Справа № 296/3165/23
1-кс/296/1220/23
Іменем України
06 квітня 2023 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшої слідчої слідчого управління ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працює на посаді інженера АТ «Житомиренерго», одружений, має на утриманні двох дітей, раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України, у кримінальному провадженні №12022060000000452 від 20.10.2022,
І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
1.1. 04.04.2023 слідча за погодженням з прокурором звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира з клопотанням, в якому просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора за першим викликом або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №12022060000000452 та іншими особами з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.
1.2. Вказувалося, що СУ ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022060000000452 від 20.10.2022 за обставинами того, що ОСОБА_4 перебуваючи на посаді директора Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, вчинив службову недбалість, що виразилась в неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, внаслідок чого з державного фонду регіонального розвитку та місцевого бюджету на розрахунковий рахунок ПП «Прогрес-Буд» надмірно перераховано грошові кошти на загальну суму 320 959,20 грн, які сплачені на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, які містили завідомо неправдиві відомості про обсяги використаних матеріалів та проведені роботи, в результаті чого державним інтересам спричинено матеріальну шкоду.
1.3. 31.03.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.
1.4. Подане клопотання мотивоване наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, та необхідності їх запобігання шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та покладення ряду обов'язків по забезпеченню виконанню міри запобіжного заходу.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
2.1. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
2.2. Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.
2.3. Підозрюваний у судовому засіданні з повідомленою підозрою не погоджувався, стверджував про відсутність наміру переховуватися чи перешкоджати кримінальному провадженню, заперечував проти покладення на нього обов'язку не відлучатися з місця проживання, оскільки йому доводиться виїжджати в межах Житомирської області в силу своїх службових обов'язків.
ІІІ. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО (КПК України)
3.1. Відповідно до частини першої статті 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
3.2. Частиною першою статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
3.3. За змістом частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
3.4. Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним […] кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
3.5. Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті (частина друга статті 194 КПК України).
3.6. Згідно частини третьої статті 194 КПК України слідчий суддя має право зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини 1 цієї статті.
ІV. ОЦІНКА СЛІДЧОГО СУДДІ
4.1. Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя відповідно до статті 194 КПК України має з'ясувати наявність ряду обставин:
(і) Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення
4.2. Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
4.3. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Європейської Конвенції передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
4.4. Згідно письмового повідомлення про підозру від 31.03.2023 вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється у службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
4.5. Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя вважає, що прокурором доведені факти, які можуть певним чином вказувати на можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 367 КК України, що стверджується, зокрема: висновком будівельно-технічної експертизи №12/4-59 від 09.09.2021, судової економічної експертизи від 04.04.2022, судової почеркознавчої експертизи від 23.01.2023, актами приймання виконаних робіт.
(іі) Наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України
4.6. У поданому клопотанні слідчий вказував на наявність ризиків вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: (1) переховуватися від органу слідства та суду; (2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; (3) вчинити інше кримінальне провадження.
4.7. Обґрунтовуючи наявність заявлених у клопотанні ризиків слідча вказувала на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 367 КК України у виді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та зі штрафом від 250 до 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або без такого.
4.8. Слідчий суддя звертає увагу на усталену практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово вказував, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна (див. рішення у справі «Panchenko v. Russia» (Панченко проти Росії), § 106).
4.9. Європейського Суду з прав людини неодноразово вказував, що у той час як серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи (Idalov v. Russia [ВП], § 145; Garycki v. Poland, § 47; Ilijkov v. Bulgaria, §§ 80-81).
4.10. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинувачуваного, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти (W v Switzerland, § 33).
4.11. Слідчий суддя приймає до уваги суть та характер кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , який не має насильницького характеру, відноситься до категорії нетяжких, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, особу ОСОБА_4 , який має постійне місце проживання у м. Житомирі, одружений та має на утриманні двох дітей віком 5 та 19 років, офіційно працевлаштований, що свідчить про стійкість та міцність його соціальних зв'язків, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
4.12. Слідчий суддя вважає юридично неспроможними доводи слідчого та прокурора про те, що підозрюваний ОСОБА_4 може впливати на невідомих слідству свідків, який слідство не називає, вказуючи лише про, що підозрюваний має широке коло впливових зв'язків.
4.13. Слідчий суддя також вважає безпідставними доводи слідчого та прокурора про те, що підозрюваний може вчинити нове кримінальне правопорушення, взагалі не пояснюючи у зв'язку з чим слідство прийшло до подібного висновку та не враховуючи, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не має негативної репутації у минулому.
4.14. Слідчий суддя вважає, що твердження сторони обвинувачення про наявність ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є голослівними, оскільки останні зроблені без урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, зокрема, особистих та моральних якостей підозрюваного ОСОБА_4 , його репутації, наявності сталих соціальних зв'язків, віку та стану здоров'я підозрюваного, відсутність у нього судимостей у минулому та інших обставин, що мають значення для з'ясування наявності заявлених ризиків.
4.15. З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що з урахуванням усіх обставин, що мають значення для з'ясування наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких обставин, окрім формального посилання на тяжкість можливого покарання, яке може загрожувати підозрюваному, які могли б вказувати на реальне, а не ілюзорне існування ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачені п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
4.16. Отже, слідчим та прокурором не доведено, а слідчим суддею за наслідком розгляду клопотання не встановлено наявності обставин, що можуть свідчити про реальне, а не ілюзорне існування заявлених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, або роблять такі ризики настільки незначними, що останні не можуть вважатися такими, що мають реальне підґрунтя.
(iіі) Щодо спотворення практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ)* [1]
4.17. Слідчий суддя не може залишити поза увагою, що обґрунтовуючи своє клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідча за погодженням з прокурором посилається на начебто таку практику ЄСПЛ, за якою "суди мають забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальнодержавних прав та свобод, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства".
4.18. З цього контексту можна зрозуміти, що начебто Європейський суд з прав людини вимагає більш суворого ставлення до підозрюваного з посиланням на суспільні інтереси, вважаючи, що цінності суспільства протиставляються правам підозрюваного.
4.19. Насправді такого прецеденту просто не існує. Найімовірніше, лексика цієї фрази взята з рішення від 28.07.99 у справі «Selmouni v. France», де ЄСПЛ розглядав питання щодо застосування поганого поводження з підозрюваним та вирішував питання як має класифікуватися таке погане поводження як «нелюдське або таке, що принижує гідність», або як «катування».
4.20. Вирішуючи таке питання ЄСПЛ зазначив в рішенні: «Суд раніше розглядав справи, в яких він дійшов висновку, що мало місце поводження, яке можна описати лише як катування. Однак, враховуючи, що конвенція є «живим документом, який має тлумачитися у світлі сучасних умов», Суд вважає, що певні дії, які раніше класифікувалися як «нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження», на відміну від «катування», можуть у майбутньому класифікуватися інакше. Він уважає, що підвищення стандартів, які застосовуються у сфері захисту прав людини та фундаментальних свобод, відповідно та неминуче вимагає більшої твердості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичних суспільств» (§101 рішення).
4.21. Таким чином зміст висловлювань ЄСПЛ в контексті рішень щодо обмеження прав підозрюваного спотворений до протилежного. Якщо ЄСПЛ вимагає більшої суворості в оцінці посягань на права людини, оскільки права людини є цінністю в демократичному суспільстві, то в клопотанні слідчої права людини (підозрюваного) й цінності суспільства протиставлені одне одному, а посилання на викривлене розуміння рішень ЄСПЛ наводиться для того, щоб обґрунтувати більше обмеження прав підозрюваного, ніж це є необхідним, що є недопустимим.
(iv) Щодо наявності підстав до застосування запобіжного заходу
4.22. Відповідно до положень частини 2 статті 194 КПК слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною 1 цієї статті.
4.23. Оскільки прокурором не доведено наявності обставин, що можуть свідчити про існування заявлених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід дійти висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчої про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
4.24. Водночас, ураховуючи, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, однак не доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор у поданому клопотанні, слідчий суддя відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК вважає за можливе зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді та органу досудового розслідування.
(v) Межі строку досудового розслідування у кримінальному провадженні
4.25. З матеріалів клопотання слідує, що у кримінальному провадженні №12022060000000452 від 20.10.2022, окрім ОСОБА_4 , про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України також письмово повідомлено ОСОБА_7 - 24.02.2023.
4.26. Згідно вимог п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом 2-х місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
4.27. Оскільки двомісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022060000000452 слід обраховувати з дня першого повідомлення про підозру, що мало місце 24.02.2023, а доказів на підтвердження продовження строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні прокурором не надано, слідчий суддя вважає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчується - 24.04.2023.
4.28. Ураховуючи, що як строк застосування певного запобіжного заходу, так й строк покладення на підозрюваного певних процесуальних обов'язків обмежується строком досудового розслідування у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне встановити строк дії покладеного на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язку прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді та органу досудового розслідування обов'язок, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022060000000452, тобто до 24.04.2023.
Керуючись статтями 131, 132, 176, 177, 178, 193, 194, 196 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира,
1. У задоволенні клопотання старшої слідчої слідчого управління ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до ОСОБА_4 , відмовити.
2. Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого судді, суду, слідчого, прокурора у проваджені якого перебуватиме кримінальне провадження №12022060000000452 від 20.10.2022.
3. Встановити строк дії покладеного на підозрюваного обов'язку до 24 квітня 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_8
[1] Стаття Аркадія Бущенка "Аберації практики ЄСПЛ в національних судах", "Precedent UA - 2016", електронний доступ - https://precedent.in.ua/wp-content/uploads/2018/01/PrecedentUA_2016_zbirka_.pdf