Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3293/22
Номер провадження2/711/561/23
27 січня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.,
при секретарі Кофановій А.О.,
за участі:
представника позивача Антонюк І.А. ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представників відповідача Чехівського Я.О. , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , Черкаської міської ради, Головного управління держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради,-
встановив:
ОСОБА_5 звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , Черкаської міської ради, ГУ держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: ОСОБА_6 , в якому просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити строк; визнати недійсним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 22.12.2005 року №8-920 в частині передачі у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_2 частини земельної ділянки в розмірі 225 кв.м. пр АДРЕСА_1 ; визнаи недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ №526550 (кадастровий номер 7110136400-02-023-0015) виданий на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , яка проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина. Спадкоємцями першої черги, з рівними правами у спадщини є троє дітей померлої: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . На протязі шестимісячного строку з дня відкриття спадщини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до нотаріальної контор з заявами про прийняття спадщини. ОСОБА_2 подав заяву про відмову від частки у спадщині на користь ОСОБА_5 .
Позивач зазначає, що домоволодіння по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 на підставі Свідоцтво про право на спадщину, видане 27.12.2008 р., р.№ 3717, посвідчене Другою державною нотаріальною конторою (частка 51\ 150); Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.04.2010 року; Дублікат свідоцтва про право на спадщину від 19.12.1986 р., р.№ 1-6332, посвідчений черкаською держнотконторою (частка 1\8). ОСОБА_2 - Договір дарування від 09.06.1995 р., р. № 2-2563, посвідчений Другою черкаською держнотконторою (частка 6\25). ОСОБА_6 - на підставі Свідоцтва про право на спадщину, видане 27.12.2008 р., р.№ 3719, посвідчене Другою черкаською держнотконторою (частка 51\300); Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.09.2008 року; Дублікат свідоцтва про право на спадщину від 19.12.1986 р., р.№ 1-6332, посвідчений черкаською держнотконторою (частка 1\8).
Також, на території домоволодіння розташовані два житлових будинки літ. Ж-П і літ. А-1 з прибудовами, а1, а2, а3, а4, та надвірні споруди погріб літ. Г, гараж літ. Д, навіс літ. З, сарай літ. К, ворота № 1, водоколонка № 6, огорожа № 7, хвіртка № 2, ворота № 3, огорожа № 4, огорожа № 5., огорожа № 7.
В 2018 році співвласники домоволодіння звернулися до КП «ЧООБТІ» та отримали висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна та розрахунок часток співвласників. Відповідно до наданого висновку частка ОСОБА_6 68/100, частина домоволодіння, що виділена 100% - житловий будинок літ. Ж-П, погріб літ. Г, гараж літ. Д, навіс літ. З, сарай літ. К, ворота № 1, водо колонка № 6, огорожа № 7. Частка ОСОБА_8 становить 23/100, частина домоволодіння, що виділена - житловий будинок А-1 з прибудовою а4, та надвірні споруди хвіртка № 2, ворота № 3, огорожа № 4, огорожа № 5. Частка ОСОБА_2 становить 9/100, частина домоволодіння, що виділена - житловий будинок А-1 з прибудовою а, а1, а2, а3, та надвірні споруди хвіртка № 2, ворота № 3, огорожа № 4, огорожа № 5.
Також позивач вказує, що земельна ділянка площею 600 кв.м. була надана батькові співвласників - ОСОБА_9 в постійне користування під будівництво та обслуговування житлового будинку надвірних споруд рішенням Черкаської міської ради від 29.03.1957 р. Оскільки загальна площа земельної ділянки на якій розташоване усе домоволодіння по АДРЕСА_2 складає 600 кв.м., за таких обставин кожен із співвласників домоволодіння має право на отримання у власність тієї частини земельної ділянки, яка є пропорційною його частці в будинку.
Позивач має намір використати своє право на отримання частини земельної ділянки у власність, разом з тим, при збиранні документів, було з'ясовано, що частина земельної ділянки площею 225 кв.м. була приватизована ОСОБА_7 68%) та ОСОБА_2 (32%) на підставі рішення Черкаської міської ради №8-920 від 22.12.2005 року, видано державний акт серії ЯГ№526550. Приватизація земельної ділянки відбулась без участі співвласників ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Позивач вважає, що рішення Черкаської міської ради від 22.12.2005 ррку №8-920 в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в розмірі 225 кв.м. є незаконним та підлягає скасуванню, а відповідно Державний акт серії ЯГ №526550 має бути визнаний недійсним.
04 серпня 2022 року ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
18.08.2022 року представником відповідача Черкаської міської ради - Слиньком М. надано відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог на підставі ст.267 ЦК України. Зазначив, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач достеменно знала про існування спірної земельної ділянки під домоволодінням та право власності ОСОБА_7 на неї, а відтак й знала та об'єктивно мала можливість знати про порушення своїх прав як співвласника домоволодіння. Наголосив, що позивач звернулася до суду майже через вісімнадцять років після видання оспорюваного рішення (акту). При цьому, у змісті позовної заяви заявляє клопотання про визнання поважними причини пропуску строків позовної давності, разом з тим конкретно не зазначено які саме причини пропуску та не додано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності.
26.08.2022 року представником відповідача ГУ Держгенкадастру у Черкаській області - Харченко В. надано відзив на позовну заяву, в якому просить визнати ГУ Держгенкадастру у Черкаській області неналежним відповідачем, а також відмовити у поновленні строку позовної давності.
В судове засідання позивач не з'явилася. Причину неявки суду не повідомила.
В судовому засіданні представник позивача - адвоката Антонюк І.А. позов підтримала, посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Представник Черкаської міської ради Чехівський Я.О. наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини викладенні у відзиві на позовну заяву та наголосив, що позивачем пропущений строк позовної давності.
Представник ГУ Держгенкадастру у Черкаській області Завгородня Ю.О. позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 , спадкоємцями якого є ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 .(а.с.11)
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 грудня 2008 року, посвідчене державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О., 2/3 частини майна ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочка ОСОБА_5 , утому числі з урахуванням частки майна від якої відмовився спадкоємець за законом ОСОБА_2 .. Спадкове майно складається з 51/100 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за аресрою АДРЕСА_1 .(а.с.14)
Згідно з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 грудня 2008 року, посвідчене державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О., 1/3 частини майна ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_6 .. Спадкове майно складається з 51/100 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15).
12 вересня 2008 року рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси за ОСОБА_6 визнано право власності на нерухоме майно - житловий будинок літ.Ж-II, сараї літ.К, який розташований у АДРЕСА_1 (а.с.12)
Відповідно до витягу №206658278 від 22.10.2008 року, зареєстровано право власності за ОСОБА_6 на житловий будинок літ.Ж-II, сараї літ.К, за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 07 квітня 2010 року визнано за ОСОБА_5 право власності на житлову прибудову під літ.а4 , за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу №26102235 від 13.05.2010 року, зареєстровано право власності за ОСОБА_5 на житлову прибудову під літ.а4, за адресою АДРЕСА_1 .
Також, згідно Довідки ЧООБТІ від 24 грудня 2009 року будинок, який розмішений в АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності за:
1) ОСОБА_6 (частка 1/8) на підставі: свідоцтво про право на спадщину виданого держнотконторою 23.09.1978 № 2-2942
2) ОСОБА_6 1959 р.н. (частка б/ч) на підставі: рішення суду виданого Придніпровським райсудом 12,09.2008 № б/н примітка: житловий будинок літ. "Ж-ІІ", сарай літ. "К"
3) ОСОБА_6 1959р.н. (частка 51/300) на підставі: свідоцтво про право на спадщину виданого держнотконторою 27.12.2008 № 2-3719
4) ОСОБА_2 (частка 6/25) на підставі: договір дарування посвідченого держнотконторою 09.06.1995 № 2-2569
5) ОСОБА_11 1973р.н. (частка 1/8) на підставі: свідоцтво про право на спадщину виданого держнотконторою 26.09.1978 № 2-2942
6) ОСОБА_5 1973р,н. (частка 51/150) на підставі: свідоцтво про право на спадщину виданого держнотконторою 27.12.2008 № 2-3717
Відповідно до копії державного акту на право власності на землю серії ЯГ№526550, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , на підставі рішення Черкаської міської ради №8-920 від 22.12.2005 року, передається у приватну власність земельна ділянка площею 225 кв.м. по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.203 ЦПК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з положеннями статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Разом з тим, представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків давності.
Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди під час розгляду спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц).
Суд погоджується з твердженням представника відповідача, що строк позовної давності позивачем пропущено з таких підстав.
Так, на момент звернення до Придніпровського районного суду м.Черкаси з позовними вимогами про визнання права власності на самочинно збудовану житлову прибудову у 2010 році, ОСОБА_5 достеменно знала про приватизацію іншими співвласниками домоволодіння спірної земельної ділянки, без дотримання згоди на таку приватизацію інших співвласників.( рішення суду від 07.04.2010 року справа №2-1262/10)
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов'язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.
Позивач звернувся до суду з позовом 21.07.2022 за вх.№16420, тобто, поза межами строку позовної давності, доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності до суду не подавала, тому суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Суд дійшов висновку про доцільність застосування строку позовної давності за заявою представника відповідача та про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав його спливу.
При вирішенні питання щодо судових витрат, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, суд не має підстав для присудження судових витрат за рахунок відповідача.
На підставі наведеного та керуючись статтями. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), Черкаської міської ради (місце знаходження: вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18002), Головного управління держгеокадастру у Черкаській області (місце знаходження: вул. Смілянська, 118, м. Черкаси, 18008), третя особа: ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) про визнання недійним рішення Черкаської міської ради відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р.В.Демчик
Повне судове рішення складено 07.02.2023 року.
Головуючий: Р. В. Демчик