1Справа № 335/487/23 2/335/791/2023
24 квітня 2023 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря Анісімової А.І., представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Запорізька міська рада, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У січні 2023 року Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Запорізька міська рада, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в 1959 році ОСОБА_2 у користування надана квартира АДРЕСА_1 . Отже з зазначеного часу позивач є основним наймачем зазначеної квартири. Наразі корінець державного ордеру на квартиру не зберігся, тому він був змушений звернутись до департаменту з управління житлово-комунальним господарством ЗМР з проханням про надання копії відповідного ордеру. Однак йому повідомили про те, що корінці ордерів на населення зберігаються лише з 1984 року. Після отримання у користування житлового приміщення, до квартири як член родини були зареєстровані діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Під час перебування у шлюбу у сина позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_4 , яка у 2020 році без згоди позивача була зареєстрована у квартирі.
Понад 10 років син ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 не мешкають. У зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, у позивача на даний час виникла необхідність у отриманні житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Оплата за ці послуги нараховується з урахуванням кількості осіб які зареєстровані в квартирі.
Реєстрація відповідачів у вищезазначеній квартирі перешкоджає в реалізації цього права, у зв'язку з чим виникла необхідність визнати відповідачів такими. що втратили право користування житловим приміщенням та зняти їх з реєстраційного обліку в департаменті реєстраційних послуг Запорізької міської ради.
При виїзді з квартири відповідачі забрали всі свої речі та майно.
Таким чином відповідачі відсутні у вказаній квартирі більше 6 місяців без поважних причин.
Тривалий час відповідачі мешкають у Польщі. На неодноразові прохання у добровільному порядку знятись з реєстрації син повідомив, що добровільно виписуватись не бажає. Запропонував звертатись до суду.
Актом про підтвердження фактичного не проживання особи, складеного сусідами від 23.12.2022 вбачається, що син та онука за місцем реєстрації не мешкають з 2002 р.
Таким чином, Відповідачі виключно формально зареєстровані у спірній квартирі.
У зв'язку з реєстрацією відповідачів в квартирі позивач, як малозабезпечений, позбавлений права на оформлення та отримання державної субсидії, крім того на відповідачів нараховуються комунальні платежі, які він змушений сплачувати самостійно, чим порушуються його права та впливає на матеріальне становище.
З огляду на зазначене, просив суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловою площею - квартирою АДРЕСА_2 .
Ухвалою судді від 2401.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
У встановлений строк відзив від відповідачів не надходив.
22.02.2023 від районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надійшли заперечення, в яких представник просить суд розглядати справу за відсутності представника органу опіки та піклування та ухвалити рішення з урахуванням інтересів неповнолітньої ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 22.03.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує. Представник зазначила, що з 2002 року відповідачі не мешкають у квартирі, переїхали всією родиною у Польщу, речей у квартирі їх немає, з приводу зняття з реєстрації відповідачі не зверталися, онука в квартирі не проживала з народження, лише зареєстрована.
Відповідач ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явився по невідомим суду причинам. Про день та час розгляду справи був повідомлені своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, у зв'язку з чим, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, у зв'язку з чим, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заперечень проти позову не надійшло. Від районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надійшли заперечення, в яких представник просить суд розглядати справу за відсутності представника органу опіки та піклування та ухвалити рішення з урахуванням інтересів неповнолітньої ОСОБА_4 .
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 у користування надана квартира АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 .
Згідно довідки №2513 від 16.02.02016 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 як основний квартиронаймач.
Після отримання у користування житлового приміщення, до квартири як член родини були зареєстровані діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Корінець державного ордеру на квартиру не зберігся, тому ОСОБА_2 був змушений звернутись до департаменту з управління житлово-комунальним господарством ЗМР з проханням про надання копії відповідного ордеру. Однак йому повідомили про те, що корінці ордерів на населення зберігаються лише з 1984 року.
Під час перебування у шлюбу у сина позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_4 , яка у 2020 році була зареєстрована у квартирі.
Актом про підтвердження фактичного не проживання особи, складеного сусідами від 23.12.2022 вбачається, що син та онука за місцем реєстрації не мешкають з 2002 р.
Отже, понад 10 років син ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 не мешкають.
Таким чином відповідачі відсутні у вказаній квартирі більше 6 місяців без поважних причин.
Доказів, які б спростовували обставини, викладені у позові про те, що перешкод в користуванні житловим приміщенням відповідачам ніхто не чинив та не чине, речі відповідачів у квартирі та майно відсутні і вони тривалий час мешкають у Польщі, відповідачами не надано, відзив на позов не подано.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченим законом.
Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язання, що випливають із означеного договору. До членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки . Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Правовідносини, що склалися між Позивачем та Відповідачами є житловими і регульовані ст.71,72 ЖК України.
Відповідно до ст. ст.71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк може бути продовжено. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім'ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено ст. 71ЖК України, а їхні права та обов'язки - ст. 78 ЖК України, які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12.04.85 року у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Поважні причини відсутності Відповідачів у вищезазначеній квартирі відсутні.
Відповідачі з позовними заявами про вселення до вищевказаної квартири до суду не звертались.
Таким чином, оскільки Відповідачі понад шість місяців без поважних причин відсутні і не проживають в квартирі, є такими, що втратили право користування даним житлом.
За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тому визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту порушених прав позивача.
Аналізуючи надані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про можливість задоволення позову та визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлений і підтверджений факт того, що вони без поважних причин не проживають в спірній квартирі понад шість місяців, втратили до цього житла будь-який інтерес, житлово-комунальні послуги не сплачують, що порушує права позивача та покладає додатковий тягар, щодо сплати комунальних послуг, що зараховуються на кількість зареєстрованих осіб. Таким чином, всі зазначені дії відповідача свідчать про те, що вони не ставляться до вказаного житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, в зв'язку з чим вони можуть бути визнані такими, що втратили право користування ним.
При цьому суд враховує, що відповідачі в судове засідання не з'явилися, не скористалися своїми правами сторони в процесі і не надали суду жодного з доказів, що спростовують доводи позивача, а відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, оскільки відповідачі створюють перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження позивачу майном, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 280-282ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Запорізька міська рада, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням- квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням- квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Орджонікідзевського районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 24.04.2023 року. Повне судове рішення складено 25.04.2023 року.
Суддя Ю.В. Апаллонова