125/630/23
2-а/125/6/2023
19.04.2023 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Салдан Ю. О.,
секретар судового засідання Захарчук С. О.,
за участі: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В обґрунтування адміністративного позову позивач вказав, що 25.03.2023 інспектор УПП у Вінницькій області Кобильняк С. І. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 825330, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Згідно з фабулою постанови, 22.03.2023 о 18:00 в м. Вінниця по вул. Хмельницьке Шосе, водій, керуючи транспортним засобом, не пред'явив для перевірки документи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу), чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху України. Стверджував, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Позивач зазначав, що при в'їзді в місто Вінниця його зупинив поліцейський і попросив пред'явити документи. На запитання позивача щодо причини зупинки, поліцейський відповів, що це перевірка документів. З приводу незаконної зупинки позивач зателефонував на лінію 102 та повідомив про цей інцидент, але ніякої реакції на це не було. Інспектор Кобильняк С. І. сказав, що складає протокол за ч.1 ст.126 КУпАП. ОСОБА_1 попросив перенести справу, щоб скористатися правовою допомогою адвоката, заявивши відповідне клопотання. Розгляд справи було перенесено на 25 березня 2023 року. На розгляд справи позивач приніс пояснення, але інспектор їх не прийняв, оскільки в поясненні неправильно було написано його прізвище. В результаті інспектор виніс оскаржувану постанову.
Позивач стверджував, що підстав для зупинки його транспортного засобу, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», і, відповідно, підстав для перевірки документів не було. Факт дотримання позивачем Правил дорожнього руху підтверджується оскаржуваною постановою, оскільки вона була винесена лише за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просив постанову інспектора визнати протиправною та скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити в зв'язку з відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення, стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати із сплати судового збору в сумі 536,80 грн.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час патрулювання 22.03.2023 на блокпосту по вул. Хмельницьке шосе, 130 А в м. Вінниці інспектор роти № 4 БУПП у Вінницькій області Кобильняк С.Р. зупинив автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER під керуванням водія ОСОБА_1 , який не пред'явив на вимогу поліцейського посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, порушивши в п. 2.4.а ПДР України. Під час розгляду справи водій ОСОБА_1 заявив клопотання про перенесення розгляду справи, яке було задоволено. 25.03.2023 справу було розглянуто в присутності ОСОБА_1 , за результатом розгляду інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.
Відповідач стверджував, що інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, посилаючись на норми Закону України «Про Національну поліцію», якими врегульовано повноваження поліцейських, у тому числі під час воєнного стану, а також на норми Закону України «Про дорожній рух».
До відзиву відповідач додав відеозапис з нагрудної камери поліцейського, копію повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції, клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, і просив їх задовольнити. Позивач визнав, що зупинка транспортного засобу відбулася на блокпості.
Представник відповідача ГУНП у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відзиві представник просив розгляд справи провести без участі відповідача.
Заслухавши позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, тягар доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається саме на орган, який прийняв таке рішення.
Судом встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №825330 від 25.03.2023, складеної інспектором взводу №2 роти № 4 БУПП у Вінницькій області ДПП старшим лейтенантом поліції Кобильняком С.Р., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 425 грн за те, що 22.03.2023 о18:10 в м. Вінниця по вул. Хмельницьке Шосе, керуючи транспортним засобом, водій не пред'явив для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4.а ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП.
Частиною 1 статті 126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 2.4.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху), на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема , посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 8, 24 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Згідно з частиною 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Вказані вимоги щодо зазначення свого прізвища, посади, спеціального звання та пред'явлення службового посвідчення, поліцейський ОСОБА_2 виконав, що підтверджується даними наданого відповідачем відеозапису. Крім того, поліцейський вказав номер свого жетона.
Отже, передбачені законодавством вимоги щодо ідентифікації представника влади поліцейський виконав.
Статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» серед правових заходів воєнного стану передбачено (пункти 6-7): встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Пунктом 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456 (надалі - Порядок №1456) визначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу уповноваженою особою, серед яких порушення Правил ПДР та інші, аналогічні тим, які вказані у статті 35 Закону «Про Національну поліцію», а також інші підстави, що безпосередньо пов'язані з воєнним станом. Зокрема, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Згідно з пунктом 1 Порядку №1456 цей Порядок визначає механізм перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, крім обмежень, визначених Конституцією України.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1456 уповноважена особа - це посадова особа, яка призначається наказом коменданта та якій надано повноваження щодо перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно з пунктом 3 Порядку №1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України “Про основи національного спротиву”, “Про правовий режим воєнного стану”, “Про оборону України”, “Про національну безпеку України”, “Про Національну поліцію”, “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України”, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Пунктом 5 Порядку №1456 визначено, що право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
При цьому вказаним Порядком №1456 не визначено підстав, за наявності яких уповноважена особа має право прийняти рішення про необхідність зупинити транспортний засіб, який проїжджає через блокпост.
Питання розміщення блокпостів і здійснення заходів контролю на блокпостах врегульовані нормами Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1455 (надалі - Порядок №1455).
Відповідно до пункту 3 Порядок №1455 блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в'їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно з підпунктом 1 пункту 20 Порядку №1455 заходи з контролю в'їзду/виїзду на блокпостах включають перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.
Відеозаписом підтверджується, що поліцейський пояснив, що зупинив автомобіль позивача на блокпосту під час воєнного стану відповідно до постанови Кабінету міністрів України, оскільки автомобіль є вантажним і здався поліцейському підозрілим. Позивач оголошену причину зупинки не вважав законною, через що подзвонив на лінію 120. Дзвінок позивача не мав наслідком вжиття заходів реагування.
Блокпост, на якому зупинили позивача, розташований на в'їзді в обласний центр - місто Вінниця, що визнали і позивач, і відповідач. За результатами судового розгляду цієї справи не встановлено підстав для сумнівів у законності розміщення блокпоста. Позивач також не оспорював цих обставин.
Ні в позовній заяві, ні під час судового розгляду позивач не оспорював також і тих обставин, що поліцейський ОСОБА_2 , перебуваючи на блокпосту, фактично був уповноваженою особою. Позивач посилався лише на те, що поліцейський після зупинки транспортного засобу представився йому як патрульний поліцейський, а не як уповноважена особа, і що поліцейський після зупинки транспортного засобу не довів йому свого статусу уповноваженої особи шляхом пред'явлення наказу коменданта.
Розрізнення правового статусу поліцейського і уповноваженої особи, яке здійснив позивач, виходячи із представлення поліцейського після початку спілкування, мотивуючи таким чином свою відмову пред'явити документи, не є обґрунтованим і базується на довільному тлумаченні позивачем норм законодавства.
Обов'язку уповноважених осіб пред'являти особам, які підлягають контролю на блокпості, наказу коменданта про визначення уповноважених осіб, нормами законодавства не встановлено. Відтак посилання позивача на те, що він не був зобов'язаний пред'являти документи у разі ненадання йому на ознайомлення наказу коменданта не ґрунтується на нормах законодавства.
Таким чином, аргументи позивача про те, що оскільки він не порушував Правил дорожнього руху, то поліцейський не мав права зупинити його транспортний засіб, який проїжджав блокпост, суперечать нормам вищенаведених нормативних актів щодо правил проїзду блокпостів і заходів контролю на блокпостах.
Отже, і зупинка транспортного засобу на блокпосту, і вимога пред'явити посвідчення водія і реєстраційний документ на транспортний засіб були законними.
Даними відеозапису підтверджується, що встановлена законом процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення була дотримана поліцейським. Зокрема, позивачу були роз'яснені його процесуальні права і на місці зупинки одразу після оголошення про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, і під час розгляду справи щодо суті, який відбувся 25.03.2023 за участі позивача. Позивачу також було надано можливість фактично і у повній мірі скористатися своїми процесуальними правами, зокрема позивач скористався правом на подання клопотання про відкладення розгляду, яке було задоволено, правом на захист і мав достатньо часу для підготовки своєї правової позиції.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський хоча й не долучив до матеріалів справи письмові пояснення позивача, проте ознайомився із цими поясненнями, що вбачається із даних відеозапису. Не встановивши підстав для закриття справи, поліцейський прийняв рішення про притягнення позивача до відповідальності. У судовому засіданні позивач пояснив, що вказані пояснення стосувалися незаконності зупинки його транспортного засобу, через що, на його думку, він не зобов'язаний був виконувати вимогу поліцейського про пред'явлення документів.
Таким чином, відповідачем доведено, що позивача було законно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 825330 є правомірною, тому в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову судові витрати позивача необхідно залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250,255, 286, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити повністю.
Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 19.04.2023.
Суддя Юлія САЛДАН