Справа №295/3504/23
1-кс/295/1464/23
03.04.2023 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
володільця майна ОСОБА_3 ,
представника володільця майна, адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна,
подане дізнавачем сектору дізнання ВП №1 Житомирського РУП Головного управління Національної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 ,
погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_6 ,
у кримінальному провадженні №12023065410000080 від 22.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
та додані до клопотання матеріали,
Дізнавач, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке обґрунтоване тим, що 22.03.2023 о 16 годині 48 хвилин до ВП №1 надійшло повідомлення, про те, що в АДРЕСА_1 , було виявлено у гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , речовини, схожі на наркотичні.
22.03.2023 під час затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в правій колошві штанів, в які був одягнений ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено два поліетиленові зіп-пакети з подрібненою масою зеленого кольору, які поміщено до паперового конверту №1; з лівої колошви штанів, в які був одягнений ОСОБА_7 , вилучено шість зіп-пакетів з білою порошкоподібною речовиною, які поміщено до паперового конверту №2 та один зіп-пакет з рожевою порошкоподібною речовиною, який поміщено до паперового конверту №3.
В період часу з 19 год 30 хв 22.03.2023 по 20 год 40 хв 22.03.2023, під час проведення огляду місця події за адресою: с. Улянівка, вул. Центральна, 1, Житомирського району, вилучено автомобіль Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та направлено на спеціальний майданчик тимчасового тримання транспортних засобів, який використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 06.03.2019, автомобіль Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_8 , користувачем автомобіля є ОСОБА_3 .
У клопотанні зазначено, що у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 на автомобілі марки Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_3 , привіз два поліетиленові зіп-пакети з подрібненою масою зеленого кольору, шість зіп-пакетів з білою порошкоподібною речовиною та один зіп-пакет з рожевою порошкоподібною речовиною ОСОБА_7 , в якого дані речі було вилучено. Таким чином, автомобіль марки Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 , використовувався для перевезення, а саме як знаряддя вчинення злочину, а тому його визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023065410000080 від 22.03.2023, про що винесено відповідну постанову.
На переконання дізнавача, відчуження, розпорядження та використання автомобіля може привести до пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення речових доказів, що унеможливить з'ясування істини по справі, проведення судових експертиз із вилученим майном та притягнення винних осіб до відповідальності.
Посилаючись на зазначене, з метою забезпечення збереження речових доказів, дізнавач просить накласти арешт на вказане у клопотанні майно.
Дізнавач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, у клопотанні судове засідання просив провести без його участі.
У відповідності до приписів ч.1 ст.172 КПК України, неприбуття дізнавача у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Володілець майна ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Вказав, що автомобілем користується на підставі договору купівлі-продажу та довіреності власника. Пояснив, що у той день йому подзвонив ОСОБА_9 , щоб поїхати по покупки. Вони з'їздили, потім ОСОБА_9 пішов у частину. Після цього до ОСОБА_3 підійшов командир, вони розмовляли, а інший військовий проник в автомобіль та забрав ключі. Весь цей час речі ОСОБА_10 були в автомобілі
Представник володільця майна ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Заперечення проти клопотання обґрунтовує тим, що клопотання не ґрунтується на будь-яких доказах, твердження дізнавача про те, що автомобілем перевозились наркотики, є припущенням. Жоден зі свідків не вказує, що саме ОСОБА_3 перевозив наркотичні речовини, йому не повідомлялось про підозру у даному кримінальному провадженні. У клопотанні зазначено про необхідність проведення експертиз, однак не зазначено яких саме. Вказав, що у задоволенні даного клопотання має бути відмовлено також у зв'язку з тим, що дане клопотання розглядається слідчим суддею з порушення строку, визначеного ст. 172 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників судового засідання, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частина 1 ст. 170 КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.11 ст. 170 ЦПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирський області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено 22.03.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023065410000080, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Зі змісту протоколу затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок, від 22.03.2023, було затримано ОСОБА_7 , та під час затримання було здійснено обшук затриманої особи, у ході якого виявлено та вилучено два поліетиленові зіп-пакети з подрібненою масою зеленого кольору, які поміщено до паперового конверту №1; з лівої колошви штанів, в які був одягнений ОСОБА_7 , вилучено шість зіп-пакетів з білою порошкоподібною речовиною, які поміщено до паперового конверту №2 та один зіп-пакет з рожевою порошкоподібною речовиною, який поміщено до паперового конверту №3.
У відповідності до копії протоколу огляду місця події від 22.03.2023, було виявлено та вилучено автомобіль Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_3 .
У відповідності до постанови дізнавача ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирський області від 23.03.2023 про визнання предметів речовими доказами, автомобіль Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023065410000080.
Мотивуючи клопотання про арешт майна, дізнавач посилається на те, що автомобіль марки Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 , використовувався для перевезення наркотичних речовин, тобто як знаряддя вчинення злочину, а тому його визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023065410000080 від 22.03.2023.
Дослідивши зміст доказів, доданих дізнавачем до клопотання про арешт майна, слідчий суддя вбачає таке посилання дізнавача небезпідставним, з огляду на наступне.
З копії протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 23.03.2023 вбачається, що ОСОБА_7 перебуває у підпорядкування у свідка, характеризується негативно. 22.03.2023, близько 14:30 год, свідок помітив, що до КПП табору під'їхало авто марки Пежо, реєстраційний номер НОМЕР_4 , сірого кольору. Свідок також вказав, що цей автомобіль неодноразово приїзди в с. Улянівку до місця розташування військової частини. Час, коли ОСОБА_7 покинув розташування військової частини свідку не відомий, та яким чином він це зробив, свідок пояснити не може. Свідок точно не зміг вказати, чи ОСОБА_7 приїхав цим автомобілем, чи просто знаходився біля нього, однак точно вказав, що ОСОБА_7 спілкувався з водієм автомобіля біля самого авто. На думку свідка, цим автомобілем привезено якісь речі для ОСОБА_7 , оскільки він сам не може залишати розташування військової частини. Свідок повідомив, що за час перебування ОСОБА_7 у військовій частині, у нього не було виявлено заборонених речей, лише після зустрічі з водієм вказаного автомобіля у ОСОБА_7 було виявлено заборонені речовини, а саме наркотичні засоби та психотропні речовини.
Відповідно до змісту копії протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 23.03.2023, свідок вказав, що 22.03.2023 він, разом із своїм колегою ОСОБА_11 , знаходився біля КПП табору. Близько 14:30 год свідок помітив, що до КПП під'їхало авто марки Пежо, реєстраційний номер НОМЕР_4 , сірого кольору, з якого вийшов солдат ОСОБА_7 , пройшов декілька метрів та повернувся до авто, щоб забрати рюкзак. Після того, як ОСОБА_7 підійшов до свідка та його колеги, вони відвели ОСОБА_7 до табору, щоб з'ясувати, де він був, та що в рюкзаку. ОСОБА_7 відкрив свій рюкзак та показав його вміст, також свідок перевірив вміст кишень ОСОБА_7 , де були виявлені наркотичні речовини. На запитання, звідки у ОСОБА_7 наркотичні речовини, останній відповів, що взяв у водія автомобіля Пежо - Олега. Про вказану подію було повідомлено дільничного офіцера поліції.
У матеріалах справи міститься також копія рапорту оперуповноваженого СКП ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирський області ОСОБА_13 від 23.03.2023, з якого вбачається, що під час спілкування із керівником ВЧ НОМЕР_5 , яка розташована у АДРЕСА_1 , останній повідомив, що солдат ОСОБА_7 , який проходить службу у цій військовій частині з 20.02.2023, не мав відпусток, звільнень та військову частину 22.03.2023 не залишав.
Таким чином, оцінивши зміст вищевказаних доказів у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що є обґрунтовані підстави припускати, що наркотичні речовини, які були вилучені у ОСОБА_7 під час його затримання 22.03.2023, могли бути доставлені йому автомобілем Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Частина 1 статті 309 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
Отже, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 309 КК України як об'єктивну сторону даного кримінального правопорушення передбачає, у тому числі, перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, отже, автомобіль Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 , може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення та може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; метою застосування даного виду забезпечення кримінального провадження є необхідність збереження речових доказів, недопущення їх втрати.
Щодо посилання представника володільця майна на те, що у задоволенні даного клопотання має бути відмовлено у зв'язку з тим, що дане клопотання розглядається слідчим суддею з порушення строку, визначеного ст. 172 КПК України, слідчий судді зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Зі змісту клопотання вбачається, що власником автомобіля Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_8 , та у клопотанні зазначена лише його адреса, інших контактних даних власника майна дізнавачем не надано.
Власника автомобіля про розгляд клопотання повідомлялося шляхом направлення судової повітки на адресу, зазначену у клопотанні.
Частиною 9 статті 135 КПК України передбачено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Визначаючи дату судового засідання, слідчим суддею враховуються також вимоги ч. 9 статті 135 КПК України щодо завчасного повідомлення особи про дату та час судового засідання.
Крім того, згідно з положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Таким чином, посилання представника власника майна на те, що клопотання не підлягає задоволенню з підстав порушення строку, визначеного ст. 172 КПК України, не ґрунтується на нормах КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки майно, на яке дізнавач просить накласти арешт, є речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою уникнення можливості його втрати, оцінивши розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає за доцільне задовольнити подане клопотання.
Керуючись ст. 131, 132, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки "Peugeot 407", реєстраційний номер НОМЕР_6 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 06.03.2019 належить ОСОБА_8 , та який перебував на момент вилучення у володінні ОСОБА_3 , позбавивши тимчасово власника та третіх осіб права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвала про арешт майна підлягає до негайного виконання. Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Ухвала про арешт майна може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Оголошення повного тексту ухвали - о 16:00 год 07.04.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1