Справа № 308/4308/23
24 квітня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Данко В.Й.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бокотей А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про встановлення факту, що має юридичне значення
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла означена заява, у якій заявниця просить суд встановити той факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 .
Заяви обґрунтована тим, що на титульній сторінці трудової книжки дошлюбне прізвище заявниці не відповідає дійсним відомостям у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, позаяк у трудовій книжці вказано прізвище « ОСОБА_2 », тоді як насправді дошлюбним прізвищем є « ОСОБА_2 ».
Вказана розбіжність має значення для оформлення пенсії та наразі перешкоджає заявниці належним чином реалізувати своє право на пенсійне забезпечення. Заінтересовані особи правом на подання пояснень щодо заяви не скористалися, що не перешкоджає вирішення справи по суті за наявними матеріалами.
У судове засідання заявниця не з'явилася, належним чином повідомлена про час, дату і місце його проведення, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
У судове засідання заінтересовані особи явку уповноважених представників не забезпечили, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подали.
Ухвалою від 23.03.2023 суддя залишив заяву без руху.
Ухвалою від 03.04.2023 суддя прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив таке.
У відповідності до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00038683730 від 28.02.2023 заявниця 04.09.1982 уклала шлюб із ОСОБА_3 . За інформацією означеного витягу прізвище заявниці до реєстрації шлюбу « ОСОБА_2 », а після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_4 ».
Як слідує зі змісту листа ГУ ПФУ в Закарпатській області №0700-0201-8/12517 від 15.03.2023, ОСОБА_1 зверталася із заявою про призначення пенсії №1980 від 06.03.2023.
При цьому рішенням №071750009772 від 13.03.2023 заявниці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю страхового стажу.
Відповідно до згаданого рішення органу, що призначає пенсії, заявниці не зараховано до стажу періоди роботи згідно із записами трудової книжки, зважаючи на те, що на титульній сторінці дошлюбне прізвище не відповідає витягу з Державного реєстру.
Водночас, як відображено на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 , прізвищем володільця наведеного документу до виправлення є « ОСОБА_5 ». Виходячи з наявності підстав для встановлення належності трудової книжки серії НОМЕР_1 заявниці, остання звернулася до суду з відповідною заявою.
Вирішуючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд виходив із такого.
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За правилами частини 2 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до частини 7 статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).
За змістом пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 травня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі ППВСУ №5 від 31 травня 1995 року), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: 1)згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2)чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; 3)заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4)встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі №520/19532/19.
Суд зауважує, що трудова книжка є офіційним персональним документом, що містить записи про працевлаштування громадянина, підтверджує його трудову діяльність і є підставою для обчислення стажу.
За обставин цієї справи звернення заявниці до суду зумовлене тим, що нібито на титульній сторінці трудової книжки прізвище заявниці не відповідає відомостям з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію щодо підтвердження дошлюбного прізвища, що стало підставою для відмови у призначенні пенсії заявниці.
Згідно з пунктом 2.13. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58) зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Тобто закон передбачає порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, покладаючи означені обов'язки на роботодавця. Водночас у випадку, коли роботодавець не виконав свого обов'язку щодо ведення трудової книжки або відмовив у зміні записів, то в такому випадку виникають підстави для вирішення відповідного питання в судовому порядку.
Крім того, відповідно до пункту 2.8. Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Суд наголошує на тому, що однією із передумов для встановлення юридичного факту, зокрема, належності трудової книжки, являється те, що чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення такого факту.
Вказане узгоджується із правовими висновками у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі №554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі №636/4087/19 (провадження№ 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).
Між тим, аналіз цитованих приписів Інструкції №58 дозволяє суду стверджувати про наявність механізму внесення виправлень до трудової книжки, тобто чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій зацікавленої особи для усунення розбіжностей у трудовій книжці.
При цьому встановлення факту належності трудової книжки в судовому порядку було б виправданим за тих умов, коли намагання особи здійснити такі виправлення у позасудовий спосіб виявилися неефективними, приміром, через бездіяльність адресата звернення чи з об'єктивних причин.
Суд акцентує увагу на тому, що залишаючи заяву без руху, заявниці було роз'яснено про необхідність долучення доказів вжиття заходів щодо внесення виправлень у трудову книжку в позасудовому порядку або неможливості внесення таких виправлень.
Між тим, усуваючи недоліки, заявниця обмежилася виключно поданням заяви, зі змісту якої слідує, що установа, в якій працювала заявниця припинилася, однак будь-які документи з цього приводу відсутні, оскільки такі не передавалися директором до архіву. Крім того, у заяві стверджується, що ОСОБА_1 зверталася до архівних установ, однак там відсутні будь-які документи по підприємству.
Утім, до суду жодного документального підтвердження вказаних обставин заявниця не надала. Вказане унеможливлює перевірку таких обставин. Окрім цього, заявниця не повідомила і про причини не подання документів щодо обставин, на які вона покликається.
Отже, суд констатує, що заявниця не підтвердила, що нею вживалися заходи з метою здійснення виправлень у трудовій книжці в позасудовому порядку.
Вирішуючи справу по суті, суд також бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.02.2023 по справі №938/792/21.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 7 статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Підсумовуючи викладене у сукупності суд дійшов висновку про те, що заяву про встановлення юридичного факту слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Й. Данко