Справа № 357/4924/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3939/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Орєхов О.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
04 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Семенюк Т.А.
Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
при секретарі - Максюк І.Г.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2022 року за скаргоюОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_3 , суб'єкт оскарження: головний державний виконавець Прохацький Руслан Олександрович на бездіяльність головного державного виконавця,-
У вересні 2022 року скаржник ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Прохацького Р.О., посилаючись в обґрунтування на те, що на примусовевиконаннясудового рішення у справі № 2/357/2214/16 було видано 07.09.2016 року виконавчий лист та відкритовиконавче провадження НОМЕР_2, де головним державним виконавцем ВДВС у м. Біла Церква Прохацьким Р.О. було накладено арешт на картковий рахунок боржника, відкритий в АТ КБ «Приватбанк». На даний час на вказаному рахунку знаходяться арештовані кошти в сумі 87 297,10 грн., які є заробітною платою боржника, виплаченою за період з 22.07.2022 року по 26.08.2022 року.
Даний картковий рахунок є рахунком, на який нараховується заробітна плата. Інших коштів з інших джерел доходів на вказаний картковий рахунок не зараховується.
Доказом цього, є довідка від 17.08.2022 року АТ КБ «ПриватБанк».
Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, викладених у своїх постановах, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника.
Боржником у виконавчому провадженні, 27.08.2022 року черезелектронну адресу відділу виконавчої служби подав заяву, що отримує заробітну плату в В/Ч НОМЕР_1 , де проходить службу, просив направити постанову про відрахування періодичних платежів з його заробітної платти за місцем роботи, але, суб'єкт оскарження, не вчинив жодних дій, передбачених законом.
У зв'язку з викладеним просив визнати протиправною бездіяльність суб'єкта оскарження, яка полягає в тому, що суб'єкт оскарження не вчинив дії: не направив до В/Ч НОМЕР_1 відповідну постанову про відрахування періодичних платежів - аліментів з доходів боржника; не перевірив інформацію, подану боржником про походження коштів на рахунку; не прийняв постанову про відрахування із заробітної плати боржника та з доходів коштів на погашення богу; не відрахував з коштів заробітної плати боржника, які арештовані на рахунку боржника в АТ КБ «ПриватБанк», які є заробітною платою боржника; не зняв арешт з коштів заробітної плати боржника, які знаходяться на рахунку, відкритому у АТ КБ «ПриватБанк». Також просив зобов'язати суб'єкта оскарження - головного державного виконавця ВДВС у м. Біла Церква вчинити дії: направити до В/Ч НОМЕР_1 відповідну постанову про відрахування періодичних платежів - аліментів з доходів боржника; перевірити інформацію про походження коштів на картковому рахунку, відкритому у АТ КБ «ПриватБанк»; прийняти постанову про відрахування із заробітної плати боржника та з доходів коштів на погашення богу; відрахувати з коштів заробітної плати боржника, які арештовані на рахунку боржника всі необхідні виплати на погашення аліментів; зняти арешт з коштів заробітної плати боржника, які знаходяться на рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2022 року скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця, залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для розгляду в суд першої інстанції, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, щосуд першої інстанції не врахував, що звертаючись до суду із скаргою, він оскаржував не дії, вчинені в липні, а бездіяльність виконавця, яка полягала у невиконанні вимог, викладених в заяві від 27.08.2022 року.
Щодо строку, апелянт зазначив, що зі скаргою до суду скаржник звернувся 08.09.2022 року, про що є відповідний доказ в матеріалах справи, а не 16.09.2022 року, як зазначено безпідставно судом першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
На підставі ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Залишаючи без розгляду скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що скаржник звернувся із скаргою до суду першої інстанції із пропуском строку на оскарження, визначеного ст. 449 ЦПК України.
Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі - у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Можливість оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано також процесуальним законом, зокрема, згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтями 126, 127 ЦПК України передбачено право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.
Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності.
Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу, бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.
Отже, залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що вчинена з порушенням норм процесуального права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23жовтня 2019 року усправі №127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) та від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18).
Суд першої інстанції, зазначаючи про те, що ОСОБА_2 фактично оскаржуються дії державного виконавця щодо прийняття постанов про арешт коштів боржника, не звернув уваги, що вказана постанова скаржником не оскаржується, а предметом скарги є оскарження бездіяльності державної виконавчої служби щодо не направлення до В/Ч НОМЕР_1 відповідної постанови про відрахування періодичних платежів - аліментів з доходів боржника; що державний виконавець не перевірив інформацію, подану боржником про походження коштів на рахунку, не прийняв постанову про відрахування із заробітної плати боржника та з доходів коштів на погашення боргу, не зняв арешт з коштів заробітної плати боржника, які знаходяться на рахунку, відкритому у АТ КБ «ПриватБанк».
Враховуючи, що ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби щодо не вчинення дій про направлення виконавчих документів за місцем проходження служби та зняття арешту з коштів заробітної плати боржника, колегія суддів вважає, що правопорушення є триваючим.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином зміст скарги та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду.
Оскільки ухвала суду постановлена без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2022 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст виготовлено 21 квітня 2023року.
Головуючий
Судді