Справа № 363/3545/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2110/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
22 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_9 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 03 листопада 2022 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Вишгород Київської області, громадянку України, не заміжню, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2013 року народження, не працюючу, проживаючу та зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,-
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 400 (чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у розмірі 115 422, 21 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.
Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 100 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, 07.04.2020 року приблизно о 15-40 год., водій ОСОБА_10 приступила до керування технічно справним автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований на правому узбіччі автодороги «Київ-Вишгород-Ровжі» в районі кілометрового знаку 7+100 м передньою частиною кузова у напрямку до с. Ровжі в Вишгородському районі Київської області, після чого діючи необережно - проявляючи злочинну самовпевненість, в порушенні вимог п. 10.1 і дорожньої розмітки 1.1 глави 34 Правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, перед початком руху і виконанням маневру розвороту ліворуч, для подальшого руху у напрямку м. Вишгород, не переконалась у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та почала рух.
Здійснюючи маневр розвороту ліворуч, водій ОСОБА_10 виїхала керованим нею автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON» реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорогу «Київ-Вишгород-Ровжі» і перетнувши осьову суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, не надала дорогу мотоциклу BMW K1300S реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався по автодорозі «Київ-Вишгород-Ровжі» у напрямку с. Ровжі Вишгородського району Київської області в результаті чого допустила зіткнення лівою бічною частиною кузова керованого нею автомобіля з передньою частиною мотоцикла BMW K1300S реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події водію мотоцикла BMW K1300S реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 відповідно до висновку судово-медичної експертизи спричинені тілесні ушкодження у вигляді: переломів правої і лівої променевих кісток передпліч, які мають ознаки середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Допущені порушення водієм ОСОБА_10 вимог п. 10.1 і дорожньої розмітки 1.1 глави 34 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_11 .
Не погоджуючись з вироком, представником цивільного відповідача ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу, якій вона просить вирок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 до ПрАТ «УПСК» - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ПрАТ «УПСК» - відмовити в повному обсязі.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
У відзиві на позовну заяву ПрАТ «УПСК» було зазначено, що позивач не подавала до страхової компанії передбачену умовами договору заяву, необхідну для прийняття вмотивованого рішення ПрАТ «УПСК» до спливу річного строку визначеного нормами до п.п.37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), судом першої інстанції вказані пояснення залишились без уваги.
ДТП сталася 07.04.2020, а із заявою про страхове відшкодування шкоди, заподіяної майну, позивач до ПрАТ «УПСК» у межах річного строку так і не звернувся, що відповідно до ст.37 Закону є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.
Під час розгляду справи судом першої інстанції залишилось без уваги, що із позовними вимогами до ПрАТ «УПСК» позивач звернулась теж поза межами річного строку для подання заяви про страхове відшкодування, адже ДТП сталося 07.04.2020, а позовна заява датована 19.05.2021.
Отже, закон з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізує своє право на отримання відшкодування завданої шкоди під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом обов'язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки.
Обвинувачена ОСОБА_10 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про її участь в судовому засіданні та про відкладення судового засідання не надіслала.
Представник ПрАТ «УПСК» ОСОБА_9 до суду апеляційної інстанції не з'явилась та в апеляційній скарзі просила провести апеляційний розгляд без її участі.
Із урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а також відсутності підстав для обов'язкової участі обвинуваченої в апеляційному розгляді, апеляційний суд приходить до переконання про можливість розгляду кримінального провадження без участі обвинуваченої ОСОБА_10 та представника ПрАТ «УПСК».
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, потерпілої та її представника, які просили рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, стверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, є обґрунтованими, та ніким з учасників провадження не оспорюються.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_10 за ч.1 ст.286 КК України.
Щодо доводів апеляційної скарги про необгруноване вирішення цивільного позову до ПрАТ «УПСК», то вони є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Зокрема, апелянт стверджує, що згідно з оскарженими судовими рішеннями з ПрАТ «УПСК» безпідставно стягнуто шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, адже потерпіла не звертався до нього із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон про ОСЦПВВНТЗ).
Проте, такі доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно з положеннями ст. 35 Закон «Про ОСЦПВВНТЗ» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Також зазначена правова норма містить вимоги до заяви про страхове відшкодування й перелік документів, які додаються до неї.
Відповідно до ст. 37 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його (у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими) або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При цьому до підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) ст. 37 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» відносить:
«37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;
37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди».
Таким чином, позиція цивільного відповідача ґрунтується на тому, що відсутність такого звернення потерпілого із заявою про страхове відшкодування має бути визнане підставою для відмови в задоволенні цивільного позову про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Проте, слід зазначити, що обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Застосування положень Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.
Відповідно до правового висновку зробленому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року (справа №465/4621/16-к), для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика (МТСБУ) про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення до страховика (МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов'язковим.
Також апелянт вказує, що цивільний позов потерпілою ОСОБА_7 до ПрАТ «УПСК» подано з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні її позовних вимог.
Проте, на думку апеляційного суду, такі доводи апелянта є безпідставними.
Адже, у ч. 1 і ч. 2 ст. 129 КПК наведено виключний перелік підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні. А тому під час вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні суд не вправі ухвалити рішення про відмову в його задоволенні на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі (постанова ККС ВС від 20.08.2019, справа №652/219/17).
Таким чином, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, судом апеляційної інстанції було встановлено, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди за пошкодження транспортного засобу - мотоциклу BMW K1300S, підтверджені відповідними доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_7 у частині відшкодування матеріальної шкоди ПрАТ «УПСК» на суму 100 000 грн.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 03 листопада 2022 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді