано DVD диск.
У відповідності до вимог ст. 205 ч.1 КАС України, неявка в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 268 ч. 3 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 229 ч. 4 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносин.
Згідно з постановою серії БАБ №139972 від 06.03.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч.3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
У постанові серії БАБ №139972 від 06.03.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зазначено, що ОСОБА_1 06.03.2023 об 20:54 год. в с. Джулинка Гайсинського району керуючи т/з «Мерседес Спринтер» д/з НОМЕР_1 , не пройшов обов'язковий технічний контроль, чим порушив п. 31.3.б ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 121 ч.3 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 ч.2 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а у відповідності із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 77 ч.1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із того, що за приписами ст. 19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 23 ч.1 п.11 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 222 КУпАП передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивачеві ставиться у вину невиконання вимог дорожнього знаку 31.3.б ПДР України та відсутність обов'язкового технічного контролю на автомобіль, яким керував позивач.
Пунктом 31.3.б ПДР України визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю.
Адміністративна відповідальність за ст. 121 ч.3 КУпАП настає за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Відповідно до ст. 35 ч.ч. 2-4 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 №3353- XII, обов'язковому технічному контролю не підлягають: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років, технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світло пропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
На виконання даної норми Кабінетом Міністрів України винесено Постанову від 30.01.2012 № 137, якою затверджений Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів.
Відповідно до п.1 даного Порядку № 137, вказаний Порядок визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Згідно положень п. 3 Порядку № 137, періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
В свою чергу у п.п.15 п.2 Порядку № 137 визначено: транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними особами, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
За визначеннями, наведеними у Законі України «Про автомобільний транспорт» від 15.04.2001 № 2344-ІІІ (в редакції на момент виникнення спірних відносин):
автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;
автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.
У п.3 Положенні про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 08.05.93 № 340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на певні категорії, серед яких категорії:
В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;
В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми.
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль «Мерседес Спринтер» д/з НОМЕР_1 , відноситься до транспортних засобів категорії М1, що відповідно до постанови КМУ від 22.10.2010 №1166 «Про єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються», зокрема класифікації колісних транспортних засобів, є легковим автомобілем.
Крім того, відповідно до вказаного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль має повну масу до 3500 кг, маса без навантаження 2165 кг, а кількість сидячих місць з місцем водія 5, що підпадає під категорію транспортного засобу легковий, а у разі невикористання його з метою отримання прибутку, обов'язковому технічному контролю не підлягає.
Окрім того, даний автомобіль не використолвується для комерційних цілей, не приносить прибуток, а також позивач не займається підприємницькою діяльністю, на податковому обліку як фізична особа-підприємець не перебуває, що в свою чергу підтверджується довідкою виданою ГУ ДПС у Вінницькій області ДПС України, то відповідно до правил дорожнього руху проходження технічного огляду не передбачено для даного автомобіля, оскільки даний автомобіль має вантажопідйомність до 3,5 тонн, позивач не займається підприємницькою діяльністю.
Оглянутий відеозапис, який був наданий представником відповідача та долучений до матеріалів справи на переконання суду не відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки на ньому міститься лише відеофайл, як позивач дійсно був зупинений патрульним поліцейським , відносно нього на місці зупинки складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України не доведено правомірності оскаржуваної постанови БАБ №139972, адже не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.3 КУпАП, а тому вона підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 121 ч. 3 КУпАП, оскільки наданими до матеріалів справи доказами не підтверджується та обставина, що транспортний засіб - автомобіль марки «Мерседес Спринтер» д/з НОМЕР_1 , яким керував позивач, підлягає обов'язковому технічному контролю.
Позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, постанова серії БАБ №139972 від 06.03.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень за порушення ст. 121 ч. 3 КУпАП, підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Згідно ст. 286 ч.1 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом ст. 286 ч.3 п.3 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у Вінницькій області слід стягнути судовий збір у розмірі - 536, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 256, 280, КУпАП, ст.ст. 2, 9, 19, 20, 77, 139, 241-246, 257-262, 286 КАС України, суд
Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сільченко Олександра Васильовича до ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. - задовольнити.
Постанову серії БАБ №139972 від 06.03.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч.3 КУпАП та накладення на нього штрафу в сумі 340 грн. - скасувати, адміністративну справу провадження закрити..
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУНП у Вінницькій області, місцезнаходження якого за адресою: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 536,80 (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: