СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/14341/20
пр. № 2-о/759/4/23
21 лютого 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Багінської І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, Центральне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бондар А.В., звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менш як п'ять років до часу відкритя спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обгрунтування заяви зазначено, що 14.03.1975 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 взяла собі прізвище чоловіка та стала ОСОБА_3 . У ОСОБА_3 , був син від першого шлюбу - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 року заявник та його дружина ОСОБА_3 та її син ОСОБА_2 отримали свідоцтво про право власності на житло. Свідоцтво було видано в рівних долях на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до довідок заявник проживає в квартирі з 06.06.1975 року, а ОСОБА_2 з 29.06.1984 року. 28.03.2000 року заявник написав заповіт, відповідно до якого все своє майно він заповів ОСОБА_2 , оскільки останній був фактично сином заявника. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме 1/3 частини вищезазначеної квартири. З метою оформлення спадщини після смерті померлої, її син ОСОБА_2 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Заявник в свою чергу відмовився від своєї частини спадщини на користь сина померлої - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер. З метою оформлення спадщини після смерті померлого, заявник 03.08.2020 року звернувся до суду із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до 12 Київської державної нотаріальної контори. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не є сином заявника, державний нотаріус повідомила, що не має правових підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та порадила звертатися до суду із відповідною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю. Зазначає, що фактично заявник та померлий проживали в одній квартирі та вели спільний побут з 1984 року, з часу реєстрації місця проживання померлого в квартирі. Заявнику померлий був як син, про що свідчить складений на померлого заповіт, заява про відмову від спадщини після смерті дружини на користь померлого, довіреності на право керування та розпорядження своїм трансопртним засобом.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.09.2020 року у справі відкрито провадження та призначено судове засідання.
05.05.2022 року згідно розпорядження № 155 здійснено повторний авторозподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Войтенко Ю.В. на лікарняному.
05.05.2022 року протоколо автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Журибеда О.М.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.05.2022 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено судове засідання.
Представник заявника Бондар А.В. в судовому засіданні просив задвольнити вимоги заяви та встановити факт, посилаючись на доводи зазначені в заяві.
Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду заяви повідомленні належним чином.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
14.03.1975 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у Ленінградському районному відділі реєстрації актів громадянського стану м. Києва було укладено шлюб, актовий запис № 152, після реєстрації якого ОСОБА_3 взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_3 (а.с.7).
Згідно паспорта серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився в м. Київ ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 8).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.02.1994 року, Ленінградська районна рада народних депутатів міста Києва посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях (а.с.9).
Як вбачається з заповіту від 28.03.2000 року посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої нотаріальної контори Качельніковим С.В. зареєстрований в реєстрі за № 4с-356, ОСОБА_1 на випадок своєї смерті все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те на що він має право за законом і що йому належатиме заповідає ОСОБА_2 (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві 26.09.2010 року (а.с.15).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.06.2011 року посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Київської нотаріальної контори Фещук Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 6-1734, вбачається, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є її син ОСОБА_2 з урахування частки від якої відмовився чоловік померлої ОСОБА_1 та спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з 1/3 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала померлій (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , видане Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 29.05.2020 року (а.с.19).
Як вбачається з довіреносте від 22.03.2004 року та 19.03.2007 року ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважує ОСОБА_2 керувати та розпоряджатися належним йому автомобілем марки «Ваз 21011» (а.с.21, 22).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
У пункті 21 вищевказаної Постанови вказано, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно вимог ч. 4 ст.3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що і є ознаками сім'ї.
У судовому засіданні встановлено що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понад п'ять років до дня смерті останнього проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, матеріально та морально підтримували один одного та для заявника померлий був як син.
Факт про встановлення якого просить заявник має для нього юридичне значення, оскільки є підставою для оформлення спадкових прав внаслідок смерті ОСОБА_2 .
Дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява обґрунтована, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263- 265, 293, 294, 315 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, Центральне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 , не менш як п'ять років до часу відкритя спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Журибеда