про повернення позовної заяви
24 квітня 2023 року Справа № 480/2645/23
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Луганській області про відмову в призначенні/переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу";
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 22 квітня 2021 року пенсію державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, згідно заяви від 22 квітня 2021 року із врахуванням проведених виплат.
Ухвалою суду від 29.03.2023 позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням ст. 171 КАС України: позивачка звернулась до суду з пропуском, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, шестимісячного строку.
В цій ухвалі зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який у відповідності до ч. 2 ст. 169 КАС України не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Так, на виконання вказаної ухвали, 18.04.2023 від позивачки до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування поважності причин звернення до Сумського окружного адміністративного суду зі спливом значного часу після отримання рішення від відповідачів за результатами розгляду заяви про призначення пенсії на підставі Закону України "Про державну службу", зазначила що десь орієнтовно у травні 2021 року позивач отримала копію оскаржуваного рішення. Не зрозумівши зміст відмови в призначенні пенсії, позивач неодноразово зверталась до ГУ ПФУ в Сумській області, яким їй повідомлено про те, що рішенням Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовлено у перерахунку пенсії, виходячи із нових складових заробітної плати державного службовця. Отримавши відмову, позивач розгубилася. Неодноразово намагалася телефонувати до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду, та отримувала інформацію від оператора зв'язку про невірно набраний номер. Збиралася поїхати туди та пояснити зміст своєї заяви. З 25.10.2021 по 10.11.2021 та з 03.12.2021 по 15.12.2021 позивач перебувала на стаціонарному лікуванні, у січні та лютому 2022 року проходила клінічні обстеження, перебувала вдома та лікувалася. Позивач уникала спілкування з людьми, оскільки карантинні обмеження продовжувалися і вона боялася захворіти знову. Таким чином, позивач з об'єктивнихї причин не поїхала до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Луганській області. Потім, після запровадження воєнного стану в Україні, на початку березня 2022 позивач виїхала з м. Охтирка у порівняно безпечне місце, де перебувала до лютого 2023 року. Вказані обставини перешкоджали позивачці звернутися до суду у межах строку, встановленого законом.
Розглянувши вказану заяву суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилом частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як зазначає позивач у позовній заяві, приблизно в травні 2021 року вона отримала оскаржуване рішення Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Луганській області про відмову в призначенні/переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу".
Як було встановлено судом з матеріалів позовної заяви та зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачці ще 31.05.2021 було відомо про наявність спірного рішення.
Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою сплинув наприкінці листопада 2021 року. З даною позовною заявою до суду позивач звернулась лише 22.03.2023 (про що свідчить штамп відділу поштового зв'язку на конверті).
У своєму клопотанні про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою позивачка зазначила, що отримавши відмову, вона розгубилася, неодноразово намагалася телефонувати до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду, збиралася поїхати туди та пояснити зміст своєї заяви. З 25.10.2021 по 10.11.2021 та з 03.12.2021 по 15.12.2021 позивач перебувала на стаціонарному лікуванні, у січні та лютому 2022 року проходила клінічні обстеження, перебувала вдома, уникала спілкування з людьми, оскільки карантинні обмеження продовжувалися і вона боялася захворіти знову. Також позивач зазначила, що в зв'язку з запровадженням воєнного стану в Україні та проведенням бойових дій в м. Охтирка вона була змушена на початку березня 2022 року виїхати з міста у порівняно безпечне місце, де перебувала до лютого 2023 року.
Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Водночас статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення з позовом до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
В обґрунтування поважності причин пропуску строків звернення до суду позивач вказала перебування її на стаціонарному лікуванні з 25.10.2021 по 10.11.2021 та з 03.12.2021 по 15.12.2021, додавши виписки із медичної карти. Проте, суд зазначає, що перебування позивачки на лікуванні в зазначені періоди не є самостійними достатніми доказами поважності причин пропуску звернення до суду за період з травня 2021 року по березень 2023 року.
Також у своїй заяві про поновлення строку звернення до суду позивач просить суд поновити їй такий строк, в обґрунтування чого посилається на запровадженння на території України воєнного стану, у зв'язку з чим їй необхідно було покинути місце постійного проживання та виїхати в безпечніше місце.
Втім, з приводу вказаних тверджень позивача суд вважає за необхідне відмітити, що частинами 1 та 4 статті 26 Закону "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Суд зазначає, що введення воєнного стану в Україні є загальновідомою обставиною та не потребує доказуванню.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.
Відтак, запровадження на території України воєнного стану є обставиною, яка могла унеможливити дотримання строку звернення позивачки до суду, однак за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку. Позивач вказує, що вона була змушена виїхати до більш безпечнішого місця, де перебувала до лютого 2023 року, проте доказів на підтвердження поважності підстав пропуску строку звернення до суду та неможливості подання позовної заяви в межах встановленого строку з безпечного місця перебування позивач суду не навела та не надала.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що Сумський окружний адміністративний суд під час дії в Україні воєнного стану працює за постійним графіком роботи, забезпечує усім особам, у тому числі й позивачу в цій справі, можливість реалізації права на судовий захист.
Втім позивачка не навела обставин, за яких вона дійсно не мала можливості у встановлений процесуальним законом строк, у тому числі після введення воєнного стану в Україні, звернутися до суду з цим позовом у будь-який зручний для неї спосіб (у тому числі засобами дистанційного зв'язку або через представника), та не надала доказів на їх підтвердження.
Зміст позовної заяви та клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об'єктивними та не залежали від волевиявлення сторони у період з червня 2021 року по березень 2023 року.
Крім того, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого та оформлення належним чином позовної заяви залежить саме від позивача. Суд зазначає, що позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відтак, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивачка не могла звернутися до Сумського окружного адміністративного суду з даним позовом в установлений шестимісячний строк. Суд визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністативним позовом, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
За таких обставин, позовна заяв з усіма доданими до неї матеріалами підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до частини 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та додані до неї документи - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя А.Б. Діска