24 квітня 2023 року Справа № 160/3732/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.02.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не своєчасного направлення ОСОБА_1 на проходження медико-соціальної експертної комісії для встановлення втрати працездатності та ознаки інвалідності;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України направити ОСОБА_1 на проходження медико - соціальної експертної комісії для встановлення втрати працездатності та ознаки інвалідності.
Також позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 200000 грн. заподіяну внаслідок порушення його прав, бездіяльності відповідача, порушення прав своєчасного направлення на проходження МСЕК, порушення прав на своєчасну відповідь на звернення громадян, порушення прав на медичне лікування та реабілітацію після поранення.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 06.03.2022 року позивач пішов добровольцем на захист Держави по відсічі збройної агресії, де, цього ж дня отримав тимчасовий квиток військовозобов'язаного та був призваний на підставі Указа Президента України №69/2022 Центрально-Чечелівським ОРТЦК та СП м. Дніпра на посаду стрільця, підрозділу 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до розпорядження командира військової частини від 28.03.2022 року № 40 дск, особовий склад призначений в зону відповідальності в район м. Рубіжне, де позивач з 29.03.2022 року виконував службові (бойові) завдання в районі проведення операції по відсічі збройної агресії з боку Російської Федерації. 06.04.2022 року в результаті виконання службово-бойових завдань в м. Рубіжне Сєвєродонецького району Луганської області позивач отримав поранення. Під час проходження відпуски за станом здоров'я, позивачем було подано неодноразові рапорти (останній 20.10.2022 року за вхідним номером 838 від 20.10.2022 року) на ім'я командира військової частини Національної гвардії України № 3036, з проханням направити його для проходження медико-соціальної експертної комісії для встановлення втрати працездатності та ознаки інвалідності, але підчас проходження відпустки за станом здоров'я, позивач наказом командира в/ч НОМЕР_1 №75 від 24.10.2022 року був звільнений з військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України за сімейними обставинами, а саме за п.п. г п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», так і не отримавши направлення на МСЕК. Позивачем було подано повторне прохання через заяву направити його на МСЕК, з доданою медичною документацією на ім'я командира частини та відправленої через Укрпошту 22.11.2022 року за номером НОМЕР_2 та вручено до військової частини 12.12.2022 року, після якої відповіді так і не отримав. За таких обставин вважає, що відповідач не надавши своєчасно направлення на МСЕК, вчинив неправомірні дії, які порушують права позивача на визначення втрати працездатності та встановлення ознак інвалідності отриманих під час виконання бойових дій. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 30.03.2023 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
20.03.2023 року на адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов письмовий відзив на позов, в якому він не погоджується із позовними вимогами з наступних підстав. Законодавством чітко визначено порядок направлення осіб на МСЕК. Відповідно вказаних нормативно-правових документів, не визначено право чи обов'язок направлення командиром військової частини на проходження МСЕК колишніх військовослужбовців частини, а таке направлення здійснюється лікуючим лікарем або закладом охорони здоров'я, зокрема ВЛК. Також не знайдено жодних підтверджень надходження до військової частини рапорту позивача від 20.10.2022 року про направлення його на МСЕК, а надані підтверджуючі позивачем документи, вважає, не можуть бути підтвердженням направлення такого рапорту, зважаючи на вищевикладені причини. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року в задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - Драганчука Ярослава Ярославовича про залишення позову без розгляду у цій справі відмовлено.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що згідно з наказом командира частини (по стройовій частині) від 08.03.2022 року №14 солдата запасу ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022, із Центально-Чечелівського РТЦК та СП місто Дніпро, зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення і призначено на посаду стрільця 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 7-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону (ВОС - 100915П), з 08.03.2022 року.
Відповідно до наказу командира частини (по стройовій частині) від 28.03.2022 року №40 позивач вибув у службове відрядження до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », для відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з 28.03.2022 року.
06.04.2022 року в районі населеного пункту Рубіжне Сєвєродонецького району Луганської області, в ході виконання службово-бойових завдань на сході України отримав поранення (закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма без порушення цілосності барабанної перетинки) солдат ОСОБА_1 (призваний під час мобілізації). Солдату ОСОБА_1 була надана перша медична допомога, після чого військовослужбовця доставлено до Павлоградського військового госпіталю м. Павлоград Дніпропетровської області.
Відповідно до наказу командира частини (по стройовій частині) від 15.04.2022 року № 61 позивач прибув із службового відрядження із ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 13.04.2022 року та вибув на стаціонарне лікування 13.04.2022 року до лікарні ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» (м. Дніпро).
Наказом командира частини (по стройовій частині) від 16.04.2022 року № 63 позивач прибув після одужання та вибув на стаціонарне лікування 13.04.2022 року до реабілітаційного центру (село Орловщина).
Згідно з наказом командира частини (по стройовій частині) від 02.05.2022 року № 81 позивач прибув після одужання.
Згідно з наказом командира частини (по стройовій частині) від 09.06.2022 року № 120 позивач вибув до медичного пункту з 06.06.2022 року із зарахуванням на лікувальну норму харчування з 10.06.2022 року.
Також 12.09.2022 року позивач звернувся із рапортом до командира частини про звільнення його із військової служби через сімейні обставини (наявність
дружини з інвалідністю II групи).
Відповідно до наказу командира частини (по стройовій частині) від 14.06.2022 року № 125 позивач вибув на стаціонарне лікування з 13.06.2022 року до міської багатопрофільної клінічної лікарні № 4 (м. Дніпро).
Згідно з наказом командира частини (по стройовій частині) від 25.10.2022 року №269 - позивач вважався таким, що знаходився на лікуванні з «28» червня по «01» липня 2022 року, з «06» по «29» липня 2022 року, з «15» по «30» серпня 2022 року.
Відповідно до наказу командира частини (по стройовій частині) від 25.10.2022 року №269 - позивача було звільнено відповідно до підпункту „г” пункту 2 частини четвертої, статті 26 Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу” (за сімейними обставинами), відповідно рапорту позивача та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Під час проходження відпуски за станом здоров'я, 20.10.2022 року позивачем було подано рапорт на ім'я командира військової частини Національної гвардії України № 3036, з проханням направити його для проходження Медико-соціальної експертної комісії для встановлення втрати працездатності та ознаки інвалідності, але позивач так і не отримав направлення на МСЕК.
Позивачем було подано повторне прохання через заяву направити його на МСЕК, з доданою медичною документацією на ім'я командира частини та відправленої через Укрпошту 22.11.2022 року за номером НОМЕР_2 та вручено до військової частини 12.12.2022 року, після якої відповіді так і не отримав.
Вважаючи, що відповідач не надав своєчасно направлення на МСЕК, чим порушив права позивача на визначення втрати працездатності та встановлення ознак інвалідності отриманих під час виконання бойових дій, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 року військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані спеціальним законодавством.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 (далі Положення про медико-соціальну експертизу).
Відповідно до абз. 1 п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 (далі Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).
Відповідно п.3 та абз. 1 п.4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.
Згідно з абз. 1 п. 7 та п. 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.
Причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
Порядок заповнення форми первинної облікової документації № 088/о “Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)” (далі - форма № 088/о) визначає Інструкція
щодо заповнення форми первинної облікової документації № 088/о “Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)”, затверджена наказом Міністерства охорони
здоров'я України 14.02.2012 року № 110 (далі по тексту - Інструкція №110).
Форма № 088/о заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами лікарсько-консультаційної комісії і надсилається в медико-соціально-експертну комісію (далі - МСЕК) (абз. 1 п. 2 Інструкції №110).
Підставами для направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності, закінчення терміну інвалідності, необхідність продовження листка непрацездатності (п.3 Інструкції №110).
У відповідності до пункті 13 та 14 Інструкції №110 заповнена форма № 088/о завіряється головою лікарсько-консультаційної комісії (прізвище, ім'я та по батькові, підпис) та її членами, завіряється печаткою закладу охорони здоров'я, який направив хворого на МСЕК.
За результатами огляду хворого (інваліда) та прийнятого рішення лікарем-експертом МСЕК заповнюється “Повідомлення лікувально-профілактичного закладу про рішення МСЕК”, яке підписується головою МСЕК і повертається до закладу охорони здоров'я, який направив хворого (інваліда) на МСЕК. “Повідомлення лікувально-профілактичного закладу про рішення МСЕК” зберігається в амбулаторній карті весь термін її зберігання.
Таким чином, вищезазначені норми чинного законодавства чітко визначають порядок направлення осіб на МСЕК. Тоді як, аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про відсутність права чи обов'язку командира військової частини оформлювати направлення на проходження МСЕК військовослужбовців частини, а таке направлення здійснюється лікуючим лікарем або закладом охорони здоров'я, зокрема ВЛК.
Як вже було зазначено, 25.10.2022 року позивача було звільнено відповідно до підпункту „г” пункту 2 частини четвертої, статті 26 Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу” (за сімейними обставинами), відповідно рапорту позивача та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, що підтверджується наказом командира частини (по стройовій частині) від 25.10.2022 року №269, який міститься в матеріалах даної справи.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що неодноразово направляв відповідачу рапорти з проханням направити його для проходження медико-соціальної експертної комісії для встановлення втрати працездатності та ознаків інвалідності, проте для підтвердження вказаної інформації позивач надав лише копію рапорту від 20.10.2022 року, на якому відсутні будь-які внутрішні візи чи відбитки штампу відповідача про отримання.
Щодо наданих позивачем оригіналу опису органу поштового зв'язку з описом вкладення слід зазначити, що останній не містить відомостей який саме рапорт було направлено позивачем та не підтверджує факт отримання відповідачем саме рапорту позивача від 20.10.2022 року про направлення позивача для проходження медико-соціальної експертної комісії для встановлення втрати працездатності та ознаків інвалідності.
Крім того, відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Наданий позивачем оригінал опису вкладення не містить номеру поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення рапорту відповідачу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/28408/15, від 26.03.2020 року у справі № 910/9962/16 та від 20.12.2020 року у справі №916/2110/20.
Враховуючи викладене, наданий позивачем оригінал опису органу поштового зв'язку з описом вкладення не може вважатись підтвердженням отримання відповідачем рапорту позивача на направлення МСЕК.
Також в матеріалах справи містяться письмові пояснення отримані відповідачем від начальника відділення кадрів підполковника ОСОБА_2 позивач не звертався ні до командира військової частини, ні до нього особисто, ні усно ні із письмовим рапортом щодо прохання про проходження МСЕК, а про подання позивачем рапорту від 20.10.2022 року - йому невідомо.
Також відповідно до пояснень отриманих відповідачем від т.в.о. начальника медичної служби молодшого лейтенанта медичної служби Бабченко Т.І. позивач не звертався ні до командира військової частини, ні до нього особисто, ні усно ні із письмовим рапортом щодо прохання про проходження МСЕК, а про подання позивачем рапорту від 20.10.2022 - йому невідомо.
Із записів у журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли на адресу відповідача судом встановлено відсутність запису про звернення позивача щодо направлення на проходження МСЕК.
Також із вказаної копії журналу реєстрації звернень громадян, що надійшли на адресу відповідача вбачається, що позивачем все ж направлявся запит 22.11.2022 року до військової частини щодо отримання направлення на ВЛК, який 05.12.2022 року надійшов до частини та зареєстрований за вх. № 496 нп, та який 09.12.2022 року був відпрацьований шляхом оформлення на вимогу позивача направлення на проходження військово-лікарської комісії, однак суд наголошує, що в даному рапорті йшлося виключно про вимогу направлення на ВЛК.
Також 20.04.2023 року від позивача на адресу надійшли додаткові докази по справі, серед яких міститься, зокрема, копія направлення ОСОБА_1 на медико - соціальну експертну комісію (МСЕК) від 20.02.2023 року за формою №088/о, видане Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» для встановлення втрати працездатності та ознаки інвалідності.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що командир військової частини не уповноважений надавати таке направлення будь-кому із військовослужбовців (на відміну від направлення на ВЛК), та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рапорту позивача про направлення останнього для проходження медико-соціальної експертної комісії для встановлення втрати працездатності та ознаків інвалідності в період проходження ним військової служби, зокрема рапорту від 20.22.2022 року, як зазначав позивач, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не своєчасного направлення ОСОБА_1 на проходження медико-соціальної експертної комісії для встановлення втрати працездатності та ознаки інвалідності.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна