Житомирський апеляційний суд
Справа №2-487/08 Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
14 березня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Кравчук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 2-487/08 за скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( м. Хмельницький), заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 22 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Полонця С.М.,-
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , звернувся до суду зі скаргою, в якій зазначив, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2008 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16328,87 грн, а також судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 10 грн та 54,43 грн судового збору.
На підставі вказаного рішення 11 березня 2008 року Богунським районним судом м. Житомира виданий виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у Богунському ВДВС міста Житомира Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький).
Під час примусового виконання вказаного рішення суду 26 травня 2008 року на все майно ОСОБА_1 накладено арешт. Відповідне обтяження зареєстроване 26 травня 2008 року за № 7251984 в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна.
Заявник вказує, що своїм листом від 15 жовтня 2019 року орган державної виконавчої служби повідомив його про те, що 28 лютого 2012 року вказаний виконавчий лист повернуто стягувачеві на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, державний виконавець під час винесення постави про повернення виконавчого документа не вирішив питання про зняття арешту з майна боржника.
29 листопада 2021 року до Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) подано заяву про зняття арешту, яка залишена без відповіді.
Оскільки виконавче провадження завершене, а наявність арешту порушує право власності, заявник змушений звернутися до суду.
Враховуючи вищезазначене, просив визнати протиправною бездіяльність Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №6900914.
Окрім того, просив зобов'язати Богунський ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( м. Хмельницький) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , який був накладений у виконавчому провадженні №6900914, а саме: реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 7251984 від 26.05.2008 року; номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 313171 (спеціальний розділ), внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 802879 від 11 березня 2013 року; номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 312602, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 802879 від 11.03.2013 року.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22 грудня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення,- про задоволення скарги.
Зокрема, зазначає, що судом відмовлено у задоволенні скарги на підставі ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п.1,3,11 ч.1 цієї статті арешт з майна знімається. Така норма міститься у Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Натомість вони мають регулюватися Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, від 01.01.2012 року.
Окрім того, на час повернення виконавчого документа стягувачу чинною була Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, відповідно до п. 4.10.1 якої у разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст. 37 Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із ст. 40 Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, згідно із ст. 40-1 Закону припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2008 року стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції АППБ «Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 16328 грн. 87 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 14487 грн. 71 коп; заборгованість за відсотками у сумі 1841 грн. 16 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції АППБ «Аваль» судові витрати: витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі по 10 грн та 54,43 грн сплаченого судового збору (а.а. с.37-38).
На підставі вказаного рішення 11 березня 2008 року Богунським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист № 2-487/08 про стягнення з ОСОБА_1 зазначеної заборгованості, який перебував на примусовому виконанні у Богунському відділі державної виконавчої служби у м. Житомирі ГТУЮ у Житомирській області (виконавче провадження №6900914).
28 листопада 2017 року між ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором, заборгованість за яким стягнута на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2008 року.
Наявна в матеріалах справи інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер: 1820384800:02:000:0024, для ведення особистого селянського господарства, (а.с.50).
Право власності на зазначене майно зареєстроване за ОСОБА_1 6 березня 2013 року на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 .
Досліджена судом інформація з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна свідчить про те, що постановою державного виконавця Богунського районного відділу державної виконавчої служби Житомирського МУЮ від 3 квітня 2008 року, яка винесена у виконавчому проваджені №6900914, накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 (а.с.53).
На звернення адвоката Кузьміна Д.Л. начальник Богунського ВДВС м. Житомира повідомила, що виконавчий лист про стягнення вказаної заборгованості із ОСОБА_1 28 лютого 2012 року повернуто стягувачеві на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.49).
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України « Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна боржника.
З даного приводу слід зазначити, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави для висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України « Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України « Про виконавче провадження» не встановлює прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Однак, матеріали справи свідчать, що після повернення виконавчого листа стягувачу останній повторно не пред'явив цей виконавчий документ на примусове виконання. З дня повернення виконавчого листа пройшов значний проміжок часу, протягом якого стягувач не реалізував надане йому право на повторне пред'явлення цього виконавчого документа на примусове виконання.
На даний час строк пред'явлення вказаного виконавчого листа на примусове виконання закінчився.
Верховний Суд у своїй постанові від 3 серпня 2022 року у справі №2-5422/11 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу.
Отже, зазначені норми визначають непорушність права власності та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Вказані приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності чи обмеження такого права не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин застосування й реалізації норм права. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Вказаною нормою саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками правовідносин, які виникли стосовно права власності.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання - справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на основі верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, у даному випадку відмова у задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні №6900914, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання після повернення його стягувачу та відсутності відкритого виконавчого провадження щодо боржника.
При цьому, слід взяти до уваги, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Враховуючи вищезазначене, ухвалу слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким зобов'язати Богунський відділ державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладений в межах виконавчого провадження №6900914.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 22 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Зобов'язати Богунський відділ державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , який був накладений у виконавчому провадженні №6900914 згідно з постановою державного виконавця Кравчук В.В. від 3 квітня 2008 року, а саме: реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 7251984 від 26 травня 2008 року; номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 313171 (спеціальний розділ), внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 802879 від 11.03.2013 року; номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 312602, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 802879 від 11.03.2013 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: