24 квітня 2023 року м. Житомир
справа № 240/10826/23
категорія 109000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: м.Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення позову в адміністративній справі за його позовом до Державної служби геології та надр України про скасування постанови, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Державної служби геології та надр України від 28.03.2023 №178 "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр" в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2694 від 03.06.2002, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат".
Одночасно з поданням позовної заяви Товариство з додатковою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось із заявою про забезпечення його позову шляхом зупинення дії наказу Державної служби геології та надр України від 28.03.2023 №178 "Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр" в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2694 від 03.06.2002 до прийняття рішення.
В обґрунтування заяви зазначає, що зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2694 від 03.06.2002 матиме негативний вплив не лише на економічну ситуацію в регіоні у видобувній галузі, а й на соціальну сферу громадян (працівників) та життєдіяльність територіальної громади в цілому.
Крім того, підприємство є об"єктом критичної інфраструктури та продовжує роботу, надаючи робочі місця.
Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів заявника. Окрім того, Держгеонадра України у разі не забезпечення позову може розглянути питання про анулювання спецдозволу без відповідних підстав.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду, далі -КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно зі ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів ч.ч. 1, 4, 5, 6ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також суд звертає увагу на те, що вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами, застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
У контексті наведеного суд зазначає, що обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Проте всупереч наведеному, позивач лише зазначив у заяві, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, а також ускладнити ефективний захист порушених прав та інтересів, проте не навів жодних аргументів стосовно того, в чому ж саме полягатиме складність захисту порушених прав позивача та неможливість їх ефективного відновлення після прийняття судом рішення у справі, та не надав будь-яких переконливих доказів на підтвердження таких аргументів.
Подібна правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду викладена у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18.
Задоволення вимог даної заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є недопустимим.
Із змісту заяви про забезпечення позову слідує, що позивач посилався на те, що внаслідок прийняття оскаржуваного наказу зупинено основний вид господарської діяльності підприємства (видобування ільменітового концентрату), що в свою чергу призведе до порушення чисельних договорів, укладених з іншими підприємствами, а відновлення діяльності підприємства призведе до значних фінансових витрат.
Водночас суд зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У разі оскарження відповідного акту суб'єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Тому, відсутність особливого порядку відшкодування шкоди внаслідок необґрунтованого зупинення дії спеціального дозволу, на що посилався суд, не може бути підставою вжиття заходів забезпечення позову.
В питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права та дійшов висновків, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, суд може втрутитися у компетенцію Державної служби геології та надр України, та внаслідок зупинення дії наказу фактично надати можливість позивачу, як надрокористувачеві, продовжувати користування надрами із порушенням вимог законодавства у сфері надрокористування, які виявлені відповідачем.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник вказує про неможливість видобування ільменітового концентрату з метою виконання зобов"язань.
Суд акцентує увагу на тому, що позивач не вказав на конкретні негативні наслідки, які можуть настати для нього у разі зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2694 від 03.06.2002 та яким чином це ускладнить виконання рішення суду у даній справі.
Дослідивши зміст поданої позивачем заяви судом встановлено, що в неї відсутнє достатнє та належне обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких воно звернулось до суду.
Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду конкретної справи, суд приходить до переконання про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову.
Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
ухвалив:
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення його позову до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказів та припису, - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко