ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"21" квітня 2023 р. Справа № 300/2098/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2023,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій щодо винесення постанови від 07.04.2023 ВП №71500971 про відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2023.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в даній адміністративній справі судом вказується на таке.
Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
На підставі пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Суд враховує, що право на звернення до суду та способи судового захисту визначені у статті 5 КАС України.
Зокрема, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статті 287 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто такі способи захисту як визнання дій протиправними та скасування рішення при їх заявлені в одному позові є різними позовними вимогами (способами захисту).
Також варто звернути увагу, що у межах однієї справи суд вправі розглядати кілька позовних вимог. Проте, такі вимоги мають бути пов'язаними (частина 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
У свою чергу, заявлення у позові кількох пов'язаних вимог, для цілей сплати судового збору не може бути розцінено як заявлення однієї вимоги.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн), а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», який вступив в дію з 01.01.2023, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року складає 2 684,00 грн.
Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови від 07.04.2023 ВП №71500971 про відкриття виконавчого провадження (вимога немайнового характеру);
- скасувати постанову від 07.04.2023 у виконавчому провадженні №71500971 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України судового збору в розмірі 992,40 грн (вимога майнового характеру, оскільки безпосереднім наслідком даної вимоги є зміна складу майна позивача).
Таким чином, позивачем у позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.
Суд звертає увагу на те, що частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як наслідок, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із заявленими Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позовними вимогами складає 5 368,00 грн (2 684,00 + 2 684,00), проте позивачем в порушення вимог КАС України та Закону України «Про судовий збір» даний судовий збір не сплачено.
Одночасно з поданням позовної заяви позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів на його оплату.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору за таких умов розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зважаючи на обставини справи, позивач у цій ситуації не є суб'єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України «Про судовий збір» в частині відстрочення сплати судового збору.
Разом з тим, важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами. Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.
В свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору не подало.
Тож, для застосування судом положень частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18.03.2021 у справі №824/1571/19-а.
Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати (долучити) документ про сплату судового збору у розмірі 5 368,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із вищевикладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення вищевказаних недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до встановлених частинами 3 та 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2023 - залишити без руху.
Надати позивачу трьохденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання (долучення) документа про сплату судового збору у розмірі 5 368,00 грн.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідачу ухвалу надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.