21 квітня 2023 року Справа № 280/5960/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області
про визнання незаконним та скасування рішення
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області (далі відповідач), у якій позивач просить суд:
-визнати незаконним та скасувати п.4 рішення № 31 чотирнадцятої сесії восьмого скликання Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 23.12.2021 яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянці: ОСОБА_1
- зобов'язати Новомиколаївську селищну раду Запорізького району Запорізької області на підставі клопотання ОСОБА_1 від 13.12.2021 надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно ст. 116, 118 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарствам, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області за межами с.Богданівка, на підставі графічних матеріалів з позначкою бажаного місця розташування, що додавались до клопотання, площею 2.000 га .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач 13.12.2021 звернулися до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно ст. 116, 118 Земельного кодексу України ведення особистого селянського господарствам в межах норм безоплатної приватизації, площею 2.00 га , яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області за межами с. Богданівка. До клопотання було додано графічні матеріали з позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки, яка є несформованою та межує з земельною ділянкою невизначеної форми власності кадастровий номер 2323686200:07:003:0602, що відмічена позначкою. У вересні місяці позивачу стало відомо, що їй відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - без жодних підстав. На запит представника від 15.09.2022 Новомиколаївська селищна рада надала копію витягу з рішення №31(п.4 Рішення №31) від 23.12.2021 та копію протоколу засідання чотирнадцятої сесії восьмого скликання Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області. Проте, що саме стало підставою для не прийняття рішення не зрозуміло. Вважає, що п.4 рішення 31 Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області, яке прийняте на чотирнадцятої сесії восьмого скликання є незаконним та таким, що порушує її права . Просить з урахуванням відповіді на відзив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 24.10.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.11.2022 визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та поновлено такий строк. Відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
19.12.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та з посиланням на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), Земельного кодексу України, вказує, що 13.12.2021 громадянка ОСОБА_1 звернулася до Новомиколаївської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею до 2,0000 га, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області за межами с. Богданівка. До клопотання було додано графічні матеріали з позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки, яка є не витребуваною та межує з земельною ділянкою. Відповідно до протоколу засідання чотирнадцятої сесії восьмого скликання Новомиколаївської селищної ради від 23.12.2021, слухали питання «про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам». Доповідачем за вказаним питанням був ОСОБА_2 . В ході обговорення з загального переліку питань були віокремлені заяви, одна з яких, ОСОБА_1 та поставлено на окреме голосування. Рішення по цим окремим питанням не прийнято. Рішенням чотирнадцятої сесії Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 23.12.21 № 31 «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність» пункт 4 «щодо надання дозволу нижчезазначеним громадянам за результатами голосування рішення в даній частині не прийнято: ОСОБА_1 орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новомиколаївської селищної ради за межами с. Богданівка., згідно зі схемою», в зв'язку з тим що, 09.05.2021 шостою сесією Новомиколаївської селищної ради було прийнято рішення № 12 «Про резервування земельних ділянок для випасання худоби та сінокосіння мешканцями прилеглих населених пунктів на території Новомиколаївської селищної ради», яким зарезервовано земельні ділянки для випасання худоби та сінокосіння мешканцями прилеглих населених пунктів на території Новомиколаївської селищної ради за рахунок земельних ділянок не витребуваних земельних часток (паїв), (сіножаття, пасовища) згідно схем розташування земельних ділянок. Пунктом 7 статті 13 Закону України від 5 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з не витребуваної земельної частки (паю), забороняється передача у приватну власність (крім передачі її власнику не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям). На підставі викладеного, у задоволенні позову, з урахуванням наданих заперечень на відповідь на відзив, просили відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , 13.12.2021 звернулася до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно ст. 116, 118 Земельного кодексу України ведення особистого селянського господарствам в межах норм безоплатної приватизації, площею 2.00 га , яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області за межами с. Богданівка.
До клопотання додано графічні матеріали з позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки, яка є несформованою та межує з земельною ділянкою невизначеної форми власності кадастровий номер 2323686200:07:003:0602, що відмічена позначкою.
Відповідно до протоколу засідання чотирнадцятої сесії восьмого скликання Новомиколаївської селищної ради від 23.12.2021, слухали питання «про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам». Доповідачем за вказаним питанням був ОСОБА_2 . В ході обговорення з загального переліку питань були виокремлені заяви, одна з яких, ОСОБА_1 та поставлено на окреме голосування. Рішення по цим окремим питанням не прийнято.
Рішенням чотирнадцятої сесії Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 23.12.21 № 31 «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність» пункт 4 «щодо надання дозволу нижчезазначеним громадянам за результатами голосування рішення в даній частині не прийнято: ОСОБА_1 орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новомиколаївської селищної ради за межами с. Богданівка., згідно зі схемою», в зв'язку з тим що, 09.05.2021 шостою сесією Новомиколаївської селищної ради було прийнято рішення № 12 «Про резервування земельних ділянок для випасання худоби та сінокосіння мешканцями прилеглих населених пунктів на території Новомиколаївської селищної ради», яким зарезервовано земельні ділянки для випасання худоби та сінокосіння мешканцями прилеглих населених пунктів на території Новомиколаївської селищної ради за рахунок земельних ділянок не витребуваних земельних часток (паїв), (сіножаття, пасовища) згідно схем розташування земельних ділянок.
Не погодившись з вищевказаним рішенням щодо розгляду клопотання позивача в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзаці 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (тут й надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).
Частинами 3 та 4 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з абзацом 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частиною 5 статті 46 цього Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що фізичні особи на підставі клопотання, до якого додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, мають право отримати у власність земельні ділянки комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, прийнятим у місячний строк, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою від 13.12.2021 відповідно до протоколу засідання чотирнадцятої сесії восьмого скликання Новомиколаївської селищної ради від 23.12.2021, Новомиколаївською селищною радою від 23.12.2021, заслухано питання «про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам». Доповідачем за вказаним питанням був ОСОБА_2 . В ході обговорення з загального переліку питань були віокремлені заяви, одна з яких, ОСОБА_1 та поставлено на окреме голосування. Рішення по цим окремим питанням не прийнято.
Рішенням чотирнадцятої сесії Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 23.12.21 № 31 «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність» пункт 4 «щодо надання дозволу нижчезазначеним громадянам за результатами голосування рішення в даній частині не прийнято: ОСОБА_1 орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новомиколаївської селищної ради за межами с. Богданівка., згідно зі схемою», в зв'язку з тим що, 09.05.2021 шостою сесією Новомиколаївської селищної ради було прийнято рішення № 12 «Про резервування земельних ділянок для випасання худоби та сінокосіння мешканцями прилеглих населених пунктів на території Новомиколаївської селищної ради», яким зарезервовано земельні ділянки для випасання худоби та сінокосіння мешканцями прилеглих населених пунктів на території Новомиколаївської селищної ради за рахунок земельних ділянок не витребуваних земельних часток (паїв), (сіножаття, пасовища) згідно схем розташування земельних ділянок.
Отже, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Крім того, у наданих відповідачем запереченнях на відповідь на відзив Новомиколаївська селищна рада наголошувала, що рішення щодо надання дозволу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого господарства громадянці ОСОБА_1 на сесії селищної ради від 23.12.2021 не прийнято.
Вказане дає підстави для висновку про те, що за наслідками розгляду клопотання позивача відповідач у встановлений законом місячний строк не прийняла жодного управлінського рішення, передбаченого нормами статті 118 Земельного кодексу України, ані про надання, ані про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає в не прийняті у встановлений частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України строк рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні за наслідками розгляду клопотання позивача від 13.12.2021.
Суд звертає увагу, що результат поіменного голосування проекту рішення №31 від 23.12.2021 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою від 13.12.2021.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як було встановлено судом, відповідача за результатами розгляду клопотання позивача не прийняла ані позитивного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ані мотивованої відмови у його наданні. Вказане дає підстави для висновку, що відповідач не досліджував подане позивачем клопотання та додані до нього документи на предмет наявності підстав для надання дозволу або відмови у його наданні, тобто не розглянув клопотання по суті.
Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 у справі №804/6698/17 зазначив про те, що зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих вище підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Верховний Суд зазначив, що прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, є передчасним.
Таким чином, оскільки подане позивачем клопотання не було розглянуто відповідачем по суті (не прийнято рішення за наслідками розгляду клопотання), суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у відповідності до вимог земельного законодавства та прийняти рішення по суті порушених у клопотанні питань у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України. Таким чином, вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства є передчасними.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне повернути на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 992, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару адвоката визначається за погодженням адвоката з клієнтом в договорі про надання правової допомоги.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Позивачем в обґрунтування понесення витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: Договір про надання правничої допомоги від № 30 від 15.09.2022 ; опис робіт від 12.10.2022, , розписка про отримання гонорару за надання правової допомоги від 12.10.2022, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1098383; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП 002425.
Згідно п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги від № 30 від 15.09.2022, укладеного між адвокатом Котовим О.С. та клієнтом ОСОБА_1 . Адвокат зобов'язується надати Клієнтові правову допомогу в адміністративній справі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в Запорізькому окружному адміністративному суді.
Згідно п. 5.1 Договору, за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1 даного Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, зазначеному в описі робіт, який є додатком до цього Договору.
Згідно опису робіт від 12.10.2022 зазначено «відповідно до укладеного Договору про надання правової допомоги №30 від 15.09.2022 Виконавець виконав у ході надання правової допомоги в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, що надсилається на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду наступні роботи:
- аналіз правової позиції - 1000 грн;
- підготовка та подача позовної заяви про про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії від 12 серпня 2022 року - 5000 грн;
Загальна вартість робіт складає - 6000 грн. (шість тисяч гривень).
Виконавець: адвокат Котов О.С., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП №002425, 70101, Запорізька область. Запорізький район, смт. Новомиколаївка. вул. Чехова буд. 7, виконав та зобов'язується виконати роботи, а клієнт прийняв виконані роботи.»
Розглядаючи заяву та додані документи, суд зазначає, що такі послуги як: аналіз правової позиції є складовими процесу підготовки позовної заяви, що свідчить про відсутність підстав для їх відокремлення від послуги складання позовної заяви.
Крім того, в даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області (70101, Запорізька область, Запорізький район, смт. Новомиколаївка, вул. Українська, буд. 34, код ЄДРПОУ 20509622) про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області щодо не прийняття рішення у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою від 13.12.2021.
Зобов'язати Новомиколаївську селищну раду Запорізького району Запорізької області розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно ст. 116, 118 Земельного кодексу України ведення особистого селянського господарствам в межах норм безоплатної приватизації, площею 2.00 га, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області за межами с. Богданівка та прийняти рішення по суті порушених у клопотанні питань у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова