Справа №752/16706/20
Провадження № 2/752/753/23
Іменем України
06.02.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Друга київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербинська Олена Миколаївна, Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-6» про визнання правочину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору дарування квартири, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 03.11.2018 р., зареєстрованого в реєстрі за № 890, посвідченого приватним нотаріусом Щербинською Оленою Миколаївною, та визнання за нею права власності на частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач є донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті батька відкрилась спадщина і його спадкоємцями є позивач та ОСОБА_3 .
Позивач посилається на те, що частина майна була оформлена як прийнята спадкоємцями, але до спадкової маси не було включено один нерухомий об'єкт, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , який був набутий ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у шлюбі.
В подальшому позивачу стало відомо, що 03.11.2018 р. ОСОБА_3 уклала Договір дарування зазначеної квартири, відповідно до якої подарувала її ОСОБА_2 .
Оскільки дане майно є спільною власністю подружжя, то відповідно ОСОБА_3 не мала права дарувати весь об'єкт, оскільки вона не була його власником, в зв'язку з чим договір дарування позивач просить визнати недійсним та визнати за нею, як спадкоємицею ОСОБА_4 право власності на частину кв. АДРЕСА_2 .
10.09.2020 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
02.02.2021 р. відповідачем подана заява про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.
19.10.2022 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.
В ході судового розгляду представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просили його задовольнити, посилаючись на те, що позивач є спадкоємицею після смерті свого батька - ОСОБА_4 , однак при оформленні спадщини до спадкової маси не був включений один об'єкт - кв. АДРЕСА_2 , який був набутий її батьками за час шлюбу, а отже є спільною власністю подружжя. При отриманні позову ОСОБА_2 про визнання позивачки втратившою право користування жилим приміщенням вона дізналась, що зазначена квартира була подарована ОСОБА_3 03.11.2018 р. відповідачу у справі. Зазначений договір позивач та її представник просять визнати недійсним, оскільки ОСОБА_3 не мала права на відчуження всієї квартири.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову та зазначила про пропуск позивачем строків звернення до суду з даним позовом.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про місце і час судового розгляду були повідомлені належним чином, з клопотаннями про відкладення судового розгляду не звертались.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації № 828-С від 25.12.1998 р. ОСОБА_3 , як члену ЖБК «Проектувальник-6», було видано Свідоцтво про право власності на кв. АДРЕСА_2 .
Однією із підстав для видачі Свідоцтва була довідка про повну виплату паю.
На час набуття права власності на зазначену квартиру ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований 24.05.1969 р. Відділом РАЦС Ленінського району м.Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Тобто, кв. АДРЕСА_2 була спільним сумісним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Як встановлено судом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Відповідно до довідки ЖБК «Проектувальник-6» на час смерті ОСОБА_4 в кв. АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_4 Другою київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 763/2011 за заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Як вбачається з матеріалів спадкової справи спадкоємці отримали Свідоцтва про право на спадщину за законом на вклав з відповідними відсоткам в ПАТ «Державний ощадний банк України».
Як вбачається з матеріалів справи 28.10.2019 р. Голосіївським районним судом м.Києва було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщення, а саме кв. АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що 03.11.2018 р. ОСОБА_3 уклала Договір дарування кв. АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербинською О.М. та зареєстрований за № 890, відповідно до якого подарувала квартиру ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В силу положень ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постіно із спадкодавцм, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
В силу положень ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з ст.1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Звертаючись до суду позивач просить визнати недійсним укладений 03.11.2018 р. ОСОБА_3 . Договір дарування кв. АДРЕСА_2 , оскільки вона не мала права на її відчуження повністю.
Статтею 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Як визначено п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Саме волевиявлення є важливим зовнішнім проявом будь-якої укладеної правочину. Волевиявлення має бути спрямоване на досягнення відповідного юридичного наслідку в результаті укладення будь-якого правочину.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Підстави недійсності правочину встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Як встановлено судом, і це підтверджується належними та достатніми доказами у справі, кв. АДРЕСА_2 була спільним майном подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Тобто, після смерті ОСОБА_4 його спадкоємці: дружина- ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_1 успадкували за законом в рівних частках частину зазначеної квартири, що належала померлому.
Тобто, в даному випадку, ОСОБА_3 була позбавлена права відчужувати частину квартири, яку в порядку спадкування за законом успадкувала ОСОБА_1 , а отже Договір дарування в цій частині є недійсним, а позивач відповідно набуває права власності на зазначену частину квартири в порядку спадкування після смерті свого батька.
Однак, суд не може прийняти до уваги твердження позивача про недійсність вцілому Договору дарування квартири від 03.11.2018 р., оскільки ОСОБА_3 як власник частин (1/2 частина належала їй як спільне майно подружжя, частина як спадкоємиці після смерті ОСОБА_4 ) мала права на відчуження зазначеної частини майна.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Друга київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербинська Олена Миколаївна, Житлово-б удівельний кооператив «Проектувальник-6» про визнання правочину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.
Визнати недійсним Договір дарування квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 03.11.2018 р., зареєстрований в реєстрі за № 890, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербинською Оленою Миколаївною, в частині дарування частини кв. АДРЕСА_2 .
Визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на частиу кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя