Справа № 761/30710/21
Провадження № 2/761/5183/2022
08 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Шаповала М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Адвокатського бюро «Юрченко-Консалт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, інфляційних витрат та 3% річних за невиконаним грошовим зобов'язанням,-
У серпні 2021 року Адвокатське бюро «Юрченко-Консалт» звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, інфляційних витрат та 3% річних за невиконаним грошовим зобов'язанням.
У своїй позовній заяві просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Юрченко-Консалт» заборгованість за Договорами № 22/18ц від 04.09.2018 р., № 20/19ц від 26.06.2019 р., № 14/20ц від 10.08.2020 р. в сумі 90 000 грн., 3 % річних в сумі 1 712 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 981 грн.
Свою позовну заяву обґрунтували тим, що 04.09.2018 року між Адвокатським бюро «Юрченко-Консалт» та ОСОБА_1 був укладений Договір 22/18ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі. На виконання умов зазначеного Договору-1, зокрема п. 2.1, Бюро склало в інтересах та для захисту інтересів ОСОБА_1 позовну заяву про визнання недійсним договору дарування внаслідок фіктивності, яку було 20.09.2018 р. подано до Києво-Святошинського районного суду Київської області. П. 4.3 Договору визначає фіксований розмір гонорару в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн., при цьому сторони врахували складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, матеріальний стан Клієнта та значення цієї справи для Клієнта. Станом на момент звернення до суду з повозом відповідач ОСОБА_1 повністю не виконала перед Бюро свій грошовий обов'язок зі сплати гонорару адвоката в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн., який виник у неї з 28.02.2021 р. на підставі п. 4.3 Договору.
26.06.2019 р. між Адвокатським бюро «Юрченко-Консалт», надалі - Бюро, та ОСОБА_1 був укладений Договір 20/19ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі. Відповідно до умов п. 2.1 зазначеного Договору, Бюро взяло на себе обов'язок з надання Клієнту професійної юридичної/правничої допомоги при розгляді судом цивільної справи № 761/22618/16. П. 4.2 Договору-2 визначає фіксований розмір гонорару в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн., при цьому сторони врахували складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, матеріальний стан Клієнта, значення цієї справи для Клієнта, ціну позову. Станом на момент звернення до суду з повозом відповідач ОСОБА_1 не виконала перед Бюро свій грошовий обов'язок зі сплати гонорару адвоката в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн., який виник у неї з 28.11.2020 р. на підставі п. 4.2 Договору, сплативши 22.02.2021 р. лише 5 000 грн. Заборгованість ОСОБА_1 станом на час звернення до суду зі сплати гонорару адвоката згідно умов Договору-2 становить 45 000 грн.
10.08.2020 р. між Адвокатським бюро «Юрченко-Консалт», надалі - Бюро, та ОСОБА_1 був укладений Договір 14/20ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі. Відповідно до умов п. 2.1 зазначеного Договору, Бюро взяло на себе обов'язок з надання Клієнту професійної юридичної/правничої допомоги при розгляді судом цивільної справи № 761/895/20-ц. П. 4.3 Договору-3 визначає фіксований розмір гонорару в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн., при цьому сторони врахували складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, матеріальний стан Клієнта, значення цієї справи для Клієнта, ціну позову.
Станом на момент звернення до суду з повозом відповідач ОСОБА_1 не виконала перед Бюро свій грошовий обов'язок зі сплати гонорару адвоката в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн., який виник у неї з 16.11.2020 р. на підставі п. 4.3 Договору, сплативши 22.02.2021 р. лише 5 000 грн. Заборгованість ОСОБА_1 станом на час звернення до суду зі сплати гонорару адвоката згідно умов Договору-3 становить 20 000 грн.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2021 року матеріали цивільної справи було передано на розгляд судді Фроловій І.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
17 січня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідачка просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
17 червня 2022 року на адресу суду надійшла заява про виконання судового зобов'язання про надання оригіналів письмових доказів у справі, а саме: Договір №22/18ц від 04.09.2018 та додаток №1 від 08.01.2020; Договір №20/19ц від 26.06.2019; Договір №14/20ц від 10.08.2020.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позову.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.
04 вересня 2018 року між Адвокатським бюро «Юрченко-Консалт» та ОСОБА_1 був укладений Договір 22/18ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі, надалі - Договір-1.
На виконання умов зазначеного Договору-1, зокрема п. 2.1, Бюро склало в інтересах та для захисту інтересів ОСОБА_1 позовну заяву про визнання недійсним договору дарування внаслідок фіктивності, яку було 20.09.2018 р. подано до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Позов був прийнятий судом до розгляду та відкрите провадження: справа № 369/11785/18.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.11.2019 р. у справі № 369/11785/18 позов було повністю задоволено.
Постановою Київського апеляційного суду від 28.01.2021 р. рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.11.2019 р. було залишено без змін.
В касаційному порядку постанова Київського апеляційного суду від 28.01.2021 р. сторонами не оскаржувалась.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.11.2019 р. у справі № 369/11785/18 набрало законної сили - 28.01.2021 р.
Пунктом 4.3 Договору-1 визначає фіксований розмір гонорару в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн., при цьому сторони врахували складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, матеріальний стан Клієнта та значення цієї справи для Клієнта.
Виплата адвокатського гонорару здійснюється Клієнтом протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання законної сили рішення суду, або ухвали про укладення мирової угоди або задоволення заяви Клієнта про залишення позову без розгляду. Якщо по справі буде відкрито касаційне провадження, то протягом 10 (десяти) днів після завершення такого провадження.
Тобто, оскільки рішення суду у справі № 369/11785/18 набрало законної сили 28.01.2021 р., то зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати гонорару адвоката, відповідно до умов Договору-1, виникло через 30 діб - з 28.02.2021 р.
Бюро зверталися листом № 26/20ц-1 від 26.07.2021 р. до ОСОБА_1 про необхідність виконання зазначеного вище грошового зобов'язання.
26 червня 2019 року між Адвокатським бюро «Юрченко-Консалт» та ОСОБА_1 був укладений Договір 20/19ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі, надалі - Договір-2.
Відповідно до умов п. 2.1 зазначеного Договору-2, Бюро взяло на себе обов'язок з надання Клієнту професійної юридичної/правничої допомоги при розгляді судом цивільної справи № 761/22618/16.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2020 р. було прийнято заяву представника позивача про відмову від позову, а провадження по справі № 761/22618/16 було закрито.
Рішення набрало законної сили - 28.10.2020 р. і сторонами не оскаржувалось.
П. 4.2 Договору-2 визначає фіксований розмір гонорару в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн., при цьому сторони врахували складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, матеріальний стан Клієнта, значення цієї справи для Клієнта, ціну позову.
Тобто, оскільки ухвала про закриття провадження через відмову позивача від позову у справі № 761/22618/16 набрала законної сили 28.10.2020 р., то зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати гонорару адвоката, відповідно до умов Договору-2, виникло через 30 діб - з 28.11.2020 р.
Позивачем долучено копію меморіального ордера №ПН352033 від 22 лютого 2021 року, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено на рахунок Бюро 5 000,00 грн., призначення платежу: «Спл гонорару адвоката справа 761/22618/16 зг.р/ф № СФ-0000012 від 12.02.2021».
Бюро зверталися листом № 26/20ц-1 від 26.07.2021 р. до ОСОБА_1 про необхідність виконання зазначеного вище грошового зобов'язання.
Також 10 серпня 2020 року між Адвокатським бюро «Юрченко-Консалт» та ОСОБА_1 був укладений Договір 14/20ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі, надалі - Договір-3.
Відповідно до умов п. 2.1 зазначеного Договору-3, Бюро взяло на себе обов'язок з надання Клієнту професійної юридичної/правничої допомоги при розгляді судом цивільної справи № 761/895/20-ц.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2020 р. було прийнято заяву позивача про відмову від позову, а провадження по справі № 761/895/20 було закрито.
Рішення набрало законної сили - 16.10.2020 р. і сторонами не оскаржувалось.
П. 4.3 Договору-3 визначає фіксований розмір гонорару в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн., при цьому сторони врахували складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, матеріальний стан Клієнта, значення цієї справи для Клієнта, ціну позову.
Тобто, оскільки ухвала про закриття провадження у справі № 761/895/20 набрала законної сили 16.10.2020 р., то зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати гонорару адвоката, відповідно до умов Договору-3, виникло через 30 діб - з 16.11.2020 р.
Позивачем долучено копію меморіального ордера №ПН352123 від 22 лютого 2021 року, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено на рахунок Бюро 5 000,00 грн., призначення платежу: «Спл гонорару адвоката справа 761/895/20 зг.р/ф № СФ-0000013 від 12.02.2021».
Бюро зверталися листом № 26/20ц-1 від 26.07.2021 р. до ОСОБА_1 про необхідність виконання зазначеного вище грошового зобов'язання.
Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, посилається, зокрема на пункт 4.2 (4.3) Договорів № 22/18ц від 04.09.2018 р., № 20/19ц від 26.06.2019 р., № 14/20ц від 10.08.2020 р., оригінали яких надано було до суду.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Встановивши, що позивачем було надано послуги передбачені умовами Договорів, а відповідачем своїх обов'язків щодо оплати не було виконано, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договорами №22/18ц від 04.09.2018р., №20/19ц від 26.06.2019р., №14/20ц від 10.08.2020р. у розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок.
Щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постановах Верховного Суду У країни від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договорами в повному обсязі та не повернув позивачу всю суму коштів, враховуючи положення статті 625 ЦК України, з боржника на користь позивача підлягає стягненню 3% річних та інфляційних втрат, що нараховуються на неповернуту суму коштів.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 712 (одна тисяча сімсот дванадцять) гривень 00 копійок та інфляційні втрати у розмірі 5 981 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) гривень 00 копійок.
Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
На підставі Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, ЦК України та керуючись ст. 10, 11, 57-61, 79, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд-
Позовну заяву Адвокатського бюро «Юрченко-Консалт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, інфляційних витрат та 3% річних за невиконаним грошовим зобов'язанням - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Юрченко-Консалт» заборгованість за Договорами №22/18ц від 04.09.2018р., №20/19ц від 26.06.2019р., №14/20ц від 10.08.2020р. у розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок, 3% річних у розмірі 1 712 (одна тисяча сімсот дванадцять) гривень 00 копійок та інфляційні втрати у розмірі 5 981 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Юрченко-Консалт» судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Адвокатське бюро «Юрченко-Консалт», адреса місцезнаходження - 03062, м. Київ, вул. Гончарова, буд. 21, кв. 70, код ЄДРПОУ 41923240,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Повний текст рішення виготовлений 24 березня 2023 року.
Суддя: