Справа № 161/10982/22 Провадження №11-кп/802/410/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 квітня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2023 року (кримінальне провадження №12022030580001122 від 06.07.2022 року),
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2023 року задоволено клопотання прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Обрано обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 389, ч.ч.1, 2 ст. 303 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 червня 2023 року включно.
Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 389, ч.ч.1, 2 ст. 303 КК України. Встановлено і прокурором доведено ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у об'єднаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Водночас, суд першої інстанції вказав, що більш м'який запобіжних захід не пов'язаний із триманням під вартою, не зможе дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, прийнятою всупереч та з порушенням кримінального закону.
Зазначає про відсутність доказів, які б вказували на існування ризиків, вказаних прокурором у клопотанні про обрання запобіжного заходу, а тому тримання його підзахисного під вартою є невиправданим.
Так посилання суду на недотримання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не відповідає дійсності, оскільки зміна місце його проживання була зумовлена застосування щодо нього фізичного насильства пов'язаного з іншим кримінальним провадженням. Про дати судових засідань, які не відбулися у зв'язку з неявкою ОСОБА_6 , останній належним чином повідомлений не був. Також не доведено ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу, адже жодна особа не зверталася до суду чи прокурора із заявою про спроби поспілкуватися обвинуваченого з ними. На переконання апелянта, наявність декількох кримінальних проваджень щодо його підзахисного не можуть свідчити про наявність ризику вчинити нові кримінальні правопорушення.
У зв'язку з викладеним вище, захисник ОСОБА_9 просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову, якою у клопотанні прокурора про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Прокурор в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений належним чином про дату та час судового розгляду, будь-яких клопотань про відкладення від останнього не надходило, таким чином, враховуючи вимоги ч.4 ст.422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги можливий без участі особи, яка не з'явилася.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, міркування обвинуваченого та його захисника, які просили апеляційну скаргу задовольнити з мотивів викладених у ній, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Норми ч.1 ст.194 КПК України регламентують, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» передбачено, що запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
На переконання суду апеляційної інстанції, місцевий суд згідно з положеннями кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_6 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно задовольнив клопотання прокурора та обрав обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 389, ч.ч.1, 2 ст. 303 КК України, які за ступенем тяжкості належать до категорії кримінальних проступків, нетяжкого і тяжкого злочину.
Під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що обвинувачений раніше судимий за корисливі злочини, офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків.
На думку апеляційного суду, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ОСОБА_6 може переховуватися від суду, впливати на свідків чи потерпілу у даному кримінальному провадженні і вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, обвинувачений неодноразово порушував обраний раніше запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що підтверджується рапортами поліції, і без поважних причин не з'являвся у судові засідання, хоча належним чином був повідомлений.
Також прокурором в достатній мірі обгрунтовано ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, раніше притягався до кримінальної відповідальності, є раніше судимою особою.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, одне з яких вчинено із застосуванням фізичного насильства щодо потерпілого, котре спричинило смерть останнього, є достатні підстави вважати про можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків і потерпілу у об'єднаному кримінальному провадженні.
Вказані обставини повністю спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, на переконання апеляційного суду, не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинно мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
При обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.177 КПК України, так і обставини, визначені ст.194 КПК України.
Наведені в апеляційній скарзі захисником доводи жодним чином не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків та не є єдиною і безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду.
Також суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що тримання ОСОБА_6 під вартою у даному випадку є виправданим, так як цього вимагають справжні інтереси суспільства в даному кримінальному провадженні.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, апеляційний суд вважає, що лише винятковий запобіжний захід зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді