Справа № 159/3076/22
Провадження № 1-кп/159/119/23
24 квітня 2023 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурорки ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030550000283 від 27.03.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч. 2 ст. 309 КК України,
В провадженні Ковельського міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030550000283 від 27.03.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч. 2 ст. 309 КК України.
В судове засідання захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , не з'явився, причин неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Вислухавши думку обвинуваченого, який не заперечував проти проведення судового засідання та розгляду клопотання щодо запобіжного заходу без участі захисника, відсутність заперечень прокурорки, суд відповідно до ч. 2 ст. 46 КПК України вважає можливим розглянути клопотання щодо запобіжного заходу без участі захисника.
В судовому засіданні прокурорка заявила клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовуючи це тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний обвинуваченому спливає 01.05.2023 року, однак ризики передбачені ст. 177 КПК України раніше вказані в ухвалі слідчого судді не зменшились, продовжують існувати.
Захисник обвинуваченого подав до суду клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або заставу обґрунтовуючи це тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, який обраний без змістовного дослідження наявних матеріалів кримінального провадження та особи обвинуваченого, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, на які посилалась сторона обвинувачення при обранні запобіжного заходу, є на даний час, недоведеними.
Обвинувачений підтримав клопотання захисту та заперечував проти клопотання прокурорки щодо продовження дії запобіжного заходу, просив суд відмовити у клопотанні прокурора та змінити відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, або визначити розмір застави.
Прокурор заперечувала проти клопотання захисника зазначивши що ризики передбачені ст. 177 КПК України раніше вказані в ухвалі слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.07.2022 року не перестали існувати.
Вислухавши думку учасників розгляду кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.
Під час судового провадження обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який обраний на досудовому слідстві, строк якого спливає 01.05.2023 року.
Згідно з ч. 1 ст. 311 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини - рішення «Шалімов проти України» від 04.04.2010, заява №20808/02, п. 50, ECHR 2010, відповідно до якого «таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи» (див. справу «Лабіта проти Італії» (Labita v Italy) /ВП/, заява № 26772/95, п. 153, ECHR 2000ІV).
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ у справі «Воляник проти України»).
Позиція Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, обвинувачений не має постійного місця проживання, раніше судимий, офіційно не працевлаштований, тобто не маючи стійких соціальних зв'язків, може вільно пересуватися територією України та, усвідомлюючи невідтворність покарання за вчинення інкримінованих тяжких злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, впливати на покази свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд зазначає, що вид запобіжного заходу, який необхідно застосовувати до обвинуваченого, не може оцінюватися виключно на підставі явки до суду і позитивної процесуальної поведінки обвинуваченого, а це слід робити з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для зміни запобіжного заходу.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Визначальним критерієм відмови у зміні запобіжного заходу в даному випадку є ризики незаконного впливу на свідків, які ще не допитані судом, переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення обвинуваченим інших правопорушень, які в контексті характеризуючих даних про особистість обвинуваченого, його майновий стан, соціальні зв'язки, обставини життєдіяльності та поведінку обумовлюють необхідність застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу, що відповідає засадам виправданості задля дотримання справедливого балансу між правом на свободу та публічним інтересом в частині досягнення завдань кримінального провадження та його дієвості.
Таким чином, суд вважає, що клопотання захисника обвинуваченого не відповідає вимогам ст. 177 та ст. 201 КПК України, зміна запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Обвинуваченим та стороною захисту не надано даних, які б спростовували висновки суду про обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або підтверджували закінчення існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Таким чином, у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.
З урахуванням ст.ст.177-178, 331 КПК України та даних щодо особи обвинуваченого, враховуючи стадію судового розгляду, наявності ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та відсутність інших даних, які б вказували на зменшення, або відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, у зв'язку із чим суд вважає, що підстави для зміни запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого відсутні, тому за доцільне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на строк, що не перевищує двох місяців, як того і вимагає Закон.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 183 КПК України, не вбачає підстав для визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 177, 331, 372 КПК України, суд
В задоволенні клопотання захисника про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або заставу - відмовити.
Клопотання прокурорки задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 309 КК України, у вигляді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 22 червня 2023 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця тримання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення.
СуддяОСОБА_1