ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" квітня 2023 р. справа № 300/428/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів та зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати частини пенсії 30.06.2021, -
У даній справі суд зважає на висновки, сформовані по аналогічні спорі у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі №500/3761/22 (апеляційне провадження №А/857/18138/22).
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна (надалі по тексту також - представник позивача), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, Управління, орган пенсійного забезпечення) про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів та зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати частини пенсії 30.06.2021.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" допущено бездіяльність щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати частини пенсії 30.06.2021. А саме, за доводами ОСОБА_1 відповідачем у квітні 2018 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" за №103 від 28.02.2019 (надалі по тексту також - Постанова №103), здійснено перерахунок його пенсії починаючи з 01.01.2016, внаслідок чого утворилась заборгованість за 2016-2017 роки. Сума перерахованих пенсій для виплати за вказаний період виплачувалась у відповідності до пункту 3 Постанови №103, а саме: з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісяця окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017; з 01.01.2020 щомісяця окремою сумою у розмірі 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
На переконання позивача тривала невиплата частини перерахованої пенсії за минулі періоди сталася з вини відповідача, а тому він вважає, що у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" має право на компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з несвоєчасним отриманням частини щомісячних пенсійних виплат, перерахованих відповідно до вимог Постанови №103. Однак орган пенсійного забезпечення безпідставно відмовив йому у такій виплаті. За наведених підстав просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 відповідно до статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.16-17).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву №0900-0902-8/7622 від 22.02.2023, який разом із письмовими доказами надійшов на адресу суду 27.02.2023 (а.с.22-31). Заперечуючи позовні вимоги представник Головного управління ПФУ в області зазначив, що позивачу проводилася виплата пенсії з урахуванням положень Постанови №103, якою врегульовано проведення перерахунку та виплати пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 за №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Нарахована доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачувалася по 30.06.2021 у розмірах і строки, визначених цією Постановою №103 разом із місячним розміром пенсії. Станом на 01.07.2021 доплату за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивачу виплачено повністю. Отже, оскільки порядок та строки виплати доплати до пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 встановлені Постановою №103, тому підстави для нарахування та виплатити компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відсутні. Додатково відповідач вказав на пропущення позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом. У зв'язку із вказаним, орган пенсійного забезпечення просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, вивчивши відзив на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", про що свідчать пояснення позивача, наведені у позові, та не заперечується відповідачем.
Керуючись положеннями постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу в квітні 2018 року, в тому числі за період з 01.01.2016, проведено перерахунок пенсії відповідно до довідки, виданої Ліквідаційною комісією УМВС в Івано-Франківській області за показниками грошового забезпечення станом на січень 2016 року (а.с.28-29).
Внаслідок проведеного відповідачем перерахунку донараховано різницю (доплату/підвищення) до пенсії за 2016-2017 роки в розмірі 40 055,52 гривень (а.с.23, 28-29).
За твердженням позивача і відповідача сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року виплачувалась в порядку, визначеному пунктом 3 Постанови №103, зокрема:
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
- з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Станом на 01.07.2021 відкладена виплата підвищення до пенсії позивачу проведена в повному обсязі.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 12.09.2022 щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по 30.06.2021 (а.с.9).
Відповідач, за результатами розгляду вказаної заяви, листом від 07.10.2022 за №3961-3704/В-02/8-0900/22 відмовив у виплаті зазначеної компенсації, у зв'язку з відсутністю правових підстав для її нарахування та виплати (а.с.10). Відповідач повідомив, що позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 відповідно до пункту 3 Постанови №103. Нарахована доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачувалась по 30.06.2021 у розмірах і строки, визначених Постановою №103, разом із місячним розміром пенсії.
Вважаючи протиправною бездіяльність органу пенсійного забезпечення щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати частини пенсії 30.06.2021, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частина 6 статті 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Кабінет Міністрів України відповідно до статті 116 Конституції України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері.
Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 27.02.2014 за №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (надалі по тексту також - Закон №794-VII) є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Так, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (в редакції чинній на момент проведення перерахунку), пунктом 3 якої було визначено перерахувати з 01 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
- з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
- з 01 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Постанова Кабінету Міністрів України №103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачав здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Вказаними нормами Постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Однак, частковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Приймаючи таке рішення у справі №826/12704/18, суди виходили з того, що пункт 3 Постанови № 103 звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод, оскільки скасовує надбавки, доплати, підвищення і премії, які отримували пенсіонери органів внутрішніх справ (міліції) під час служби, та які враховувались при попередніх перерахунках пенсій, (…), змінює умови і норми пенсійного забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) або за прирівняними до них посадами, (…) що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
Проте, після цього Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.12.2019 №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" (надалі по тексту також - Постанова №1088), набрала чинності із 01.01.2020, частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі №640/620/20 (набрало законної сили згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020) частину 2 пункту 1 Постанови №1088 визнано протиправною та нечинною.
Разом з тим, станом на час розгляду даної справи №300/428/23, постановою Верховного Суду від 30.11.2022 по справі №640/620/20 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020.
Верховний Суд зазначив, що оскаржуваними положеннями Постанови №1088 визначено умови завершення виплати перерахованих у 2018 році сум пенсій за період до скасування у судовому порядку пункту 3 Постанови №103.
У пункті 2 Пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян" (проблема, яка потребує розв'язання) також зазначено, що у зв'язку із скасуванням пунктів 1, 2, 3 Постанови №103 за рішеннями судів, створилася ситуація правової невизначеності в частині виплати особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам, перерахованих у 2018 році сум пенсій.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №640/620/20 від 30.11.2022 зазначено, що "…безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту положень підпункту 2 пункту 1 оскаржуваної постанови Уряду №1088 дає підстави вважати, що з 01.01.2020 Урядом встановлено порядок виплати пенсій, які з 01.01.2016 перераховані з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), а також відсоткової виплати різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, а не визначено підставу для перерахунку таких пенсій та складові грошового забезпечення для відповідного перерахунку пенсій.
Тобто, оскаржуваними положеннями Постанови №1088 визначено умови завершення виплати перерахованих у 2018 році сум пенсій за період до скасування у судовому порядку пункту 3 Постанови №103... ".
Суд наголошує, що виплата пенсії позивачу здійснювалась з урахуванням приписів законодавства, яке діяло станом на дату виникнення спірних правовідносин, в межах виділених бюджетних асигнувань, отже в даному випадку вина пенсійного органу у несвоєчасній виплаті перерахованої пенсії позивачу відсутня.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах діяв на підставі та у спосіб, що передбачений законами України, а отже відсутній факт несвоєчасного нарахування та виплати пенсії позивачу та відсутні підстави для здійснення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Згідно статті 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, доводи відповідача з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, не заснований на правових нормах.
Оцінюючи доводи позивача про наявність в діях відповідача вини щодо невиплати пенсії за минулий час у встановлені терміни, суд керується наступними аргументами.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 за №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі по тексту також - Закон № 2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина 2 статті 2 Закону №2050-ІІІ).
Згідно статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) у разі затримки на один і більше календарних місяців та 2) виплата нарахованих доходів.
При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відтак, законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №140/1547/19 від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Для стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати слід встановити, що грошовий дохід, у тому числі і пенсія виплачений не вчасно, з затримкою на один і більше календарних місяців, така затримка мала умисел органу виплати та затримка відбулась з вини органу виплати.
Тільки у разі встановлення невиплати належних коштів позивачу або виплаті їх несвоєчасно мова може йти про компенсацію частини втрати доходу.
Як вже вказувалось судом вище по тексту судового рішення, ОСОБА_1 пенсія перерахована у відповідності до Постанови №103 та виплачувалась з підвищеннями з 01.01.2019 року - 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, а з 01.01.2020 - 100 відсотків.
Головним управлінням ПФУ в області виконувались вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", та в подальшому вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 за №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян", і без затримки, як про це стверджує графік (а.с.28-29), виплачувалась основна пенсія ОСОБА_1 та донарахована різниця (доплата/підвищення) до попереднього розміру пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Зокрема, доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 40 055,52 гривень виплачувалась з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії (834,49 гривень), а з 01.01.2020 по 30.06.2021 щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків (1 668,98 гривень).
Така обставина не заперечується позивачем.
Виходячи із встановлених обставин, виплата різниці (доплати/підвищення) до пенсії здійснювалася органом пенсійного забезпечення у відповідності до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку та термінах.
У розглядуваному випадку, і норми пункту 3 Постанови №103, і в подальшому норми частини 2 пункту 1 Постанови №1088, передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 суми пенсії, тобто встановлювали "відтермінування" у виплаті перерахованої частини пенсії позивача в розмірі різниці (доплати/підвищення) до попереднього розміру пенсії за вказаний період.
А тому, орган пенсійного забезпечення, виконуючи коментовані норми постанов Уряду України, які обов'язковими до виконання, не мав обов'язку одразу виплатити перераховану пенсії із повним розміром різниці (доплати/підвищення) до основної частини пенсії.
У досліджуваному випадку слід мати на увазі, що доплата підвищення до пенсії нарахована позивачу в березні 2018 року, а відтак такої доплати не було і не могло бути в 2016 та 2017 роках відповідною.
Уряд України в пункті 3 Постанови №103, приписи якої були чинні до 19.11.2019, а надалі в пункті 2 Постанови №1088 визначив порядок і строки виплати відповідного підвищення до пенсії, сума якої визначена лише в березні 2018 року.
Пункт 2 Постанови №1088, який залишений чинним Верховним Судом за наслідками перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанції, як і пункт 3 Постанови №103 чітко врегулював і визначив порядок і строки виплати описаного вище підвищення до пенсії, в тому числі за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Верховний Суд у справі №640/620/20 (адміністративне провадження №К9901/29573/20) не знайшов підстав вважати, що така частина постанови Уряду України є протиправною.
Отже, від місяця визначення підвищення як доплати до попереднього розміру пенсії (березень 2018 року) до фактичної виплати такого підвищення (червень 2021) відповідач діяв на підставі і у відповідності до приписів Постанови №103 і Постанови №1088.
З урахуванням вказаного, на переконання суду, за спірний період (з 01.01.2016 по 31.06.2021) зі сторони Головного управління Пенсійного фонду України в області, в тому числі із урахуванням визнання протиправним пункту 3 Постанови №103 і подальшої дії та чинності Постанови №1088, не мало місце порушення терміну (строків), а відповідно і затримки виплати частини пенсії позивача в розмірі різниці (доплати/підвищення) до попереднього розміру пенсії - на один і більше календарних місяців.
Відтак у позивача відсутнє право на нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати частини пенсії 30.06.2021.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі №500/3761/22, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №160/16364/22, у постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі №420/13329/22, від 02.03.2023 у справі №420/13306/22, від 03.03.2023 у справі №420/15096/22, від 13.03.2023 у справі №420/13468/22, від 22.03.2023 у справі №420/16913/22, від 05.04.2023 у справі № 420/13471/22, від 17.04.2023 у справі №420/13298/22.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
В сукупності вказаного вище, суд робить висновок про не обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 1 073,60 гривень згідно квитанції від 29.01.2023 (а.с.1).
Так як позовні вимог ОСОБА_1 не підлягають до задоволення то судовий збір не підлягає стягненню із відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Сторонами не подано будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; ордер серії АН №1096519), Гагарінське плато, 5/3, оф. 26, м. Одеса, Одеська область, 65009;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.