1[1]
Іменем України
10 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2022 року, за участю сторін провадження:
прокурора - ОСОБА_6
та засудженого - ОСОБА_5 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку з ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)»,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання у виді позбавлення волі.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції посилається на те, що засуджений ОСОБА_5 за час відбуття покарання в ДУ «Білоцерківська ВК (№ 35)», характеризується посередньо, має 9 заохочень, стягнень не має, на виробництві установи не працює, бажання працювати не виявляв. Не приймає участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі, має слабкі соціальні зв'язки. Раніше неодноразово судимий, при цьому призначалось покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком та звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково, однак після звільнення знову вчиняв умисні злочини, належних висновків для себе не зробив, що на думку суду, свідчить про злочинне спрямування поведінки засудженого, та вперте небажання ставати на шлях виправлення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, засуджений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2022 року, застосувати положення ст. 81 КК України та умовно-достроково звільнити від відбування покарання.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, засуджений посилається на те, що ухвала суду є незаконна, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також висновки суду викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає зміні.
Зокрема, апелянт не згідний з обґрунтуванням судового рішення щодо його не працевлаштування та відсутності позитивних характеристик. Зазначає, що він працював по благоустрою в ДУ «Білоцерківська ВК (№ 35)», відбуваючи покарання, вимог режиму утримання не порушував, дисциплінарних стягнень не мав та мав заохочення.
Крім того, як вказує апелянт, суд поверхово врахував характеристику особи засудженого, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність законних підстав для звільнення умовно-достроково від відбування покарання, зазначивши про можливість засудженого знову вчиняти злочини, що не відповідає дійсності.
Суперечливим та необґрунтованим, як вважає апелянт, є висновок суду з приводу передчасності умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки судом не наведено жодного обґрунтування, чим саме керувався суд відмовляючи йому в умовно-достроковому звільненні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення засудженого, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги засудженого та просив залишити ухвалу суду без змін; вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5 , колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2022 року, відповідно до якої суд відмовив у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, зокрема від відбування покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року, згідно яким останнього було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, із застосуванням вимог ч.ч. 1, 4 ст. 70 цього Кодексу, до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, з огляду на таке.
Як прямо передбачено ч. 2 та п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а також після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Відповідно до вимог вказаної вище норми закону, умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання, призначеного за вироком суду, є правом, а не обов'язком суду, який розглядав відповідну заяву чи подання, в даному випадку заяву засудженого ОСОБА_5 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.
Відмовляючи у задоволенні заяви засудженого, суд першої інстанції, дослідивши дані, які характеризують особу засудженого ОСОБА_5 та його ставлення до праці під час відбування покарання, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наразі відсутні законні підстави для умовно-дострокового звільнення останнього, оскільки встановлені судом обставини не дозволяють зробити беззаперечний висновок про те, що ОСОБА_5 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, довів своє виправлення.
При цьому, обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції послався на те, що як встановлено з матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий і до нього вже застосовувалось умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, під час якого були вчинені нові злочини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки, всупереч доводам апеляційної скарги засудженого, вони ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, що характеризують особу засудженого під час відбування покарання, а тому визнає безпідставними твердження апелянта про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Твердження апелянта про те, що, відбуваючи покарання в ДУ «Білоцерківська ВК (№ 35)», він працював по благоустрою виправної колонії, вимог режиму утримання не порушував, дисциплінарних стягнень не мав та мав заохочення також не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали, оскільки вказані обставини, самі по собі, не доводять головної умови умовно-дострокового звільнення, а саме того факту, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
У зв'язку з цим, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги засудженого про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність законних підстав для його, ОСОБА_5 , умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки ні матеріали судового провадження, ні апеляційна скарга, не містять у собі будь-яких даних, які б підтверджували наявність достатніх правових підстав для застосування до засудженого ОСОБА_5 ст. 81 КК України.
За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає необхідним ухвалити рішення, яким вказану скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2022 року щодо ОСОБА_5 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2022 року, відповідно до якої суд відмовив у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 357/7610/22
Номер провадження : 11-кп/824/2523/2023
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_7
Доповідач - суддя ОСОБА_1