ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" квітня 2023 р. справа № 300/7045/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність щодо відмови врахувати до спеціального стажу судді з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди судді період стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді а саме 3 роки згідно записів у трудовій книжці; зобов'язати врахувати до спеціального стажу судді з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди судді період стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме 3 роки згідно запису у трудовій книжці з 26 червня 2020 року; провести перерахунок загального проценту розрахунку довічного грошового утримання від суддівської винагороди відповідно до уточненого спеціального стажу судді з стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме 3 роки згідно запису у трудовій книжці з 26.06.2020; здійснити виплату довічного грошового утримання з врахуванням стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді а саме 3 роки згідно запису у трудовій книжці з часу призначення довічного грошового утримання, тобто з 26 червня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 26.06.2020 йому призначено довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», однак пенсійним органом не враховано у повній мірі спеціальний стаж судді з якого розраховано процент довічного грошового утримання від заробітку. Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання суддів у відставці стаж позивача становить на день звільнення 26.06.2020 - 21 рік 10 місяців 6 днів. Позивач стверджує, що до його стажу роботи судді, який дає право на відставку, належить враховувати, крім роботи на посаді судді (18 років 10 місяців 6 днів) стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме 3 роки. У зв'язку із цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до стажу судді таких трьох років та проведення перерахунку загального проценту розрахунку довічного грошового утримання від суддівської винагороди, однак відповідач протиправно відмовив у задоволенні прохання позивача. Просить позов задовольнити.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що оскільки стаж позивача, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, відповідно до статті 137 Закону №1402, становить 18 років 9 місяців 2 дні, розмір щомісячного довічного грошового утримання виплачується позивачу в розмірі 50% заробітної плати працюючого судді. Звертає увагу на пропущення строку звернення до суду із цим позовом. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.56).
Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, в якій не погоджується із доводами відповідача, з підстав аналогічних позовній заяві. Також зазначає, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає. Із заявою до відповідача ОСОБА_1 звернувся 01.09.2021, відповідь пенсійний орган надіслав 15.10.2021, з позовом до суду позивач звернувся 09.11.2021, тобто в межах встановленого законодавством строку (а.с.68).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 20.08.2001 №688/2001 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області строком на 5 років.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22.02.2007 №704-V, ОСОБА_1 обрано на посаду судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.06.2020 №1845/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.32).
Відповідно до наказу Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 26.06.2020 №02-09/41 «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду» суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Болехівського міського суду Івано-Франківської області з 26.06.2020 (а.с.31).
ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці з 26.06.2020 в розмірі 50% суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», що підтверджується розпорядженням про перерахунок від 15.07.2020 (а.с.63).
Згідно розрахунку стажу позивача, його загальний страховий стаж становить 39 років 10 місяців 22 дні, стаж роботи на посаді судді - 18 років 9 місяців 12 днів (а.с.65).
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.12.1983 (а.с.15-30) позивач, зокрема:
- 05.04.1995 прийнятий на роботу на посаду юриста Болехівської міської ради, згідно наказу №12 від 05.04.1995,
- 18.12.1998 звільнений з роботи за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України, на підставі наказу №99 від 17.12.1998,
- 18.12.1998 адвокатська діяльність, свідоцтво №290 від 16.12.1998,
- 05.08.1999 прийнятий на посаду юрисконсульта до Болехівського держлісгоспу, на підставі наказу №162/к від 03.08.1999,
- 20.04.2001 звільнений з роботи за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України, на підставі наказу №118/к від 20.04.2001,
- 20.04.2001 адвокатська діяльність.
- 20.08.2001 призначений вперше на посаду судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області, на підставі указу Президента України від 20.08.2001 №688/2001,
- 26.06.2020 відрахований зі штату Болехівського міського суду Івано-Франківської області згідно наказу 302-09/41 від 26.06.2020.
01.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного грошового утримання періоду роботи з 04.04.1998 по 29.04.2001 та перерахування довічного грошового утримання, із врахуванням зазначеного періоду, що зараховується до стажу роботи на посаді судді, з часу призначення довічного грошового утримання, з 26.06.2020 (а.с.7).
Відповідач листом від 23.09.2021 №7706-7240/П-02/8-0900/21 повідомив позивача про те, що його суддівський стаж складає 18 років 9 місяців 12 днів. Зазначенні у зверненні ОСОБА_1 періоди зараховуються до стажу роботи, що дають право судді на відставку і на призначення щомісячного довічного грошового утримання, але не зараховуються для збільшення відсотків при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання. Зазначено, що зарахувати інші періоди трудової діяльності до суддівського стажу для збільшення відсотків при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання немає підстав (а.с.8).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII (надалі також - Закон № 1402-VIII, в редакції чинній на час звільнення позивача) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з вимогами статті 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
На підставі абзацу 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (доповнено згідно із Законом №1798-VIII) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
До набрання чинності Законом №1402-VIII, питання обчислення стажу роботи судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (надалі також - Закон № 2453-VI).
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції чинній до 28 березня 2015 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (надалі також - Закон № 2862-ХІІ, в редакції, на час призначення позивача на посаду судді).
Згідно частини 1 статті 7 Закону №2862-ХІІ на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ, було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі
України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Тобто, з дня зарахування позивача на посаду судді у зв'язку із його обранням на посаду судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області (згідно указу Президента України від 20.08.2001 №688/2001), вимогами частини 1 статті 7 Закону №2862-ХІІ стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як три роки в розумінні частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII визначався як "стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".
Виражене й закріплене в частині 2 статті 137 Закону №1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді.
Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття "стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді" треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).
Системний аналіз статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв'язку з набранням 05.08.2018 чинності Законом № 2509-VIII від 12.07.2018, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 в справі №9901/537/19.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас, при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
Частина 2 статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 справа № 9901/805/18 сформовано правовий висновок, що частину 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій» 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Зазначена норма закону, за розсудом Великої Палати Верховного Суду, призвела до покращення правового становища суддів, призначених на посади до набрання чинності цією нормою, оскільки дозволила зарахувати їм стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду судді.
Суд також зазначає, що спільним листом Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Радою суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України від 05.11.2018 за №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878, надано роз'яснення апеляційним та місцевим судам щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді.
Так, право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII на день їх обрання.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 15 листопада 2021 року у справі №580/6051/20, від 06 березня 2018 року №308/6953/17, від 19 червня 2018 року №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року №428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року №140/263/17, від 23 жовтня 2018 року №686/10100/15-а.
Як було зазначено вище, ОСОБА_1 призначений на посаду судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області Указом Президента України №688/2001 від 20.08.2001, тобто в період дії Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ, в редакції, що діяла з 05.07.2001 до 03.08.2010, при обранні суддів на посаду вперше.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ право на зайняття посади судді визнавалося за громадянином України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково 3 років стажу (досвіду роботи) професійної діяльності у сфері права.
Стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням стажу роботи на посаді судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області в загальному становить 21 рік 10 місяців 6 днів.
Така обставина також підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за №0-38/49/20 від 26.06.2020, виданої Болехівським міським судом Івано-Франківської області (а.с.36).
Отже, відмова відповідача щодо зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді в кількості трьох років, є протиправною.
Суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції за прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи наведене вище, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо прохання позивача звернути до негайного виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Вирішення питання щодо допущення до негайного виконання рішення суду є процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень, передбаченим розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць - виконуються негайно.
Згідно з частиною 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення.
Суд звертає увагу, що негайно виконуються рішення суду саме про стягнення пенсії, що є вимогою майнового характеру. Однак, зобов'язання вчинити дії, в тому числі перерахувати та виплатити пенсію, а у спірному випадку довічне грошове утримання судді, є вимогою немайнового характеру та, відповідно, не є тотожним за своїм значенням вимозі про стягнення конкретної суми. Рішення суду у цій справі носить саме зобов'язальний характер.
З огляду на вказане, відсутні підстави для звернення до негайного виконання рішення суду у цій справі.
Стосовно прохання позивача зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Зі змісту частин 1 та 2 статті 382 КАС України слідує, що суд наділений повноваженням встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, який здійснюється судом шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним повноваженням суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Проаналізувавши наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, так як судом не встановлено обставин відмови зі сторони відповідача у добровільному виконанні судового рішення, чи зволікання у його виконанні, після набрання ним законної сили. Відтак, суд не вбачає необхідності у встановленні судового контрою на цій стадії судового провадження.
Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає, що ОСОБА_1 01.09.2021 звернувся до пенсійного органу із заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного грошового утримання періоду роботи з 04.04.1998 по 29.04.2001 та перерахування довічного грошового утримання, із врахуванням зазначеного періоду, що зараховується до стажу роботи на посаді судді, з часу призначення довічного грошового утримання, з 26.06.2020. Лист відповідача за результатами розгляду цієї заяви датований 23.09.2021, а до суду за захистом своїх прав позивач звернувся 09.11.2021, тобто у межах шестимісячного строку звернення до суду. Відповідачем не надано суду докази, що пенсійний орган повідомляв позивача або позивачу було відомо про складові розрахунку стажу.
Позивач звільнений від сплати судового збору згідно пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 26.06.2020 перерахунок загального відсотку для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді з урахуванням трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 26.06.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, із врахуванням проведених платежів.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.