Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/279/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
19.04.2023 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду дистанційно в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 06 квітня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 ,
У провадженні Ленінського районного суду м.Кіровограда перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020120020003611 від 02.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
В судовому засіданні, яке відбулось 06 квітня 2023 року суд в порядку ст. 331 КПК України продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, з визначенням розміру застави.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції врахував, що наразі наявні ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які вказують на можливість обвинуваченим у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків з метою зміни їх показів на свою користь, оскільки останні не допитані в судовому засіданні.
З цих підстав, суд першої інстанції прийшов до висновку, що тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити запобіжний захід ОСОБА_9 , застосувавши до нього запобіжний захід - домашній арешт: за адресою проживання його родини - АДРЕСА_1 або його мами - АДРЕСА_2 , або будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Також у разі залишення обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без змін, просить зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу - застави, та встановити його у відповідності до вимог ст.182 КПК України, з врахуванням положень ст.177 та ст.178 КПК України.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає, що рішення суду про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є не аргументованим, безпідставним, порушує положення ст.182 КПК України та винесено без врахування положень ст. 177 та ст.178 КПК України. Також, рішення суду про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу та визначення ОСОБА_9 розміру застави є неаргументованим, а тому запобіжний захід обраний ОСОБА_9 підлягає зміні.
Захисник вважає, що під час винесення рішення судом не враховано положення ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_9 не переховувався від органів досудового розслідування, йому нічого не було відомо, про його розшук у рамках кримінального провадження.
Так, ОСОБА_9 04.03.2021 було оголошено у розшук. (Повідомлення про підозру та ухвала на затримання були направлені мамі ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , яка була допитана у якості свідка у кримінальному провадженні, та яка показала, що їй на той час не було відомо, місце знаходження її сина та будь які контакти ОСОБА_9 їй не відомі.
Також ОСОБА_10 зазначала, що стосунки вони припинили тимчасово через сварку, яка виникла у зв'язку з наявністю боргових зобов'язань ОСОБА_9 перед ОСОБА_11 .
Крім того, звертає увагу суду на той факт, що 21.03.2022 ОСОБА_9 від військовослужбовців територіальної оборони м. Одеси випадково дізнався інформацію, про той факт, що він перебуває у розшуку в рамках кримінального провадження, при цьому ОСОБА_9 не був затриманий.
Інформація про перебування у розшуку не була відома ОСОБА_9 , а була відома лише його мамі - ОСОБА_10 , з якою через заборгованість ОСОБА_9 перед ОСОБА_11 , та передачею будинків у якості оплати за заборгованістю, ОСОБА_9 тимчасово не підтримував стосунки.
ОСОБА_9 не переховувався від органів досудового розслідування та суду та вів звичайний спосіб життя, проживаючи у місті Одеса - відвідував громадські заклади, звертався до державних органів, вільно з родиною перебував у громадських місцях, їздив на відпочинок, селився у готелях, при цьому повідомляв свої анкетні данні, звертався до лікарень, користувався послугами нотаріусів, керував транспортними засобами.
Вказані факти підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема показаннями свідків.
Тобто, захисник зазначає, що ОСОБА_9 не мав наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, після отримання інформації про перебування у розшуку, для з'ясування обставин, в цей же день - 21.03.2022 самостійно звернувся до Приморського відділу поліції в м. Одеса ГУ НП в Одеській області, для з'ясування обставин щодо розшуку в рамках кримінального провадження.
Працівниками Приморського відділу поліції в м. Одеса ГУ НП в Одеській області, було повідомлено ОСОБА_9 , що він дійсно перебуває у розшуку в рамках кримінального провадження №12020120020003611 від 02.06.2020, досудове розслідування якого проводиться слідчими Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області.
Звертає увагу суду на той факт, що 21.03.2022 ОСОБА_9 стало відомо про факт перебування у розшуку та ОСОБА_9 21.03.2022 самостійно прибув до Приморського відділу поліції в м. Одеса ГУ НП в Одеській області та був затриманий в рамках кримінального провадження №12020120020003611 від 02.06.2020.
В подальшому, після затримання, ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, яка була внесена.
Після внесення застави ОСОБА_9 надав добровільну згоду на встановлення (застосування) електронного засобу контролю, що підтверджується відповідним протоколом від 23.03.2022 (копія додана до матеріалів кримінального провадження).
Крім того, з моменту внесення застави до моменту перегляду рішення про розмір застави ОСОБА_9 не переховувався від органів досудового розслідування та суду.
Також зауважує, що після внесення застави ОСОБА_9 розуміючи можливість перегляду рішення Кіровського суду м. Кіровограда від 22.03.2022 прибув 29.03.2022 до Апеляційного суду для розгляду скарги на вказане рішення. Також, після внесення застави ОСОБА_9 прибув до органів досудового розслідування для проведення необхідних слідчих дій.
ОСОБА_9 з моменту внесення застави виконував всі покладені на нього обов'язки, повідомив про всі контактні данні, як свої так і своєї дружини та вказав своє місце проживання у м. Одеса. Додатково ОСОБА_9 повідомив повні данні свого захисника ОСОБА_7 .
Звертає увагу суду на той факт, у разі зміни запобіжного заходу, ОСОБА_9 не заперечує проти встановлення (застосування) електронного засобу контролю відповідно до положень ст.195 КПК України.
Також, звертає увагу суду на той факт, що в умовах воєнного стану ОСОБА_9 не зможе покинути територію України та навіть виїхати за межі місця проживання - м. Одеса, так як через ситуацію в країні на усіх виїздах з міста встановлені блокувальні пости, на яких в обов'язковому порядку здійснюється контроль документів, в тому числі співробітниками Національної поліції.
Крім того, звертаємо увагу суду на той факт, що мама ОСОБА_9 - подала до суду нотаріально завірену заяву про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9 з тримання під вартою на домашній арешт, за адресою проживання останньої.
Також, дружина ОСОБА_9 до суду подала нотаріально засвідчену заяву, у якій повідомлено, що вона з дітьми перебувала на повному утриманні її чоловіка - ОСОБА_9 , також повідомила, що їй самій важко здійснювати догляд за дітьми як фізично так і фінансово.
Захисник вважає, що вищевказані факти свідчать про відсутність ризиків передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України та доводять той факт, що ОСОБА_9 не мас наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також сторона захисту вважає, що ризик спроб обвинуваченого знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення - повністю відсутній, так як ОСОБА_9 добровільно долучав та долучає докази до кримінального провадження та співпрацював зі слідством, надавав покази, що підтверджується долученими до матеріалів кримінального провадження документами.
Крім того, всі матеріали, що можуть бути доказами у кримінальному провадженні вже наявні у суду. Частина документів вже була досліджена судом.
Також захисник вважає, що відсутній ризик спроб обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
27.03.2020 ОСОБА_9 щодо тиску на нього з приводу переоформлення ТОВ «Вісник Трейд» звертався до ГУ НП в Черкаській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення (копія додається), що свідчить про те, що ОСОБА_9 не зможе та не має наміру незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, а навпаки боїться тиску з боку потерпілої та ОСОБА_11 .
Крім того, в рамках кримінального провадження встановлено, що потерпіла ОСОБА_12 перебуває за кордоном, у зв'язку з чим ОСОБА_9 не зможе вплинути на потерпілу.
Звертає увагу суду на той факт, що сторона обвинувачення стверджує, що відповідно до матеріалів кримінального провадження №12020120020003611 вина ОСОБА_9 підтверджується наступними показами свідків, які були допитані рамках вказаного кримінального провадження (18 осіб). Також прокурором у кримінальному проваджені подано до суду документи, що ніби то доводять вину ОСОБА_9 .
Однак, захисник наводячи свої обґрунтування, вважає, що досудове розслідування проведено поверхнево та однобічно, а у матеріалах справи відсутні докази, що доводять факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 , а підозра та обвинувачення у вчиненні злочину є необґрунтованою та пред'явленою передчасно, без перевірки всіх фактів, проведення відповідних почеркознавчих експертиз, ґрунтується лише на показах ОСОБА_12 та інших зацікавлених осіб з боку останньої.
Захисник вважає, що застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є надто суровим, застосованим, всупереч чинного законодавства, без врахування всіх обставин передбачених ст.177 та ст.178 КПК України, а визначений розмір застави є необґрунтованим та визначеним з порушенням положень ст. 182 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечила проти її задоволення та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме - повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону судом першої інстанції належно дотримані.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів, в провадженні Ленінського районного суду м.Кіровограда перебувають матеріали кримінального провадження 12020120020003611 від 02.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_9 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та у подальшому ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.02.2023 продовжено його дію на 60 днів, а саме 14.04.2023, включно.
В судовому засіданні, яке відбулось 06 квітня 2023 року районний суд в порядку ст. 331 КПК України продовжив ОСОБА_9 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, з визначенням розміру застави.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
-недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою було вирішене на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
У ході вирішення питання про доцільність тримання під вартою ОСОБА_9 , суд першої інстанції визнав, що у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, останній зможе переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків з метою зміни їх показів на свою користь, оскільки останні не допитані в судовому засіданні.
Отже, за висновком районного суду мають місце ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому ризик переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, на думку колегії, є значним. Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину. При оцінці даного ризику колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, яке поставлено у провину обвинуваченому.
Обставин, які б свідчили на користь зменшення раніше встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, колегією суддів не встановлено, а тому є обґрунтований висновок суду першої інстанції, що менш суворі види запобіжних заходів не здатні забезпечити ризики передбачені ст. 177 КПК України та належне виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Колегія суддів вважає, що при вирішені питання продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд першої інстанції належним чином врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого.
Зокрема враховано, що ОСОБА_9 до затримання не був працевлаштований, отже не має сталого джерела доходу. Обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років з конфіскацією майна, а також те, що по даному кримінальному провадженню ОСОБА_9 було оголошено в державний розшук.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що до нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок суду про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.
Крім того, колегія суддів зауважує, що продовживши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя відповідно до вимог КПК України визначив йому заставу у 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, в даному випадку визначена судом застава зможе забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя правильно, з урахуванням вимог закону, а також практики Європейського суду з прав людини, застосував даний запобіжний захід та визначив саме такий розмір застави, взявши до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, його сімейний та майновий стан, та встановлені ризики неправомірної поведінки підозрюваного.
Посилання захисника на безпідставність обвинувачення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, а тому посилання захисника в апеляційній скарзі щодо не підтвердження під час судового розгляду обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні - не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду.
Беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, апеляційний суд не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, а тому ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 , залишає без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 06 квітня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4