Справа № 692/229/23
Провадження № 3/692/177/23
24.04.2023
24 квітня 2023 року смт Драбів
Суддя Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ВПД №1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого старшим кочегаром Яворівського НВК, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 312862 від 15.03.2023р., в с. Яворівка по вул. Центральна, 15, 15.03.2023р. о 01:30год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 та після скоєного ДТП за його участі, після чого вживав алкоголь після ДТП. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився на відео, чим порушив вимоги п. 2.10є, 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.
У судовому засідання 24.04.2023р. ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що працює старшим кочегаром у місцевій школі та 15.03.2023р. о 01:30год., поспішав на роботу. Дійсно не впорався з керуванням та частково пошкодив огорожу ОСОБА_2 . Під час зіткнення в стані сп'яніння не перебував, алкогольні напої не вживав. Оскільки до нього ніхто не вийшов, то поїхав на роботу. По закінченні зміни повернувся додому та вів звичайний спосіб життя, близько 17 год. випив пива. Близько 18 години до нього прибули працівники поліції. ОСОБА_1 розповів їм про обставини пригоди, на пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння відмовився, оскільки вживав пиво. Після складення адміністративних матеріалів працівники поліції поїхали.
Судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Брус С.М. зазначив, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, оскільки той після скоєння ДТП алкогольних напоїв не вживав, в стані алкогольного сп'яніння не перебував. Звернув увагу суду, що ДТП було скоєно о 01:30 год., а пропозиція пройти огляд зроблена приблизно через 17 годин, тобто з порушенням двогодинного строку направлення водія на огляд з метою визначення стану сп'яніння. Наголосив, що згідно фабули правопорушення ОСОБА_1 інкримінується також відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, що не передбачено ч. 4 ст. 130 КУпАП. Після перегляду відеодоказів на оптичному диску вказав, що дане відео не є належним доказом у справі, оскільки не розкриває даних про обставини, зображені на ньому. Вважав, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення , визначеного ч. 4 ст. 130 КУпАП не доведена. Клопотав про закриття справи на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
У КУпАП визначено форму та передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній справі. У вищевказаних процесуальних документах, зокрема, необхідно викласти всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, і обґрунтувати наявність складу правопорушення та його кваліфікацію.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Однак, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог чинного законодавства.
Згідно фабули протоколу серії ААД № 312862 від 15.03.2023р., ОСОБА_1 скоїв ДТП 15.03.2023р. о 01:30год. та після скоєного ДТП за його участі вживав алкоголь та від проходження огляду на стан сп'яніння. Час вживання алкоголю ОСОБА_1 фабулою протоколу не визначено.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до додано:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 312862 від 15.03.2023р.;
-копію рапорту на ім'я начальника ВПД №1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 15.03.2023р., реєстр № 578, з якого вбачається, що 15.03.2023р. о 13:34 зі служби 102 надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_2 про те, що вночі невідоме авто за адресою Драбівський р-н, с. Яворівка, вул. Центральна, 15, в'їхало в огорожу та дерево й зникло у невідомому напрямку;
-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 15.03.2023р., відповідно до якого гр. ОСОБА_2 звернулась з повідомленням, що у період з 19:00 год. 14.03.2023р. по 10:00 год. 15.03.2023р. за адресою АДРЕСА_2 , невідомий автомобіль здійснив наїзд на паркан та дерево поруч з подвір'ям;
-письмові пояснення гр. ОСОБА_2 , яка вказала, що 15.03.2023р. о 10:00 год. вийшла на вулицю та побачила пошкодження металевої огорожі та паркану, яку скоїв невідомий автомобіль та вказала на ОСОБА_1 як особу, що ймовірно причетна до даної події;
-письмові пояснення ОСОБА_1 від 15.03.2023р., у яких той вказав, що 15.03.2023р., близько 01:30 год. здійснив наїзд на огорожу ОСОБА_2 та поїхав на роботу. Коли прибули працівники поліції від проходження огляду відмовився. Зауважив, що після ДТП вживав алкогольні напої (час не уточнено).
-схему місця ДТП яка сталася 15.03.2023р. о 01:30 год. в АДРЕСА_2 ;
-довідку ВПД №1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 16.03.2023р., відповідно до якої ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався.
-відеодокази на оптичному диску, з яких вбачається що 15.03.2023р. у період з 18год. 16хв., працівники поліції у невідомому місці на узбіччі дороги спілкуються з ОСОБА_1 , який підтверджує факт скоєння ним ДТП, зазначає, що на час ДТП алкоголь не вживав, погоджується з твердженням працівника поліції про вживання алкоголю після ДТП та відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння.
Інших доказів суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст.130 КУпАП відповідальність наступає за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Відповідно до п. 2.10 є Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно положень ч. 1,2, 4 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд таких осіб проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Згідно п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, огляд водіїв з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу.
Згідно п. 6 вказаного Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно п. 7 вказаного Порядку поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Суд звертає увагу, що органом поліції ОСОБА_1 обвинувачується у вживанні алкоголю після ДТП за його участі 15.03.2023р. о 01:30 год. та у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 4 ст. 130 КУпАП. При цьому у адміністративних матеріалах відсутні будь-які матеріали, що вказують на стан ОСОБА_1 під час скоєння ним ДТП та після нього. При цьому у матеріалах справи відсутні докази зупинення працівниками поліції водія ОСОБА_1 , а спілкування вказаних осіб відбулося 15.03.2023р. о 18:16 год., тобто майже через 17 годин з моменту скоєння ДТП, тому суд погоджується з твердженням сторони захисту ОСОБА_1 про відсутність підстав для огляду останнього з метою встановлення стану сп'яніння.
Таким чином, факт вживання ОСОБА_1 алкоголю 15.03.2023р. о 01:30 год., як про це вказано у протоколі серії ААД № 312862 від 15.03.2023р. не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду. При цьому відмова водія від проходження огляду на визначення стану сп'яніння не передбачена диспозицією ч. 4 ст. 130 КУпАП та не створює складу адміністративного правопорушення, визначеної цією статтею КУпАП. Крім того, така пропозиція зроблена працівником поліції з порушенням порядку, визначеного ст. 266 КУпАП.
Суд приходить до висновку, що наданими матеріалами поза розумним сумнівом не підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України "Європейський суд вказав, що: «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)»;
В рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.»
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
Оскількиматеріали справи про адміністративне правопорушення, не дають достатніх підстав та доказів для висновку про винність ОСОБА_1 у інкримінованому йому діянні та наявності у його діях події та складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за цією нормою закону, тому провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись вищевикладеним та ч. 4 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, суддя
Закрити провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана скарга до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.О. Левченко