24 квітня 2023 року м. Чернівці Справа № 600/499/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1382100-2409-2405 від 22 вересня 2022 року.
В обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач вказував, що податковим органом всупереч вимогам Податкового кодексу України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо загальної площі житлового будинку податковий орган протиправно застосовує для розрахунку розміру податкового зобов'язання загальну площу житлового будинку 744,49 кв.м., що не відповідає реєстраційним документам, та становить 156,2 кв.м. Окрім цього, позивач зазначає, що він зареєстрований фізичною особою-підприємцем, одним із видів діяльності якого є виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів. Для провадження підприємницької діяльності позивачем використовується деревообробний цех (літ. «В»), який переобладнаний з гаража та зданий в експлуатацію державній приймальній комісії. Тому відповідно підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України приміщення деревообробного цеху не є об'єктом оподаткування. Відтак відповідачем протиправно внесено площу приміщення деревообробного цеху до площі об'єкту оподаткування. Просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 17 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення №1382100-2409-2405 від 22 вересня 2022 року.
Відповідач щодо задоволення позову заперечував. Вказував, що базою оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №263271437 від 25.06.2021 року ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна (а саме: житловий будинок та інші споруди), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об'єкта нерухомості: реконструкція гаража з прибудовою під житловий будинок літ.Б1 (загальною площею 156,2 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м.), гараж літ.В (загальною площею 181,04 кв.м.), сарай літ.Г (загальною площею 74,4 кв.м.), літня кухня літ.Д (загальною площею 23,40 кв.м.), гараж позначений в плані літ.А1 (загальною площею 309,45 кв.м.). Загальна площа об'єкта нерухомості становить 744,45 кв.м. Стосовно позиції позивача про застосування пільги у відповідності до підпункту «є» пп 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України відповідач зазначає, що застосування вказаної пільги можливе за дотримання трьох обов'язкових умов: 1) наявність у майна статусу будівель промисловості; 2) використання за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання; 3) майно не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Водночас у власності позивача не зареєстровано будівлі промисловості, натомість ОСОБА_1 є власником житлової нерухомості. Відповідач також звертав увагу, що позивач на момент подання відзиву не звертався до контролюючого органу щодо звірки нарахувань з податку або підтвердження належності нежитлової будівлі, що розташована за адресою АДРЕСА_1 до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Тому, відповідач у відзиві просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.
Клопотань про розгляд справи за участю сторін до суду не надходило.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, який займається наступними видами економічної діяльності: 46.13. Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (основний); 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельний конструкцій і столярних виробів; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 56.23 постачання інших готових страв; 56.21 постачання готових страв для подій; 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію права власності ОСОБА_1 володіє об'єктом нерухомого майна - житловим будинком та іншими спорудами, за адресою АДРЕСА_1 . Згідно опису об'єкта до вказаних будівель належить: реконструкція гаража з прибудовою під житловий будинок літ.Б1, загальною площею 156,2 кв.м., житловою площею 49.2 кв.м., гараж літ.В, загальною площею 181,04 кв.м., сарай літ.Г, загальною площею 74,4 кв.м., літня кухня літ.Д., загальною площею 23,40 кв.м., гараж позначений в плані літ АІ, загальною площею 309,45 кв.м.
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» від 22 вересня 2022 року №1382100-2409-2405 ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов'язання у розмірі 33933,88 грн за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості».
Згідно з розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період - 2021 рік, по об'єктах оподаткування, які належить ОСОБА_1 , сума податку у розмірі 33933,88 грн за житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , була розрахована податковим органом, виходячи із загальної площі вказаного об'єкта 744,49 кв. м.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2022 року №1382100-2409-2405 протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, варто зазначити наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
Питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовані статтею 266 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1. статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3. статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5. статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно із підпунктом 266.7.1 пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове зобов'язання визначено позивачу відповідачем у зв'язку з тим, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок з іншими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік, по об'єктах оподаткування, які належить ОСОБА_1 , сума податку у розмірі 33933,88 грн за житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , була розрахована, виходячи із загальної площі вказаного об'єкта 744,49 кв. м.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, при обчисленні загальної площі об'єкту оподаткування відповідач брав до уваги відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг №263271437 від 25.06.2021 року).
Так, у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №263271437 від 25.06.2021 року зазначено розмір загальної площі житлового будинку (реконструкція гаража з прибудовою під житловий будинок), що становить 156,2 кв.м, а також загальні площі інших споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Загальна площа житлового будинку, а саме 156,2 кв.м., підтверджується також і Технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями або спорудами виготовленого 14 вересня 2020 року.
Дослідженням вказаного вище витягу судом встановлено, що у ньому відсутня інформація про те, що розмір загальної площі житлової нерухомості за вказаною вище адресою належної ОСОБА_1 на праві власності, й відносно якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, становить саме 744,45 кв.м. Натомість, площа будинку у вказаному розмірі є загальною, тобто з урахуванням площ інших споруд.
З огляду на наведене, суд вважає безпідставним врахування відповідачем загальної площі належного позивачу на праві власності нерухомого майна (744,45 кв. м.), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про помилковість обчислення спірного податкового зобов'язання саме у розмірі 33933,88 грн (за податковий період 2021 року).
На переконання суду, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем помилково було застосовано положення підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України й при обчисленні спірного податкового зобов'язання безпідставно взято до уваги саме загальну площу нерухомого майна - 744,45 кв. м, при тому, що загальна площа належної позивачу житлової нерухомості становить 156,2 кв. м, що вбачається із матеріалів справи.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 22 вересня 2022 року №1382100-2409-2405, яким позивачу безпідставно визначено суму податкового зобов'язання саме у розмірі 33933,88 грн за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості». Тому, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд звертає увагу на домінуючу позицію Верховного Суду щодо застосування норм права, відповідно до якої «… спірне податкове повідомлення-рішення фіскального органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника вказаного податкового обов'язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання» (постанова Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №826/15139/16, постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670).
Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Поряд з цим, стосовно доводів позивача про наявність у нього пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, то такі суд оцінює критично, адже вони не підтверджуються належними доказами.
Так, згідно підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, застосування вказаної пільги можливе за дотримання трьох обов'язкових умов: 1) наявність у майна статусу будівель промисловості; 2) використання за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; 3) майно не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Водночас посилання позивача на Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є безпідставними, оскільки таким не підтверджується здійснення реконструкції гаража саме літ. «В» по АДРЕСА_1 , під деревообробний цех. Указані відомості у ньому відсутні.
До того ж, суд звертає увагу і на те, що вказаний Акт датований 05.12.2008 року, в той час як з Технічного паспорту від 14.09.2020 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що станом на 25.06.2021 року за позивачем зареєстровано право власності саме на гараж літ.В, а не на деревообробний цех.
Окрім цього, позивачем не надано належних доказів використання ним як фізичною особою-підприємцем указаного нерухомого майна (гараж літ.В, загальною площею 181,04 кв.м.) саме як будівлі промисловості - деревообробного цеху у спірний податковий період - 2021 рік.
Таким чином, твердження у позові про наявність у позивача пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є необґрунтованими.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів необґрунтованість визначення відповідачем суми спірного податкового зобов'язання, а тому оскаржуване рішення є протиправним. Водночас доводи відповідача не свідчать про його законність.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки згідно наявної у справі квитанції від 10 лютого 2023 року позивачем за подання цього позову було сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Інших доказів (квитанцій, рахунків, платіжних доручень тощо) щодо понесення позивачем судових витрат у цій справі до позову не додано.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 22 вересня 2022 року №1382100-2409-2405.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 квітня 2023 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 44057187).
Суддя О.П. Лелюк