Провадження № 2-з/359/29/2023
Справа № 359/8862/21
про забезпечення позову
29 березня 2023 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранова-Лесів І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
встановив:
27.03.2023 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла вище зазначена заява, в якій ОСОБА_1 просить : вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на частину будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 ..
Подану заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 було подано позов про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на нерухоме майно : частина будинку за адресою : АДРЕСА_1 , який належить на праві власності відповідачу.
Крім того заявник зазначає, що відповідачем вчиняються дії, які спрямовані на відчуження спірного будинку.
Зміст та форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, до заяви додано документ, що підтверджує сплату судового збору відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Судом встановлено, що ухвалою судді від 24.09.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку у спільному майні, було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 24.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.
Ухвалою від 15.09.2022 призначено по даній цивільній справі судову будівельно-оціночну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Зупинено провадження у даній цивільній справі на час проведення експертизи.
Станом на 29.03.2023 провадження у справі не поновлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно.
Згідно ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Враховуючи, що метою забезпечення позову є збереження матеріального об'єкта спору до вирішення справи в суді, а також приймаючи до уваги позовні вимоги з приводу зазначеного нерухомого майна, суд вважає, що існує ризик відчуження спірного майна та обраний вид та спосіб забезпечення є співмірним та достатнім для забезпечення позову.
За таких обставин, заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно підлягає задоволенню.
За змістом п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується за виконавчим документом про накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог та що підлягають негайному виконанню.
Крім того відповідно до ч. 7 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Частино 2 ст. 154 ЦПК України визначено, що зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Відповідно до п. 1,2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
При цьому відповідно до ч. 5 даної статті розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, щодо відсутності підстав зустрічного забезпечення, оскільки будь-яких належних доказів в тому числі, що позивач не має на території України майна в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків, а також що майновий стан позивача або його дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.151-153ЦПК України, суддя -
ухвалив:
Заяву задовольнити.
Накласти арешт на частину частини житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 .
В межах виконання даної ухвали визначити, що стягувачем є : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКППФО - НОМЕР_1 ) боржником - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКППФО - НОМЕР_2 ).
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її винесення - 29 березня 2023 року і підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред'явлення виконавчого документа.
Копію даної ухвали направити для відома та виконання Бориспільському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), стягувачу та боржнику.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Суддя І. В. Муранова-Лесів