Справа №:755/5119/23
Провадження №: 1-кс/755/1052/23
"20" квітня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040001419 від 16.04.2023 року, про арешт майна,
за участю:
слідчого ОСОБА_4 ,
До Дніпровського районного суд м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040001419 від 16.04.2023 року, про арешт майна.
Клопотання обґрунтоване тим, що 16.04.2023 року приблизно о 16 годині 20 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Вершигори, 1, ОСОБА_5 наніс ножове поранення ОСОБА_6 .
16.04.2023 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та проведено особистий обшук, у ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «Xiaomi», імеі 1 НОМЕР_1 , імеі 2 НОМЕР_2 , а також дві сім картки: 1) мобільного оператора Лайф без написів; 2) мобільного оператора Київстар з написом НОМЕР_3 ;
- куртку чорного кольору, светр синього кольору, брюки коричневого кольору та ботинки коричневого кольору, в які був одягнений ОСОБА_5
17.04.2023 року вилучені предмети визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про розгляд указаного клопотання повідомлявся належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, а тому слідчий суддя прийшов до висновку про можливість розглянути вказане клопотання у відсутність власника майна.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити, однак не наполягала на накладення арешту на вилучений мобільний телефон.
Вислухавши доводи слідчого, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення, та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права, а також з метою збереження речових доказів, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на вилучене майно, а саме: куртку чорного кольору, светр синього кольору, брюки коричневого кольору та ботинки коричневого кольору, шляхом заборони відчуження та користування.
У той же час, дослідивши матеріали клопотання та вислухавши думку слідчого, слідчий суддя не вбачає підстав накладати арешт на мобільний телефон марки «Xiaomi», імеі 1 НОМЕР_1 , імеі 2 НОМЕР_2 , а також дві сім картки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Накласти арешт на куртку чорного кольору, светр синього кольору, брюки коричневого кольору та ботинки коричневого кольору, що були вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_5 , із забороною відчуження та користування, з метою збереження речових доказів.
У частині накладення арешту на мобільний телефон марки «Xiaomi», імеі 1 НОМЕР_1 , імеі 2 НОМЕР_2 , а також дві сім картки: 1) мобільного оператора Лайф без написів; 2) мобільного оператора Київстар з написом НОМЕР_3 , - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: