Рівненський апеляційний суд
Іменем України
18 квітня 2023 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2022 рокуу кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12020180200000464 від 13 травня 2020 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цумань, Ківерцівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадина України, з вищою освітою, працюючого в ДП «Рокитнівське лісове господарство», одруженого, раніше не судимого, про обвинувачення останнього за ч.1 ст. 286 КК України, -
Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 покликається на незаконність ухвали суду першої інстанції, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що він вперше вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, в даному конкретному випадку є особою, що не має судимості.
Не заперечує, що в провадженні Костопільського районного суду дійсно перебуває кримінальне провадження про його обвинувачення за ч.1 ст.172, ч.2 ст. 191 КК України, але обвинувального вироку суду немає, а тому в силу положень ч.1 ст. 62 Конституції України вважається невинуватою особою.
Просить скасувати ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2022 року, як незаконну.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного судового рішення зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.
Зокрема, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що перебування на розгляді іншого суду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 191 КК України, є тією обставиною, яка перешкоджає суду задовольнити клопотання обвинуваченого та звільнити його від кримінальної відповідності на підставі положень ст.46 КК України, оскільки відсутня така обов'язкова умова звільнення особи від кримінальної відповідальності, як вчинення правопорушення вперше.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, оскільки доводи апеляційної скарги обвинуваченого дають достатні підстави вважати, що оскаржувана ухвала суду є такою, що підлягає скасуванню в силу недотримання судом вимог ст. 370 КПК України.
Так, як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції при розгляді клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості (відповідно до положень ст. 12 КК України в редакції, чинній станом на час вчинення інкримінованого діяння), вчинених з необережності. Між обвинуваченим та потерпілим досягнуто примирення і претензій майнового характеру потерпілий до обвинуваченого не має.
Відповідно до ст. 46 КК України (в редакції, чинній станом на час вчинення інкримінованого діяння), особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
При цьому особою, яка вчинила злочин вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення.
При апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали встановлено, що в провадженні Костопільского районного суду Рівненської області відносно ОСОБА_7 перебуває кримінальне провадження за ч.1 ст. 172, ч.2 ст. 191 КК України, що не заперечувалось обвинуваченим і в суді першої інстанції при розгляді клопотання, в доводах апеляційної скарги та захисником - в апеляційній інстанції. Однак, обвинувальний вирок суду відносно ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні і на час розгляду клопотання в суді першої інстанції, і станом на час перегляду ухвали за результатами його розгляду в апеляційному порядку не ухвалений, розгляд кримінального провадження триває більше 7 років.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч.1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч.1 ст. 62 Конституції України, ч.1 ст. 17 КПК України, що є важливою гарантією дотримання прав підозрюваного і обвинуваченого у кримінальному процесі та обов'язковою складовою справедливого судового розгляду. Конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами ст. 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. Метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв'язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За ч.1 ст. 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у скоєнні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону.
За наведеного, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо відсутності підстав для застосування положень ст. 46 КК України відносно ОСОБА_7 .
Будь-яких обставин, які згідно з вимогами кримінального процесуального закону перешкоджали б суду прийняти процесуальне рішення за заявленим обвинуваченим клопотанням щодо звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, не встановлено.
Статтею 409 КПК України передбачено, що однією з підстав скасування судового рішення судом апеляційної інстанції, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, відповідно до п.1 ч.1 ст. 413 КПК України незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Відтак, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції - скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, яке полягало у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню відносно ОСОБА_7 за наявності законних підстав в силу вимог ст. 46 КК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2022 року скасувати.
ОСОБА_7 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим ОСОБА_8 .
Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12020180200000464 від 13 травня 2020 року, відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст. 286 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3