15 лютого 2023 року Справа № 160/19679/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/19679/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005; ідентифікаційний код юридичної особи 21390940), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
12.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047150019385 від 03.11.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, яка буде надана судом у рішенні по даній справі.
Крім того, у позовній заяві позивач заявив клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.10.2022 звернувся до Відділу обслуговування громадян № 12 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах разом із доданими до неї документами. Повідомленням «Про надання інформації» Відділу обслуговування громадян №12 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.11.2022 №0400-010215-8/112585 позивача було проінформовано про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047150019385 від 03.11.2022, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, з причин незарахування за наданими документами до страхового і пільгового стажу всіх періодів роботи позивача. Разом з тим, у призначенні пенсії було відмовлено, оскільки позивач не набув необхідного пенсійного віку. Проте, позивач наголошує, що на момент подання заяви про призначення пенсії досяг пенсійного віку 50 років 01 місяць 26 днів, загальний страховий стаж позивача складав 31 рік 07 місяців 21 день, пільговий стаж - 14 років 7 місяців 20 днів. З огляду на викладене, з означеним рішенням позивач не погоджується, у зв'язку із чим, звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 означену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19679/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, а також зобов'язано відповідачів надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
24.01.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1307/23), в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначає, що позивач в обґрунтування права на пільгову пенсію посилається на п. «з» ст. 13 Закону №1788-XII, яка є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах. Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Згідно п. «з» ст.13 Закону №1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148) внесено зміни до Законів №1788 та №1058, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування лише Закону №1058. Фактично Законом №2148 повністю передано в сферу дії Закону №1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону №1788. Відповідач наголошує, що висновки позивача щодо чинності положень Закону №1788 в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та можливість застосування його під час вирішення спору є необґрунтованими. Документально встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнім не було досягнуто 50 років станом на 11.10.2017 (позивачу виповнилось лише 45 років). Позивачу виповнилось 50 років 08.09.2022, відповідно, умови призначення позивачу пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивач не досягнув 50 років до 11.10.2017 (дата набуття чинності внесенням змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Разом з тим, відповідач-1 зазначає, що відмовляючи у призначенні позивачу пенсії Головне управління керувалося Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону. Крім того, відповідач-1 наголошує що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії, та суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача та приймати рішення про призначення пенсії. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
01.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8252/23), в якому останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що рішенням Головного управління від 03.11.2022 №047150019385 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки позивач не досяг пенсійного віку. За результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів було встановлено, що страховий стаж позивача складає 31 рік 7 місяців 21 день, пільговий стаж - 14 років 7 місяців 20 днів. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 розділу ХІV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону №1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу, зокрема, для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копією паспорта, дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вік позивача на час звернення за призначенням пенсії 50 років, що не заперечується ним в адміністративному позові. Відповідач-2 наголошує, що з огляду на те, що позивач не досяг встановленого законом віку для призначення пенсії, права на призначення пенсії він не має. Разом з тим, зазначає, що Законом №1058 передбачено його пріоритет над іншими Законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування, а також визначено сферу, у якій Закон №1788 продовжує діяти одночасно з цим Законом, та звертає увагу суду, що фактично Законом №2148 повністю передано в сферу дії Закону №1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років, та одночасно припинено в цій частині застосування Закону №1788. Крім того, відповідач-2 зазначає, що вимоги позивача щодо встановлення судового контролю є передчасними, оскільки, відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду. З урахуванням викладеного, відповідач-2 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 27.10.2022 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії від 03.11.2022 №047150019385 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком та зазначено наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Страховий стаж особи становить 31 рік 7 місяців 21 день.
Пільговий стаж особи - 14 років 7 місяців 20 днів.
За наданими документами до страхового і пільгового стажу зараховано всі періоди.
Звертаємо увагу, що в електронній пенсійній справі відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
В призначенні пенсії відмовлено, оскільки заявниця не набула необхідного пенсійного віку.
Заявниця працює.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Зазначене рішення направлено позивачу листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.11.2022 №0400-010215-8/112585.
Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що й стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. «з» ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) в редакції на момент виникнення спірних відносин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), в редакції на момент призначення пенсії, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №1788-XIІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції від 02.03.2015) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України за №1-р/2020 від 23.01.2020, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: з) водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Таким чином, враховуючи відновлення Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах водіям пасажирського транспорту, а саме:
- пунктом «з» частини другої статті 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років;
- статтею 114 Закону України №1058-IV передбачено право на пенсію за віком водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
При цьому статтею 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Також, згідно з абзацом першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, суд констатує, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 01.04.2015 водіями міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) 2, а саме: пункт «з» статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та пункт 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ.
При цьому, у спірних правовідносинах, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:
- 50 років за пунктом «з» статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ);
- 55 років за пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ.
Суд зазначає, що відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав недосягнення позивачем віку 55 років.
Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
Органи судової влади під час здійснення судочинства застосовують законодавчі норми та не наділені повноваженнями (крім Конституційного Суду України) визнавати закони України такими, що втратили чинність або скасовувати їх у інший спосіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд вважає обґрунтованою доцільність застосування до спірних правовідносин п. «з» ст. 13 Закону №1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 №213.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що при вирішенні даної справи норми п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню, адже остання суперечить принципам правової визначеності та положенням Конституції України з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Отже, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, у жовтні 2022 року норми Закону №1788-XII були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.
Відтак, умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначалися Законом №1788-XII на момент виникнення спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що підставою для відмови у призначенні пенсії було виключно посилання відповідача на приписи статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, суд вважає, що при зверненні ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії за віком, відповідач повинен був при вирішенні заяви керуватися нормами Закону №1788.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує про те, що страховий стаж роботи ОСОБА_1 складає 31 рік 07 місяців 21 день, у тому числі пільговий стаж 14 років 07 місяців 20 днів.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за наданими позивачем документами до страхового і пільгового стажу зараховано всі періоди.
Із наявного у матеріалах справи паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 вбачається, що датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилося 50 років 01 місяць.
Враховуючи той факт, що позивачем досягнуто віку, який надає право для призначення пільгової пенсії, суд робить висновок, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку як водій міського пасажирського транспорту згідно з пунктом «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській про відмову у призначенні пенсії від 03.11.2022 №047150019385 підлягають задоволенню.
Також підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, яка буде надана судом у рішенні по даній справі, з огляду на наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому, завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення, нарахування, виплати тощо пенсії.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, вирішення питання щодо призначення пенсії віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому, суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначити пенсію позивачу.
Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, яка буде надана судом у рішенні по даній справі, оскільки це є необхідним для ефективного та повного захисту прав та законних інтересів позивача.
Щодо заявленого позивачем клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Здійснивши системний аналіз положень КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов'язком, під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів як встановлення судового контролю і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення вимог заявника у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №160/19679/22.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 992,40 грн, що документально підтверджується квитанцією №9288-4641-8280-8310 від 24.11.2022.
У зв'язку з задоволенням позовної заяви, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у загальному розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 47, 72-77, 90, 94, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005; ідентифікаційний код юридичної особи 21390940), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 03.11.2022 №047150019385.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005; ідентифікаційний код юридичної особи 21390940) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 15.02.2023.
Суддя О.В. Царікова