Провадження № 2-о/537/56/2023
Справа № 537/1379/23
14.04.2023 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого судді Мурашової Н.В.,
за участі секретаря Должаніци В.С.,
представника заявника адвоката Чупілка С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м.Кременчук в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про видачу обмежувального припису,
Зміст заявлених вимог.
12 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду в окремому провадженні із заявою за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком 6 місяців, яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав, а саме 1) заборонити перебувати у місці спільного проживання/перебування з нею та членами її сім'ї; 2) обмежити спілкування з нею та членами її сім'ї; 3) заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати її та членів її сім'ї, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися; 3) заборонити вести листування, телефонні переговори з нею та членами її сім'ї, або контактувати через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.
В обгрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_3 . 02 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Проживають в будинку за адресою АДРЕСА_1 , разом з донькою та матір'ю заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 є громадянином Республіки Туреччина, громадянства України не приймав, тому був вимушений час від часу виїжджати з України, після чого повертався та вони жили однією сім'єю. Декілька років тому ОСОБА_2 став зловживати алкогольними напоями та наркотичними засобами. Перебуваючи в стані сп'яніння вчиняє відносно ОСОБА_1 , її доньки та матері, домашнє насильство, а саме, ображає їх, принижує їх людську гідність, погрожує фізичною розправою, спричиняє тілесні ушкодження. 11 березня 2023 року після чергового домашнього насильства, ОСОБА_1 викликала працівників поліції. Відносно ОСОБА_2 був складений терміновий заборонний припис серії АА №298831. Одна після цього ОСОБА_2 ніяких висновків не зробив, продовжує вчиняти домашнє насильство. За таких обставин, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
Рух справи.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 квітня 2023 року відкрито провадження за правилами окремого провадження, призначено судове засідання.
Позиції учасників справи в судовому засіданні.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася 14.04.2023 року, хоча була належним чином повідомлена пр місце і час розгляду справи. Представник заявника адвокат Чупілко С.М. в судовому засіданні підтримав заяву про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 та просив задовольнити, про підстави та обставини якої пояснив так, як це викладено в заяві. Також суду було повідомлено, що ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2 придбала будинок за адресою АДРЕСА_1 , де вони спільно проживають. ОСОБА_2 є громадянином Турції, має посвідку на право тимчасово перебувати на території України, не має іншого житла в Україні, не розуміє українську мову.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом публікації оголошення на веб-сайті Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Проте ОСОБА_2 не повідомив причини неявки, не звертався із заявою про відкладення розгляду справи до суду.
Заінтересована особа Кременчуцьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області в судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Не зверталися з заявою про відкладення розгляду справи.
Обставини, встановлені судом.
ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) та ОСОБА_2 02 жовтня 2014 року зареєстрували шлюб в Управлінні ЗАЦС міста Мамак, № запису в книзі реєстрації шлюбів про одруження: 2014 3269, що підтверджується Міжнародною сімейною книгою серії НОМЕР_1 , виданою Головним управління у справах громадянства та реєстрації актів цивільного стану Міністерства внутрішніх справ, Турецька Республіка.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками повнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , їх донька ОСОБА_6 , мати заявника ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2023 року ОСОБА_1 звернуся до органів Національної поліції із заявою про вчинення ОСОБА_2 дій, пов'язаних з домашнім насильством.
11 березня 2023 року працівниками органів Національної поліції винесено терміновий заборонний припис серії АА №298831 стосовно кривдника ОСОБА_2 , який за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру та до нього застосовані заходи, а саме заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 3 дні з 00 год. 44 хв. 11 березня 2023 року до 00 год. 44 хв. 14 березня 2023 року.
З пояснень учасників процесу вбачається, що окрім 11.03.2023 року ОСОБА_1 не зверталася до поліції зі скаргами про застосування до неї чоловіком ОСОБА_7 домашнього насильства, не зверталася до лікаря зі скаргами на тілесні ушкодження.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порядок розгляду судом справ про видачу обмежувального припису регулюються положеннями глави 13 ЦПК України, а відповідні правовідносини Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Закон України від 07.12.2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закон № 2229-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 2229-VIII, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).
В ст. 350-1 ЦПК України встановлено, що заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
В ст. 350-3 ЦПК України встановлено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству . Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом № 2229-VIII визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів осіб, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження заінтересованої особи у реалізації своїх прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заявника.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 та від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Видача обмежувального припису потрібна саме з метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що проблема домашнього насильства, може мати різні форми, починаючи з фізичного насильства і завершуючи психологічним насильством чи словесними образами, яка не завжди лежить на поверхні, оскільки часто постає в контексті особистих стосунків або закритих систем, до того ж від такого насильства страждають не тільки жінки, а й діти, які дуже часто прямо чи опосередковано теж стають жертвами таких подій(справа Опуз проти Туреччини)
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, що підтверджують обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису можуть бути матеріали якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення термінового заборонного припису, інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, показання свідків, висновки експертиз, власна фіксація подій на аудіо- або відеоносії, фіксація з нагрудних камер поліцейських, повідомлення про подію в заклади охорони здоров'я, медичні довідки, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо.
Аналізуючи надані суду докази, суд приходить до висновку, що заявником ОСОБА_1 не доведено, а матеріали справи не містять достатніх, достовірних та переконливих доказів того, що заінтересована особа ОСОБА_2 є беззаперечним кривдником, а підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника у зв'язку з відмовою у видачі обмежувального припису - відсутні.
Також ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що після складання заборонного припису, ОСОБА_2 продовжував вчиняти стосовно неї домашнє насильство, у зв'язку з чим існують обґрунтовані ризики подальшого застосування заінтересованою особою насильства у будь-якому його прояві.
Таким чином, надані ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених вимог докази не вказують безумовно на вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно неї, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і ризики, які можуть настати у разі незастосування відносно заінтересованої особи обмежувального припису.
Суд зазначає, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявника в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також ризиків настання насильства у майбутньому. ОСОБА_2 не був визнаний у встановленому законом порядку винуватим у вчиненні домашнього насильства чи будь-яких інших протиправних дій щодо дружини ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 49, 211, 259, 263, 264, 273, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про видачу обмежувального припису.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 19.04.2023 року.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.