20 лютого 2023 року Справа № 160/16518/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
20.10.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, поданий адвокатом Кисельовим Анатолієм Віталійовичем, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 січня 2022 року №Ф-5101-25/64 на загальну суму 40 596,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що 4 травня 2006 року ОСОБА_1 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування. Позивач перебувала на обліку в Лівобережній ДПІ (Індустріальний район міста Дніпра) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як платник податків. Припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним бажанням па підставі заяви 30 березня 2021 року.
Позивач звертає увагу суду, що у період з 1 січня 2017 року по 30 березня 2021 року ОСОБА_1 не здійснювала підприємницьку діяльність та не отримувала доходу, що підтверджують декларації про майновий стан і доходи, подані до контролюючого органу за відповідні періоди (копії декларацій разом із квитанціями №2 додаються).
Враховуючи зазначене, на думку позивача, оскільки Позивач перебував на загальній системі оподаткування, в тому числі й у періоді, за який здійснено донарахування з ЄСВ згідно оскаржуваної вимоги, Позивач мав право у періоди, в яких не отримував дохід (прибуток), не нараховувати єдиний внесок, навіть у розмірі мінімального страхового внеску.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 поновлено позивач пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов; витребувано від сторін додаткові докази та встановлено строк для їх подання.
28.10.2022 копію зазначеної ухвали, враховуючи припинення фінансування суду за кошторисними призначеннями для придбання поштових марок на 2022 рік через військове вторгнення російської федерації на територію України та введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 воєнного стану, направлено засобами телекомунікаційного зв'язку на адресу електронної пошти представника позивача, зазначену в позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи. За даними КП «ДСС» копію адміністративного позову 20.10.2022 надіслано одержувачу - Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а копію ухвали про відкриття провадження - 28.10.2022, що підтверджується матеріалами справи. Копію ухвали про відкриття додатково направлено відповідачу засобами телекомунікаційного зв'язку на адресу електронної пошти 28.10.2022. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 14.11.2022.
11.11.2022 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні.
В обґрунтування обраної правової позиції відповідачем вказано, що з 2017 року фізичні, особи-підприємці, навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов'язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону №1774-VIII).
Відповідач посилається на те, що за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) перебувала на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Лівобережна ДПІ (Індустріальний район м. Дніпро), як фізична особа - підприємець з 30.03.2006 по 30.03.2021 в період з 01.01.2014 по 30.09.2016 обліковувалась на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2016 по 30.03.2021 на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з 01.01.2011 року була платником єдиного внеску. Стан платника 11- припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
Відповідач вказує, що для здійснення контролю за сплатою єдиного внеску особами, які провадить незалежну професійну діяльність, Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платників по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП). Отже, станом на 07.11.2022 року за даними ІКП по коду бюджетної класифіка: 71040000 по ФОП ОСОБА_1 були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, саме: - за І квартал 2016 року - 909,48 грн, строк сплати 19.04.2016; - за II квартал 2016 року - 941,16 грн, строк сплати 19.07.2016; - за III квартал 2016 року - 957,0 грн, строк 19.10.2016; - за 2017 рік нараховано 8448,00 грн, строк сплати 09.02.2018; - І квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати 19.04.2018; - II квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати 19.07.2018; - III квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати 19.10.2018; - IV квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати 21.01.2019; - І квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати 19.04.2019; - II квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати 19.07.2019; - III квартал 2019 року -2754,18 грн, строк сплати 21.10.2019; - IV квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати 20.01.2020. -1 квартал 2020 року - 2078,12 грн, строк сплати 21.04.2020; - II квартал 2020 року - 1039,06 грн, строк сплати 20.07.2020; - III квартал 2020 року - 3178,12 грн, строк сплати 19.10.2020; - IV квартал 2020 року - 2200,00 грн, строк сплати 19.01.2021. Станом на 07.11.2022 заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по ФОП ОСОБА_1 згідно даних ITC «Податковий блок», становить 40596,38 грн.
Відповідачем також зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в жовтні 2022 року до Лівобережної ДПІ надано декларації про новий стан та доходи та звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з нульовими значеннями.
З огляду на викладене, враховуючи те, що у спірний період позивач у розумінні Закону №2464-VI був платником єдиного внеску і доказів сплати єдиного внеску ним або за нього (як найманим працівником) у період, за який винесена оспорювана вимога, не надано, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не вбачає підстав для скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5101-64 від 08.01.2022 року.
22.11.2022 від представника позивача до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів на виконання ухвали суду.
07.12.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 вирішено подальший розгляд адміністративної справи №160/16518/22 здійснювати за правила загального провадження суддею Юхно І.В. одноособово; призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні 11.01.2023 о 14:00 год.; витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області додаткові докази та встановлено строк для їх подання.
За даними КП «ДСС» 27.12.2022 копію ухвали надіслано одержувачу - Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а повістку про виклик - 29.12.2022, що підтверджується матеріалами справи. Копію вказаної ухвали направлено позивачу та її представнику засобами телекомунікаційного зв'язку на адресу електронної пошти 29.12.2022.
10.01.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових пояснень та доказів.
11.01.2023 у зв'язку з перебуванням судді Юхно І.В. на лікарняному адміністративну справу знято з розгляду та призначено на 19.01.2023 о 14:00 год., про що повідомлено учасників справи шляхом направлення 10.01.2023 на адреси електронної пошти позивача та її представника повісток про виклик. За даними КП «ДСС» 10.01.2023 о 17:44 повістку про виклик надіслано одержувачу - Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, про що свідчать матеріали справи.
19.01.2023 через систему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, в якому вказано, що всі документи та пояснення відносно позовної заяви надано до суду.
19.01.2023 відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, про дату час та місце підготовчого судового засідання повідомлений належним чином.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.181 КАС України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Частиною 1 статті 205 КАС України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі наведених норм, протокольною ухвалою суду вирішено провести підготовче судове засідання за відсутності відповідача.
19.01.2023 представник позивача у підготовчому судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судом ініційоване питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження. Представник позивача не заперечував проти закриття підготовчого провадження та подальшого розгляду справи по суті в порядку письмового провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 закрито підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 2 статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець 03.04.2006 по 30.03.2021 (запис про припинення №2002240060004030552). Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача було: 62.01 Комп'ютерне програмування.
Згідно з наявним у матеріалах справи витягом з ІТС «Податковий блок» ОСОБА_1 у період з 01.01.2014 по 31.12.2015 перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку третьої групи, з 01.01.2016 по 30.09.2016 - другої групи відповідно. 30.09.2016 у зв'язку з порушенням умов застосування спрощеної системи оподаткування та наявністю податкового боргу за відповідний період контролюючим органом прийнято рішення про закінчення застосування спрощеної системи оподаткування.
Тобто, з 30.09.2016 до дня припинення підприємницької діяльності позивач перебувала на загальній системи оподаткування.
Відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2022 №Ф-5101-25/64, яка включає нарахування:
- за І квартал 2016 року - 909,48 грн., строк сплати 19.04.2016;
- за II квартал 2016 року - 941,16 грн, строк сплати 19.07.2016;
- за III квартал 2016 року - 957,0 грн, строк 19.10.2016;
- за 2017 рік нараховано 8448,00 грн, строк сплати 09.02.2018;
- І квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати 19.04.2018;
- II квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати 19.07.2018;
- III квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати 19.10.2018;
- IV квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати 21.01.2019;
- І квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати 19.04.2019;
- II квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати 19.07.2019;
- III квартал 2019 року -2754,18 грн, строк сплати 21.10.2019;
- IV квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати 20.01.2020;
- І квартал 2020 року - 2078,12 грн, строк сплати 21.04.2020;
- II квартал 2020 року - 1039,06 грн, строк сплати 20.07.2020;
- III квартал 2020 року - 3178,12 грн, строк сплати 19.10.2020;
- IV квартал 2020 року - 2200,00 грн, строк сплати 19.01.2021.
Означену вимогу направлено позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 та отримано ОСОБА_1 03.02.2022, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернулася за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.
Під час судового розгляду судом також встановлено, що у жовтні 2022 року позивачем подано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017-2020 роки та за І квартал 2021 року з розрахунками сум чистого доходу (прибутку) за вказані періоди - 0,00 грн. та сум нарахованого єдиного внеску - 0,00 грн. відповідно (копії податкових декларацій та квитанцій №2 містяться у матеріалах справи).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 291.4 статті 291 ПК України, зокрема, передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України).
Матеріалами справи підтвердженого, що у спірний період ОСОБА_1 з 01.01.2016 до 30.09.2016 перебувала на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку третьої групи, а з 30.09.2016 переведена контролюючим органом на загальну систему оподаткування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI; тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Виключно Законом №2464-VI визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів/податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів/податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів/податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з абзацами першим, третім - сьомим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція № 449.
Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).
Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2017) було визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, зазначені положення у редакції, яка діяла до 01.01.2017 передбачали саме право, а не обов'язок платника на визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання платником доходу у звітному періоді.
Суд звертає увагу, що за правовими висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постанові від 03.09.2020 у справі № 816/188/17, аналіз змісту наведених вище норм (у редакції, яка діяла до 01.01.2017) дає підстави для висновку, що платникам, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), у яких базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та якими у звітному році або окремому місяці звітного року не було отримано дохід (прибуток), надано право, у разі необхідності самостійно визначити базу нарахування. Тобто такі платники, за бажанням, у році або окремому місяці року, де не було ними отримано дохід (прибуток) можуть самостійно, у разі необхідності, визначити базу нарахування єдиного внеску. У такому випадку сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску та більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що оскільки позивач з 01.01.2016 по 30.09.2016 перебувала на спрощеній системі оподаткування та з 30.09.2016 до 31.12.2016 на загальній системі оподаткування, то вона мала право у періоди, в яких не отримувала дохід (прибуток), не нараховувати єдиний внесок, навіть у розмірі мінімального страхового внеску.
Надалі ж, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
В частині сьомій статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п'ятий частини 8 статті 9 №2464-VI).
Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач у відзиві на позов про наявність таких доходів також не зазначав.
Проте, факт перебування особи на обліку в податкових органах не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що оскільки до 01.01.2017 року підлягав обов'язковій сплаті фізичними особами-підприємцями єдиний внесок у разі отримання такою особою доходу (прибутку), а відповідачем не надано доказів щодо отримання позивачем доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року, то контролюючим органом протиправно нараховано позивачу до сплати ЄСВ за вказаний період у сумі 2 807,64 грн.
Крім того, з 01.01.2017 року особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 4.12.2019 у справі №440/2149/19 та від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18.
Суд наголошує, що наданими до матеріалів справи довідками форми ОК-5 та форми ОК-7 підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 2016 по 2020 роки не була працевлаштована, соціальний внесок не сплачувала.
Отже, враховуючи той факт, що позивач, маючи статус фізичної особи - підприємця та перебуваючи на загальній системі оподаткування, у 2017-2020 роках не була працевлаштована, то податковим органом було правомірно нараховано сума ЄСВ за період з 2017 по 2020 роки у загальній сумі 37 788,74 грн.
Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржена вимога підлягає частковому скасуванню.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 139 КАС України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 992,40 грн, сплачений ОСОБА_1 при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції від 18.10.2022 №39, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 69,74 грн.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 січня 2022 року №Ф-5101-25/64 в частині нарахування ОСОБА_1 до сплати ЄСВ за 2016 рік у сумі 2 807,64 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 69,74 грн. (шістдесят дев'ять гривень сімдесят чотири копійки).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно