Справа № 753/8428/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1997/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Трусова Т.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
11 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Семенюк Т.А.
Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
при секретарі - Максюк І.Г.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, Правління Фонду соціального страхування України, треті особи: Кабінет Міністрів України, ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування постанов Правління Фонду соціального страхування України,-
У травні2020 року позивач звернуласьдо суду з даним позовом, посилаючсь в обґрунтування своїх вимог на те, що розпорядженням КМУвід 24.01.2020 вона була призначена на посаду директора виконавчої дирекції ФССУ.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.05.2020 у справі № 753/7014/20 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ФССУ, його органам управління та іншим органам та особам приймати будь-які рішення чи вчиняти будь-які дії, спрямовані на звільнення, припинення повноважень, відсторонення від виконання повноважень директора ФССУ та заборонено суб'єктам державної реєстрації проводити реєстраційні дій щодо зміни відомостей про керівника виконавчої дирекції ФССУ в державному реєстрі. Проте, не зважаючи на наявну заборону відповідач 14.05.2020 прийняв постанову № 7, якою звільнив її із займаної посади з підстав невідповідності займаній посаді, та постанову № 8, якою поклав виконання обов'язків директора ФССУ на ОСОБА_2 .
Позивач вважала, що її було звільнено з порушенням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Статуту Фонду, оскільки Правління Фонду не є органом, що призначав її на посаду, і звільнення відбулося за відсутності пропозиції Мінсоцполітики, яке мало бути поданим КМУ.
Крім того, звільнення через невідповідність займаній посаді не віднесено до повноважень Правління Фонду і вона була позбавлена можливості подати свої пояснення та заперечення.
У зв'язку із викладеним, просила визнати протиправними та скасувати постанову № 7 Правління Фонду соціального страхування України від 14.05.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та постанову № 8 від 14.05.2020 року про покладання обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на ОСОБА_2 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції неправильно дав оцінку обставинам, що стали підставою для звільнення позивача, оскільки процедура звільнення внаслідок недостатньої кваліфікації визначена Законом України «Про професійний розвиток працівників», а тимчасова комісія ФССУ не є атестаційною комісією. На думку апелянта, суд першої інстанції також не дав жодних оцінок фактам чи мали місце такі порушення законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і таким чином не встановив чи були порушення позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на посаді директора виконавчої дирекції за період роботи ФССУ з 31.01.2020 по 22.04.2020.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував те, що позивачу не було запропоновано іншу роботу.
Зазначає, що судом не було досліджено причинно-наслідковий зв'язок між відсутністю стажу в соціальній сфері (як стверджує суд) та недостатністю кваліфікації для виконання цієї роботи, а тому вважає, що не можуть бути підставами для звільнення по п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України обставини, які були відомі при винесені рішення про прийняття на роботу, оскільки відсутність п'ятирічного трудового стажу в соціальній сфері не є виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та висновків Постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17.
Крім цього, зазначала, що законність призначення позивача на посаду директора виконавчої дирекції ФССУ встановлена і підтверджена Постановою Верховного Суду від 22.09.2021 по справі № 640/2124/20, а станом на дату винесення оскаржуваного рішення суду від 16.09.2021 - Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 по справі № 640/2124/20, яке не було оскаржуване станом на 16.09.2021.
08 грудня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від директора Фонду соціального страхування України ОСОБА_2., в якому відповідач та третя сторона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що правління Фонду, в силу своїх повноважень, визначених пунктом 6 статті 7 Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», має право призначати та звільняти директора виконавчої дирекції Фонду. Позивач була звільнена за результатами проведеної перевірки у зв'язку із численними порушеннями нею законодавства України та невідповідністю займаній посаді відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Вважає, що апеляційна скарга, яка містить нові позовні вимоги та посилання на підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції у справі №753/8428/20, а також отримали оцінку та були розглянуті Дарницьким районним судом м. Києва у рішенні від 05.08.2022 у справі № 753/7014/20 (суддя Колесник О.М.), є такою що суперечить приписам ч. 6 ст. ст. 367 ЦПК України, а тому підлягає відхиленню.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 34-р «Про затвердження призначення ОСОБА_1 директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» ОСОБА_1. призначено директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (т. 1 а. с. 12).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва 13.05.2020 по справі № 753/7014/20 задоволено заяву ОСОБА_1 по забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, правління Фонду соціального страхування України, третя особа без самостійних вимог Кабінет Міністрів України, ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови Правління Фонду соціального страхування України від 22.04.2020 року за № 5. Заборонено Фонду соціального страхування України, будь-яким його органам управління, а також будь-яким іншим органам або особам приймати будь-які рішення та/або вчинювати будь-які дії, спрямовані на звільнення, припинення повноважень, відсторонення від виконання повноважень, обмеження повноважень позивача, як директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (ЄДРПОУ40210180), в тому числі приймати будь-які рішення та/або вчинювати будь-які дії, спрямовані на призначення директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (ЄДРПОУ 40210180), та/або вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання прийнятих рішень про звільнення, припинення повноважень, відсторонення від виконання, обмеження повноважень позивача, як директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (ЄДРПОУ 40210180). Заборонено суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним/містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) проводити реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо скасування, зміни реєстраційних дій та записів стосовно керівника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (ЄДРПОУ40210180), до розгляду справи по суті (т 1 а. с. 14. 15).
Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 14.05.2020 № 7 «Про звільнення директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_1» звільнено ОСОБА_1 з посади директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із виявленням невідповідності займаній посаді з дня наступного після закінчення тимчасової непрацездатності. Також постановлено виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України здійснити нарахування та виплату всіх сум, належних ОСОБА_1 , та здійснити інші передбачені законодавством дії у разі звільнення працівника (статті 40, 44, 47, 49, 116 Кодексу законів про працю України).(т. 1, а.с. 16).
Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 14.05.2020 № 8 «Про покладення обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» покладено з 15.05.2020 на начальника фінансово-економічного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_2 виконання обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з доплатою різниці між посадовими окладами. Також постановлено виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України здійснити всі передбачені законодавством України дії щодо внесенні змін до відомостей про Фонд соціального страхування України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України - ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 17).
Судом встановлено, що Постановою правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року № 5 «Про створення тимчасової комісії Фонду соціального страхування», утворено Тимчасову комісію Фонду з метою вивчення питання щодо дотримання директором виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне страхування за період з 31 січня 2020 року по 22 квітня 2020 року.
За результатами роботи комісії були встановлені факти порушення ОСОБА_1 законодавства про працю в частині введення нового штатного розпису, спроби незаконної виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, призначення виконуючих обов'язків та заступників директора виконавчої дирекції Фонду, невиплати премії працівникам виконавчої дирекції Фонду та керівникам робочих органів виконавчої дирекції Фонду за січень 2020 року, а також порушення статей 24, 71, 72, 107, 116 Кодексу законів про працю України щодо допущення до роботи осіб без згоди профспілкового органу та не проведення оплати за ці дні, допущення до роботи осіб без укладення трудового договору та не проведення розрахунку при звільненні, статті 21 Закону України «Про відпустки» щодо строків оплати відпусток, статті 24 Закону України «Про оплату праці» щодо строків виплати заробітної плати в лютому 2020 року (т. 1 а. с. 83-90).
Також, комісією були встановлені порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про інформацію» та інших, Статуту ФССУ, Положення про виконавчу дирекцію ФССУ, Колективного договору, Положення про умови оплати праці та стимулювання праці працівників ФССУ в частині надання інформації про потребу у коштах, яка не підтверджена реальними розрахунками; надання стороннім особам доступу до інформаційно-аналітичних систем Фонду та корпоративної комп'ютерної мережі Фонду; укладення договору про виконання проектних робіт - розробки проектної документації систем протипожежного захисту (інженерного проектування) № 13-78-20 від 17.04.2020; укладення договору про надання правової допомоги № 08-52-20 від 20.03.2020; укладення договору про надання послуг з розробки пакетів програмного забезпечення (створення групи підсистеми «Оброблення та аналіз електронних листків непрацездатності «-перша черга) № 12-58-20 від 13.03.2020; укладення договору про надання послуг зі створення телевізійного ролика «Лінія соціальної довіри» № 01-55-20 від 26.02.2020 та додаткового договору до нього, № 01-61-20 від 03.04.2020; укладення договору поставки рекламного розбірного наземного одностороннього банерного брендволу з макетуванням та доставкою № 13-63-20 від 13.04.2020; оплати послуг сторонніх фахівців з юридичного консультування та юридичного представництва, які були не передбачені кошторисом виконавчої дирекції Фонду; оплати послуг зі створення телевізійного ролика «Лінія соціальної довіри»; оплати послуг з розробки проектної документації системи протипожежного захисту в адміністративному будинку виконавчої дирекції Фонду; відсутності підписаних фінансових документів; здійснення видатків Фонду на оплату послуг зі створення та впровадження ризик-орієнтованої інформаційно-аналітичної системи Фонду для оброблення та аналізу обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності; порушення планування та здійснення виплат матеріальної допомоги працівникам виконавчої дирекції Фонду; фінансування видатків у період дії обмежень, установлених законодавством; вчинення дій, що призвели до затримки фінансування страхувальників (т. 1 а. с. 91-112).
Тимчасовою комісією Фонду в ході перевірки було встановлено, що призначення ОСОБА_1 директором виконавчої дирекції Фонду відбулося з порушенням норм пункту 5.2. Статуту Фонду в частині відсутності досвіду роботи в соціальній сфері не менше 5 років.
На підставі результатів роботи тимчасової комісії Фонду соціального страхування України з вивчення питання щодо дотримання директором виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_1 законодавства про правцю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 31.01.2020 по 22.04.2020 року, винесено постанову Правління Фонду соціального страхування України від 14.05.2020 № 7 «Про звільнення директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_1» (т. 1 а. с. 16).
Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 14.05.2020 № 8 «Про покладення обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» покладено з 15.05.2020 на начальника фінансово-економічного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_2 виконання обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з доплатою різниці між посадовими окладами. Також постановлено виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України здійснити всі передбачені законодавством України дії щодо внесенні змін до відомостей про Фонд соціального страхування України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України - ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 17).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами перевірки були встановлені численні факти порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування саме при виконанні нею завдань і функцій, визначених статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також невідповідність позивача вимогам пункту 5.2. Статуту Фонду в частині відсутності досвіду роботи в соціальній сфері не менше 5 років, що позивачем не спростовано.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
У пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004 вказано, що «згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша); держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (частина друга). Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом укладення ним трудового договору і виконання кола обов'язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації. Конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності».
У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що виконавчу дирекцію очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду, а в разі неприйняття правлінням Фонду рішення про призначення директора виконавчої дирекції протягом двох місяців таку кандидатуру для затвердження Кабінетом Міністрів України вносить керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого відносяться питання загальнообов'язкового державного соціального страхування. З метою заміщення вакантних посад директора виконавчої дирекції та його заступників правління Фонду може запроваджувати та визначати порядок проведення конкурсного відбору на заміщення цих посад. Директор виконавчої дирекції Фонду входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.
Аналогічні норми містяться і в статуті Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою Правління Фонду від 14.12.2017 № 64.
Згідно з підпунктом 4.9.7. пункту 4.9. Статуту правління Фонду призначає та звільняє директора виконавчої дирекції Фонду в порядку, визначеному Законом.
Пунктом 5.2. Статуту визначено, що виконавчу дирекцію очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду, а в разі неприйняття правлінням Фонду рішення про призначення директора виконавчої дирекції протягом двох місяців таку кандидатуру для затвердження Кабінетом Міністрів України вносить керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за погодженням з комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого відносяться питання загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Директором виконавчої дирекції Фонду може бути громадянин України, який має повну вищу освіту та досвід роботи у соціальній сфері не менше 5 років.
Аналіз зазначеного законодавства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Статуту Фонду свідчить, що при регулюванні трудових відносин з директором виконавчої дирекції ФССУ передбачалась специфіка статусу директора, зокрема: наявність повної вищої освіти та досвід роботи у соціальній сфері не менше 5 років.
У статті 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України свідчить, що підставою для розірвання трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді.
Якщо роботодавець, на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов'язковими для виконання цієї роботи і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність досвіду роботи у соціальній сфері не менше 5 років, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності такого досвіду роботи не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт; неналежне виконання трудових обов'язків через недостатню кваліфікацію.
Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі - це об'єктивна нездатність працівника внаслідок недостатньої кваліфікації належним чином, вчасно та якісно виконувати доручену роботу відповідно до посадових вимог; це неякісне виконання роботи, неналежне виконання функціональних обов'язків за умови, що вони викликані недостатньою кваліфікацією та за відсутності вини працівника в неналежному виконанні посадових обов'язків; це документально підтверджена у встановленому законодавством порядку неможливість продовжувати виконання роботи за умови, що така робота потребує певної кваліфікації.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 622/36/15-ц (провадження № 61-21190св18) зазначено, що «суд може визнати правильним припинення трудового договору на підставі пункту 2 частини другої статті 40 КЗпП України у тому разі, якщо встановить, що звільнення проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов'язки чи їх виконання небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути визнана за результатами атестації працівника. Висновок атестаційної комісії про кваліфікацію працівника є одним із доказів його відповідності займаній посаді чи виконуваній роботі і підлягає перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами. Неякісне виконання роботи або неналежне виконання функціональних обов'язків можуть вважатися виявленою невідповідністю займаній посаді тільки у разі, якщо вони викликані недостатньою кваліфікацією та за відсутності вини працівника в неналежному виконанні посадових обов'язків. Також варто враховувати, що у разі, якщо працівник був прийнятий на роботу без наявності документа про освіту, передбаченого кваліфікаційними вимогами, він не може бути звільнений з роботи через відсутність такого документа за пунктом 2 частини другої статті 40 КЗпП України, тому що роботодавцю про цю невідповідність було відомо і раніше - при прийнятті працівника на роботу».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було призначено директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України 24.01.2020 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №34-р «Про затвердження призначення ОСОБА_1 директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України».
Позивачем при призначенні її на посаду, було надано усі необхідні документи як про освіту, так і про наявний стаж та досвід роботи.
Дане розпорядження прийнято на підставі ч. 2, ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який передбачає, що виконавчу дирекцію очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду, а в разі неприйняття правлінням Фонду рішення про призначення директора виконавчої дирекції протягом двох місяців таку кандидатуру для затвердження Кабінетом Міністрів України вносить керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого відносяться питання загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Правомірність винесення даного розпорядження була предметом судового спору і рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2020 року у адміністративній справі № 640/2124/20 в задоволенні позову ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, 3-ті особи: Міністерство соціальної політики України, Фонд соціального страхування України, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України №34-р «Про затвердження призначення ОСОБА_1 директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» було відмовлено.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач за результатами роботи Тимчасової комісії, не зажадав пояснень позивача щодо встановлених порушень у її діяльності як виконавчого директора, не встановив, чим викликані такі порушення - недостатньою кваліфікацією чи винними діями ОСОБА_1 .
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не пропонувалось ОСОБА_1 переведення її, за її згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд зауважує, що розподіл обов'язків з доказування здійснюється відповідно до законодавчо закріплених загальних і спеціальних правил. Загальні правила діють для всіх справ незалежно від їх матеріально-правової природи. Спеціальні правила (презумпції та фікції) застосовуються стосовно певних категорій справ або при вирішенні окремих процесуальних питань. Змістом і тих, і інших є припущення про наявність або про відсутність позовних фактів. Винятки із загального правила розподілу обов'язку доказування випливають з норм матеріального права.
Отже, з урахуванням статті 40 КЗпП України саме роботодавець має довести законність звільнення працівника з роботи.
Роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 753/22115/18, провадження № 61-4959св20.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у справі відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем вимог закону та нормативно-правових актів щодо видання постанови Правління Фонду соціального страхування України від 14.05.2020 № 7 «Про звільнення директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_1».
Разом з цим, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги щодо поновлення позивача на роботі, розрахунку та стягнення середнього заробітку за час вимущеного прогулу, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з даним позовом, 15жовтня 2020 рокувід позивача ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог (про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), яку суду судовому засіданні від 05.11.2020 року повернув (т. 1 а. с. 157-165).
Позивачем дана ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалась, крім того, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду соціального страхування України, Правління Фонду соціального страхування України, треті особи без самостійних вимог: Кабінет Міністрів України, ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, та 10 грудня 2020 р. Дарницьким районним судом м. Києва відкрито провадження у даній справі.
В подальшому, зазначена справа (№ 753/18830/20) ухвалою суду від 11 лютого 2021 року об'єднана в одне провадження зі справою № 753/7014/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, правління Фонду соціального страхування України, третя особа без самостійних вимог Кабінет Міністрів України, ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови Правління Фонду соціального страхування України від 22.04.2020 року за №5. Об'єднаній цивільній справі присвоєно номер № 753/7014/20.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та такими, що не відповідають дійсності факти та результати, встановлені в інформації тимчасової комісії, визнання незаконними та скасування наказу, постанови правління, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненніє предметом розгляду у іншому судовому провадженні і в межах даної справи не перевіряються.
Також, виходячи з положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не приймає і не розглядає вимогищодо встановлення нових обставин та фактів на підтвердження позовних вимог, які є предметом розгляду у справі 753/7014/20.
Колегія суддів також не вбачає підстав для скасування Постанови Правління Фонду соціального страхування України від 14.05.2020 № 8 «Про покладення обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», оскільки даною постановою на ОСОБА_2 покладено лише виконання обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, а скасовуючи Постанову № 7 від 14 травня 2020 року «Про звільнення директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_1», колегія суддів не вирішує питання про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді виконавчого директора ФССУ.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування Постанови №7 Правління Фонду соціального страхування України від 14.05.2020 року про звільнення ОСОБА_1 ухвалене без додержання норм матеріального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення зазначених позовних вимог.
ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 102 грн, а тому з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування Постанови №7 Правління Фонду соціального страхування України від 14.05.2020 року про звільнення ОСОБА_1 - скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнати протиправною та скасувати Постанову №7 Правління Фонду соціального страхування України від 14.05.2020 року Про звільнення директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 .
Стягнути з Фонду соціального страхування України (код ЄДРПОУ 40210180) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2 102 грн.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст виготовлено 20 квітня 2023 року.
Головуючий
Судді