24 квітня 2023 року Справа № 160/6478/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Надія Євгенівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу, -
31.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №1107к від 10.09.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням держаного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру”;
- поновити ОСОБА_1 на відповідній (рівнозначній) посаді в органі прокуратури України з 10 вересня 2020 року та внести відповідні записи до особової справи та трудової книжки про стаж роботи (вислугу років) за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10 вересня 2020 року до ухвалення судового рішення у цій справі.
Крім того, просить суд поновити пропущений строк звернення до суду.
Ухвалою суду від 05.04.2023 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з цим позовом. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на поважні підстави пропуску такого строку із наданням відповідних доказів.
19.04.2023 року позивач звернувся до суду з заявою про поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, суд доходить висновку, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.
Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
З огляду на вищевикладене, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Разом з тим, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”).
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, предметом позову, є визнання протиправним та скасування наказу прокурора Дніпропетровської області №1107к від 10.09.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів позову, з наказом прокурора Дніпропетровської області №1107к від 10.09.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , позивач був ознайомлений 11.09.2020 року. Проте, до суду з цим позовом звернувся лише 31.03.2023 року, тобто із пропуском встановленого ч.5 ст. 122 КАС України строку звернення до суду.
При цьому, суд вважає помилковим твердження позивача, що про порушення своїх прав він дізнався лише 02.03.2023 після оприлюднення на офіційному веб-порталі Конституційного суду України рішення від 01.03.2023 у справі №3-5/2022(9/22), оскільки про звільнення позивач був повідомлений ще 11.09.2020 року.
В обґрунтування заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду, позивач посилається на дію карантину, а також воєнний стан, введений на території України, тобто зазначає ті ж доводи, що були вказані у первинній заяві про поновлення строку звернення до суду, поданої разом з позовом. Проте, будь-яких пояснень та доказів щодо того, як такі обставини унеможливили чи ускладнили звернення до суду позивача у встановлений строк, не надано.
Суд звертає увагу на те, що пунктом 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав...(правова позиція ВП ВС від 08.12.2022 у справі № 990/102/22).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
При цьому, останній день перебігу процесуального строку на звернення з позовом у цій справі припав на період ще до введення воєнного стану, а тому ця обставина не могла унеможливити дотримання такого строку позивачем.
Аналізуючи вищенаведені позиції Верховного Суду слід зазначити, що суд вирішує питання про поновлення строку звернення до суду, проте має дослідити, як існуючі обставини унеможливили виконання позивачем процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Але таких пояснень позивач не надав. Також позивачем не надано жодних доказів, яким чином дія карантину та відкрита збройна агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану вплинули на обов'язок своєчасного подання адміністративного позову. Позивач посилається лише надію карантину та введення воєнного стану в України, зазначаючи загальні підстави неможливості подати позов у визначені законодавством строки, та не надає докази неможливості вчинення процесуальної дії.
Окрім того, діюче законодавство надає можливість стороні, третій особі в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі через представника та засоби відеоконференції.
Отже, лише факт дії карантину та введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку за відсутності відповідних обґрунтувань.
Так, позивач не наводить жодних доводів, що саме перешкоджало йому подати позов до суду у визначений чинним законодавством строк. Отже, доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
Розглядаючи подані документи суд зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду. Доказів неможливості звернутися вчасно до суду зумовлені дією карантину та введенням воєнного стану позивачем до суду не надано.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наведених підстав суддя визнає неповажними підстави для поновлення строку звернення із цим позовом до суду.
Враховуючи, висновки щодо відсутності поважних причин для поновлення строку звернення до суду, а також наведені норми Кодексу адміністративного судочинства України, суддя вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець