Номер провадження 2/754/660/23
Справа №493/1307/19
Іменем України
20 квітня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Панченко О.М.
з секретарем судового засідання - Сарнавським М.О.
за участі представника відповідача - Радченка М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -
19.07.2019 року до Балтського районного суду Одеської області звернувся позивач ТОВ «Вердикт Капітал» з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. Мотивував свої вимоги тим, що 27.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №11149958000, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 21 600.00 доларів США зі сплатою 12.50 відсотків річних. 08.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого Банк відповідно до умов цього договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, Банк та ОСОБА_2 уклали Договір поруки №112131 від 27.04.2007 року. 22.10.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів в тому числі за Договором кредиту №11149958000 та Договором поруки №112131 від 27.04.2007 року. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідачів, а ПАТ «Дельта Банк» втратив такі права. Свої зобов'язання визначені договором кредиту позивач виконав належним чином, а саме відкрив позичковий рахунок та надав суму кредиту, що підтверджується документами, доданими до позову, проте позичальником за період користування кредитними коштами, здійснені лише часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість за Кредитним договором не погашена в повному обсязі. Неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на дату розрахунку складає 1 687 548.48 грн. та складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 450 872.93 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 1 146 241.39 грн., заборгованості за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 90 43,16 грн. З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов'язання по поверненню Кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору №11149958000 від 27.04.2007 року, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Загальний розмір заборгованості по сплаті нарахованої пені подвійною обліковою ставкою НБУ та 3% річних за коритсування кредитом, що підлягає стягненню станом на 27.06.2019 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 201 497,35 грн., з яких: нараховані 3% річних - 40 616 грн.; нарахована пеня за обліковою ставкою НБУ - 160 881,35 грн. Зважаючи на те, що відповідачем порушуються умови договору, позивач на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України звертається до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідачів на користь Банку заборгованість за договором №11149958000 від 27.04.2007 року в розмірі 201 497,35 грн. та судові витрати у розмірі 3 022,46грн.
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 22.07.2019 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 09.08.2019 року матеріали позовної заяви ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу - направлено за територіальною юрисдикцією до Котовського міськрайонного суду Одеської області.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03.02.2020 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 01.03.2022 року цивільну справу за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором направлено для розгляду до Деснянського районоого суду м.Києва за територіальною підсудністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2022 дану справу передано на розгляд головуючому по справі судді - Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 01.07.2022 справу прийнято до свого провадження, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
17.08.2022 на адресу суду через засоби поштового зв'язку «Укрпошта» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Радченка М.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якому не погоджуючись з даним позовом, наводить такі аргументи. По-перше, представник відповідачки вказує, що позивач не надав разом із позовною заявою докази того, що 1) ПАТ «Дельта Банк» дійсно набув права вимоги за кредитним договором №11149958000 від 27.04.2007; 2) що ПАТ «Дельта Банк» дійсно виконав умови Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк»; 3) що ПАТ «Дельта Банк» виконав вимоги ЦК України щодо порядку зміни кредитора у зобов'язанні; 4) що ПАТ «Дельта Банк» був належним продавцем Права вимог за кредитним договором №11149958000від 27.04.2007 щодо укладеного із ТОВ «Вердикт Капітал» Договором купівлі-продажу майнових прав №951/К від 09.11.2018; 5) що ТОВ «Вердикт Капітал» має право вимагати від відповідача -1 ОСОБА_1 та відповідача-2 ОСОБА_2 стягнення заборгованості за кредитним договором №11149958000. По-друге, позивач не надав додатків до Договору Ф1, які є невід'ємною його частиною, а саме: оригінал Кредитного договору №1114958000 укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ); оригінал Договору поруки №112131 від 27.004.2007, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 ; оригінал платіжної квитанції, що свідчить про отримання кредитних коштів ОСОБА_1 , яка містить особистий підпис позичальника ОСОБА_1 ; виписку про рух грошових коштів; акт приймання-передачі прав вимоги; акт приймання-передачі документів; платіжні документи; повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором №11149958000; вимоги про дострокове повернення кредиту; вимоги про усунення порушень основного зобов'язання, сплату відсотків, неустойки, які були належним чином надіслані позичальнику ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) та поручителю ОСОБА_7 ; не надав доказів повідомлення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про зміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором №1114958000 від 27.04.2007, як того вимагає п.1.4 Договору Ф-2 та ч.2 ст.516 ЦПК України. Як зазначає представник відповідачки, на його адвокатський запит, листом №7420 від 09.02.2022 директор ТОВ «Вердикт Капітал» вказав, що документи, які підтверджують право вимоги за кредитним договором №1114958000 від 27.04.2007, які були передані за Договором про відступлення прав вимоги №951/К від 09.11.2018 від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Вердикт Капітал», а також письмові повідомлення, що підтверджуюють надання/надсилання ОСОБА_1 доказів існування заборгованості за кредитним договором у позивача не збереглися, бо пройшло більше трьох років з моменту такого відступлення. Тобто, представник відповідачки вважає, що порушення позивачем умов п.1.4 Договору Ф-2, відсутність доказів належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про зміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором №1114958000 від 27.04.2007, в силу ч.2 ст.516ЦПК України є окремою підставою для відмови в задоволенні позову. По-третє, відповідно до змісту позовної заяви від 08.07.2019 вбачається, що позивач надав до суду документи, які в силу приписів ст.ст. 76-79 ЦПК України, не є доказами обставин на які посилається позивач, як на підстави задоволення своєї позовної заяви. По-четверте, представник відповідачки вказує, що позивач пропустив строк позовної давності, який закінчився 27.04.2017 року. Крім того, позовна заява містить протиріччя щодо розміру заборгованості за кредитним договором №111458000 від 27.04.2007, що підлягає стягненню за цим кредитним договором.
Одночасно у відзиві на позовну заяву, представник відповідачки просить суд витребувати у позивача ТОВ «Вердикт Капітал» оригінали документів, копії яких було подано позивачем разом із позовною заявою.
30.08.2022 на адресу суду через засоби поштового зв'язку «Укрпошта» від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій, щодо заперечень представника відповідача наводить наступні аргументи. Щодо підтвердження видачі кредиту та суми боргу надано виписки по кредитному договору ( а.с.42-49). Щодо підтвердження укладених вищезазначених договорів, представник позивача звертає увагу суду на постанову та рішення судів, в яких досліджувався Договір купвлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 та Договір про відступлення прав вимоги від 22.10.2018 року укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» №951/К, а отже вважає, що обставина набутого права грошової вимоги позивача сповна доведена. У випадку стягнення 3-х% річних та пені, вирішальною обставиною, виникнення такого права є факт прострочення грошового зобов'язання. Також, представник позивача наголошує, що відповідач не надавав суду жодного доказу, яким би підтверджувався факт відсутності у нього заборгованості: факт повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати пені за порушення строків повернення кредиту, а відтак вся доказова база сторони відповідача грунтується лише на тексті відзиву. Тому просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
05.09.2022 представником відповідачки ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_1 подано заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 05.09.2022 клопотання представника відповідача - адоката Радченка М.Г. про витребування доказів - задоволено та витребувано оригінали наступних документів - договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11149958000 від 27.04.2007 та Додаток № 1 «Графік погашення кредиту»; договір поруки № 112131 від 27.04.2007; розрахунок заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» (кредитний договір № 11149958000) станом на 27.06.2019 (включно), який складено та підписано адвокатом Радченком В.Ю.; розрахунок боргу 3 % річних з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ по клієнту ОСОБА_1 за кредитним договором № 11149958000 від 27.04.2007, який складений та підписаний адвокатом Радченком В.Ю.; витяг з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, який складений та підписаний адвокатом Радченком В.Ю.; довіреність № 5 від 14.01.2019, яка була видана ТОВ «Вердикт Капітал» адвокату Радченко В.Ю. з метою представляти інтереси Товариство у суді; договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, укладений між первісним кредитором АКІБ «УкрСиббанк» та покупцем права вимоги ПАТ «Дельта Банк»; договір про відступлення прав вимоги № 951/К від 09.11.2018, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал».
02.11.2022 на виконання вимог ухвали Деснянського районного суду м.Кєва від 05.09.2022 представником позивача на електронну адресу суду направлено електронні примірники договорів про надання споживчого кредиту та заставу майна від 27.04.2007, додаток №1 графік погашення кредиту та про поруку від 27.04.2007 р.. Надати паперовий примірник запитуваного договору поруки не можливо у в зв"язку із його пошкодженням.
14.03.2023 від представника відповідача - адвоката Радченка М.Г. надійшли пояснення щодо невиконання позивачем вимог ЦПК України та ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 05.09.2022.
Представник позивача в судове засідання не з'явився до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та про задоволення позову.
Представник відповідачки ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження вимог позову.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засвідання не з"явився, повідомлявся належним чином про день та час розгляду справи.
Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Цивільний кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 цього ж кодексу встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлене спеціальними нормами і не випливає із суті кредитного договору.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає «кредит як будь - яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь - яка гарантія, будь - яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь - яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми».
Як встановлено ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, сторони при укладенні кредитного договору мали право вільно, на власний розсуд, обрати валюту виконання грошових зобов'язань, передбачених договором.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
За нормами ст. 598 цього ж Кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином відповідно до ст.599 ЦК України.
Так, 27.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем - ОСОБА_1 було укладено договір №11149958000, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 21 600,00 доларів США( що за курсом НБУ, на день укладення цього Договору становить еквівалент 109 080,00 грн.) з порядком повернення кредиту, передбаченим цим Договором кредиту зі сплатою 12,50 відсотків річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 27.04.2014 року або достроково, у випадках передбачених Договором кредиту. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, Банк та ОСОБА_2 уклали Договір поруки №112131 від 27.04.2007 року.
Як зазначав представник позивача свої зобов'язання визначені договором кредиту позивач виконав належним чином, а саме відкрив позичковий рахунок та надав суму кредиту, що підтверджується документами, доданими до позову, проте відповідачем не виконуються умови договору кредиту, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів. Неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 27.06.2019 року складає 1 687 548,48 грн. Позивачем же зважаючи на те, що відповідачем порушуються умови договору, пред'явлено до стягнення суму у розмірі 201 497,35 грн., що відповідає загальному розміру заборгованості по сплаті нарахованої пені за подвійною обліковою тавкою НБУ та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 27.06.2019 року.
08.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.
22.10.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів в тому числі за Договором кредиту №11149958000 та Договором поруки №112131 від 27.04.2007 року.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях посилався на належним чином не надану доказову базу на яку опирається у позовній заяві позивач, внаслідок чого просив суд витребувати оригінали всіх документів.
На виконання вимог ухвали суду представником позивача на електронну адресу було направлено лише електронні копії-примірники таких документів, а саме договору про надання споживчого кредиту та заставу майна №11149958000 від 27.04.2007 року, додаток №1 Графік погашення кредиту та договору поруки №112131 від 27.04.2007 року, інших документів на адресу суду не надходило.
Таким чином, ухвала Деснянського районного суду від 05.09.2022 року станом на дату розгляду справи позивачем не виконана, оригіналів витребуваних документів суду не надано. Крім того, позивачем не надано пояснень суду щодо неможливості надати вищезазначені докази, а також не заявлено клопотань щодо витребування таких доказів від інших осіб.
Отже, представником позивача суду не надано належних та допустимих доказів та не наведено доводів про стягнення заборгованості з відповідачів за Кредитним договором №11149958000 від 27.04.2007 року та договором поруки від 27.04.2007 року у розмірі 201 497,35 грн.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, а тому вимоги позову слід залишити без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.3,6,15,16,525-526, 610, 611, 626- 629, ч.1 ст.634, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 89, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 -284 ЦПК України, суд-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,- залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Головуючий О.М. Панченко