Справа № 308/8148/21
31 березня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Крегул М.М., за участю секретаря судового засідання Цмур Т.М., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів за договором підряду, -
Позивач ОСОБА_4 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів за договором підряду, зокрема, просить суд стягнути з відповідача на її користь загальну суму коштів в розмірі 31 557,18 грн. що складається з 29 335,18 грн. безпідставно отриманих коштів, 1082,00 грн. інфляційні втрати, 420,00 грн. 3% річних, а також стягнути судові витрати що складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що в жовтні 2020 року між нею, як Замовником та відповідачем, як Підрядником, було укладено в усній формі договір побутового підряду, предметом якого було виготовлення надгробного пам'ятника, строком до 01.11. 2020 року.
Так, позивачем на підтвердження наявності укладеного між сторонами договору побутового підряду та відповідно виникнення між сторонами зобов'язань, на поточний рахунок ОСОБА_2 було здійснено 6 платежів на загальну суму 29 335,18 грн., що відповідає повній вартості надгробного пам'ятника, що в свою чергу є свідченням виконання нею в повному обсязі зобов'язань по сплаті за виконану роботу, однак, Відповідач у строки до 01.11.2020 року свої зобов'язання не виконав, а виготовлений останнім товар не відповідав укладеним домовленостям. З метою врегулювання спору, позивачем було запропоновано Відповідачу усунути недоліки протягом місяця, тобто, в строк до 01.12.2020 року, а у разі невикоання робіт, договірні відносини між нами припиняються та поставлено Відповідачу вимогу про повернення отриманих коштів.
Однак, як стверджує позивач у позові, відповідач від усунення недоліків (дефектів) товару відмовився, коштів відповідно не повернув. З огляду на що, позивач , як Замовник, скористалась власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України, щодо розірвання договору підряду в оносторонньому порядку, про що повідомила відповідача в телефонному режимі. Відтак, укладений між позивачем та відповідачем усний договір побутового підряду з 01.01.2021 року є припиненим, відповідно, перераховані позивачем кошти у сумі 29 335,18 грн., є коштами набутими Відповідачем, як підрядником, без достатньої правової підстави та підлягають поверненню.
Також позивач стверджує, що на її неодноразові телефонні дзвінки, щодо повернення коштів відповідач не реагував, що в свою чергу змусило її звернутись до останнього письмово з Претензією про негайне повернення коштів. Така претензія на адресу відповідача була направлена цінним листом з описом вкладень 01.06.2021 року та відповідно така була Відповідачем отримана 10.06.2021 року. Однак, залишена без будь-якого реагування, оскільки коштів Відповідач не повернув, що в свою чергу змушує позивача звертатись до суду за захистом своїх порушених прав.
Позивач вважає, що оскільки вона, як замовник, скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України, щодо розірвання договору підряду в односторонньому порядку, а тому, до суду звернулася з позовною вимогою про повернення передоплати, як безпідставно набутого майна, так як відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Крім того позивач вважає, що оскільки не повернуті кошти в сумі 29 335,18 грн. є неналежним виконанням грошових зобов'язань до цих правовідносин застосовуються вимоги ст. 625 ЦК України, та відповідно є підстави нарахувати інфляційні втрати і 3% річних, де сума інфляційного збільшення за період з 01.01.2021 року по 24.06.2021 року складає 1802.00 грн., а 3% річних за період з 01.01.2021 року по 17.06.2021 року складає 420.00 грн., всього 2 222,00 грн.
02.11.2021 року від представника відповідача адвоката Мині Г.І. через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує позовні вимоги, у задоволення яких просить відмовити, через їх надуманість і не відповідність закону.
Обґрунтовуючи доводи відзиву зазначає, що в 2020р. між Позивачем та Відповідачем відбулася зустріч щодо замовлення комплексу із граніту подвійного надмогильного пам'ятників. Сторони обговорили всі умови замовлення та виконання такого комплексу і дійшли до єдиної згоди.
Надмогильні гранітні подвійні пам'ятники (комплекс) входили такі комплектуючі: Надмогильні плити з арками ручної роботи (1 х 0,5 х 0,05 м)- 14000 грн.; Плитка під надмогильні пам'ятники - 4200 грн.; Верхні накривні плити - 3 шт. - 4900 грн.; Кубики для з'єднання бокових плит - 1800 грн.; Тумба під надмогильні плити та скульптуру Пресвятої Богородиці -1шт. - 3800 грн.; Кубики для з'єднання бокових плит - 4шт - 1800 грн.; Гранітні підставки -2шт - 2800 грн.; Гранітні вази -2шт - 1500 грн.; Кольорова металокерамічна прямокутна таблиця з фотографією та художніми оформленнями (ПІБ, дати, вірш, хрест, 2 свічки) - 3200 грн.; Скульптура Пресвятої Богородиці з білого бетону (висота -1,4, вага - 360 кг.) - 9000 грн.. Разом 47000 грн..
10.06.2020 року ОСОБА_4 було перераховано на рахунок відповідача - 9000 грн. і в той же день він приступив до роботи. 14.10.2020р. (поступили кошти від Позивача на рахунок Відповідача) в сумі -3300 грн.; 10.11.2020 року - 3000 грн.; 11.11.2020 року - 4020 грн.; 22.11.2020 року - 7000 грн.; 23.11.2020 року - 3015 грн..
Відповідач стверджує, що 09.12.2020 року між Позивачем та Відповідачем була домовленість - Підрядник закінчує виконанні роботи, а Замовник зобов'язується повністю провести розрахунок. Але, натомість, Позивач розпочала шукати різні недоліки і зменшувати ціну за виконану роботу. Отже, Відповідач погодився зменшити ціну на 3000 тис., так як в нього виник борг перед іншими особами щодо даних виконаних підрядних робіт. Сторони дійшли єдиної згоди щодо боргу Позивача перед Відповідачем в сумі 15000 грн..
09.12.2020 року Позивач віддав Відповідачеві тільки 2500 тис. і зобов'язувався 11.12.2020 року оплатити залишкову суму в розмірі 12.500 грн., а Відповідач закінчити виконані роботи.
Натомість, як стверджує відповідач, 10.12.2020 року йому зателефонував чоловік Позивача з погрозами і заявив, що бачити Відповідача більше не бажає, а кошти в сумі 12500 грн. той не отримає. В телефонному режимі Відповідач декілька разів намагався заявити про відшкодувати йому коштів за виконану роботу, але у відповідь чув одні погрози.
10.06.2021 року Відповідач отримав Претензію про повернення безпідставно отриманих коштів.
При цьому, на час направлення ОСОБА_4 претензії 01.06.2021 року, яка містила повідомлення про повернення безпідставно отриманих коштів, роботи за договором побутового підряду, які вже були виконанні Виконавцем ще 09.12.2020 року, і жодних претензій щодо їх обсягу або якості не було заявлено.
Також, посилаючись на норми ст.ст. 837, 850, 853, 882 ЦК України позивач зобов'язана була прийняти та оплатити виконану роботу. У разі виявлення недоліків, повідомити про це виконавця. При цьому, якщо між сторонами виник спір з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь кого з сторін мала бути призначена експертиза.
Окрім цього, відповідач вказує на безпідставність стягнення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України, через наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором.
03.11.2021 року від представника позивача адвоката Мигальчич Л.А. до суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а саме фотознімків на 3 аркушах. Також у клопотанні зазначає, що якщо відповідач вважав, що товар та його роботи якісні, в претензії позивача безпідставні, то в силу вимог Закону, він мав за власний рахунок провести відповідну експертизу та у спосіб визначений законом спростувати всі претензії позивача, однак, відповідач проігнорував претензії позивача.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.
15.11.2021 року ухвалою суду у цивільні справі було призначено будівельно-технічну експертизу та судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення яких поставлені наступні запитання: 1. Чи відповідають будівельним стандартам та державним нормам (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо) виконані ОСОБА_2 будівельні роботи по виготовленню та монтажу надгробного пам'ятника за адресою: Ужгородський р-н с. Оноківці «Цвинтар»? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності? 2.Чи містить використаний ОСОБА_2 будівельний матеріал з виготовлення надгробного пам'ятника дефекти/недоліки. Якщо так надати пояснення причин виникнення дефектів/недоліків та можливість/не можливість їх усунення?
На час проведення експертизи, провадження по цивільній справі було зупинено.
13.09.2022 року на адресу суду була повернута цивільна справа разом з висновком експерта, та у зв'язку з тим, що обставина для зупинення провадження у справі відпала, ухвалою суду провадження у даній справі було поновлено.
Ухвалою суду від 15.12.2022 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.
22.12.2022 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_2 ..
05.01.2023 року через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача на її користь загальну суму коштів в розмірі 31 557,18 грн. що складається з 29 335,18 грн. безпідставно отриманих коштів, 1082,00 грн. інфляційні втрати, 420,00 грн. 3% річних, а також стягнути судові витрати що складаються з судового збору та витрат на правову допомогу, як і витрати за проведену експертизу; використаний ОСОБА_2 будівельний матеріал при виготовленні надгробного пам'ятника підлягає поверненню ОСОБА_2 , а місце поховання на якому проводились будівельні роботи з його встановлення, приведенню у стан який був до виникнення порушень.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Мигальчич Л.А. підтримала позовні вимоги просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Миня Г.І. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав та мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях відповідача.
Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена вчасно та належним чином.
Заслухавши вступне слово та пояснення представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , заперечення відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, дослідивши докази у справі, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У силу вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Отже, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Таким чином, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу та має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).
У порядку, визначеному ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
З огляду на положення статей 11, 202, 509, 626ЦК України достатньою підставою для набуття (збереження) майна може бути укладений між відповідними особами договір. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України визначено випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Так, згідно із ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України ).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Отже, норми ст.1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів), що виключає можливість застосування до відповідних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 564/1814/15-ц (провадження № 61-4804св18).
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.
Позивач стверджує, що у жовтні 2020 року між нею ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було досягнуто усної домовленості, відповідно до якої , ОСОБА_2 зобов'язався виготовити та встановити надгробний пам'ятник, строк виконання до 01.11.2020 року.
Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що не спростовано в судовому засіданні і представником позивача , що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості саме щодо об'єкту робіт.
На виконання даного договору позивачем ОСОБА_5 було перераховано накартковий банківський рахунок відповідача ОСОБА_2 кошти, а саме: 06.10.2020 року - 9000 грн.; 14.10.2020 року - 3300 грн.; 10.10.2020 року - 3000 грн.; 11.11.2020 року - 4020,10 грн.; 22.11.2020 року - 7000 грн.; 23.11.2020 року - 3015,08 грн., на загальну суму 29335,18 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями квитанцій.
У свою чергу, на виконання усної домовленості відповідачем ОСОБА_2 було виготовлено та встановлено у визначеному позивачем ОСОБА_4 місці, надгробний пам'ятник. Дані обставини підтверджуються поясненнями сторін, підтверджено представником позивача у судовому засіданні , а також, долученими до матеріалів справи фотознімками, проведено судовою будівельно-технічною експертизою № 0019/2022 від 12.09.2022 року.
Згідно ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що між позивачем та відповідачем був укладений усний договір підряду, за яким сторони правочину вчинили конклюдентні дії спрямовані на виконання досягнутої домовленості, зокрема, відповідач виконав роботу по облаштуванню надгробного пам'ятника на замовлення позивача, а остання, у свою чергу, здійснила розрахунок за таку роботу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором (ч. 1 ст. 858 ЦК України).
Так, між сторонами виник спір з приводу неналежного виконання умов договору, а саме в тому, що пам'ятник не був виготовлений і встановлений у визначений строк, а саме до 01.11.2020 року та такий виготовлений із неякісних матеріалів та містить дефекти.
Як стверджує позивач, нею було запропоновано відповідачеві усунути недоліки в строк до 01.12.2020 року, однак, відповідач від цього відмовився, отримані кошти не повернув.
Будь-яких підтверджень, що сторони дійшли згоди про зменшення розміру вартості виконаних робіт, як про це стверджує відповідач, матеріали справи не містять.
При цьому, до матеріалів позовної заяви долучені фотознімки з місця встановлення надгробного пам'ятника. Таким чином, враховуючи твердження позивача, що відповідач відмовився усунути недоліки виконаних робіт до 01.12.2020 року, а як вбачається із наданихдо суду позивачем та відповідачем фотознімків , такий пам'ятник був виготовлений та встановлений, суд приходить до висновку, що такий був встановлений до 01.12.2020 року, тобто, в межах усно обумовленого сторонами строку.
Доказів на спростування вказаних обставин матеріали справи не містять і в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_4 - адвокатом Мигальчич Л.А. суду не надано.
Поряд з цим, відповідно ч. 4 ст. 853 ЦК України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-кого з них, має бути призначена експертиза.
Однак, на виконання вказаних норм позивачем, встановивши недоліки виконаних відповідачем робіт, на момент їх прийняття, не було заявлено вимоги про проведення відповідних експертиз. Доказів протилежному відповідачем суду не надано.
Щодо даних висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 0019/2022 від 12.09.2022 року суд не може прийняти такі як достовірні та достатні докази, оскільки, така експертиза була проведена значно пізніше часу прийняття позивачем, як замовником, виконаних відповідачем, як виконавцем, за договором побутового підряду, робіт. Матеріали справи не містять доказів, що такі недоліки існували на момент прийняття виконаних робіт і про такі позивач повідомила відповідачеві .
Більше того, за даними висновку експерта за №0019/2022 від 12.09.2022р. проведеного експертом Павлич О.В. встановлено, що виявлені дефекти на виготовленому надгробному пам'ятнику за адресою: Ужгородський р-н. , с.Оноківці "Цвинтар" , за умови виключення вандалізму, могли виникнути внаслідок пошкодження при транспортуванні чи монтажі.
При цьому, як зазначено самим позивачем ОСОБА_4 у позовній заяві, що підтверджено ї її представником в судововому засіданні , нею було перераховано на поточний рахунок відповідача 29 335,18 грн., що відповідає повній вартості виготовлення надгробного пам'ятника, що у свою чергу є свідченням виконання нею в повному обсязі зобов'язань по сплаті за виконану роботу відповідача ОСОБА_2 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_4 та її представником ОСОБА_1 в судовому засіданні, не доведено, що позивачем не було прийнято виконані відповідачем ОСОБА_2 роботи за усним договором підряду, а перераховані ОСОБА_4 кошти є авансом, а не оплатою за виконану ОСОБА_2 роботу по виготовленню та монтажу надгробного пам'ятника за адресою: Ужгородський р-н. , с.Оноківці "Цвинтар" , в повному обсязі.
З огляду на вказане вище, відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 , як набувач спірних коштів, збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Відтак, вимога позивача ОСОБА_4 про стягнення коштів з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене вище , відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог, оскільки такі є похідними.
Згідно із ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
З аналізу наведених вище норм процесуального та матеріального права, можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову; тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів за договором підряду - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення суду складено та проголошено 10.04.2023 року о 14 год. 50 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул