Іменем України
21 квітня 2023 року м. Кропивницький
справа № 390/1458/21
провадження № 22-ц/4809/81/23
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дьомич Л. М., Мурашка С. І.
розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області у складі судді Бойко І. А. від 14 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
01 листопада 2021 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління (далі - позивач, банк) звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог банк зазначив, що 04 грудня 2020 року між банком та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 39_047, згідно якого останньому було надано кредит у розмірі 112300 грн на строк 60 (шістдесят) місяців з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше 04 грудня 2025 року. Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе обов'язок по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних та інших платежів за використання кредиту.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту станом на 22 жовтня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 94662,50 грн, яка складається з:
84198,31 грн - заборгованість за основним боргом (кредитом);
10079,64 грн - проценти за користування кредитом;
204,80 грн - три відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);
58,22 грн - три відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;
22,46 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);
99,07 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
До теперішнього часу сума боргу за договором № 39_047 від 04 грудня 2020 року відповідачем не погашена.
З метою захисту порушених прав та інтересів, позивач обрав судовий захист відновлення таких прав, що і зумовило звернутись до суду з відповідною позовною заявою про стягнення вказаної вище заборгованості.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління заборгованість за кредитним договором № № 39_047 від 04 грудня 2020 року, яка станом на 22 жовтня 2021 року склала: 94662,50 грн, в тому числі: 84198,31 грн - заборгованість за основним боргом (кредитом); 10079,64 грн - проценти за користування кредитом; 204,80 грн - три відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 58,22 грн - три відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 22,46 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 99,07 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції протиправне, незаконне, таке що винесене з неправильним застосуванням матеріального права та з грубими порушеннями процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Вказав, що, судом першої інстанції не наведено мотивованої оцінки аргументів позивача, зокрема, щодо належним чином обґрунтованого розрахунку заборгованості, не враховано, що відповідач частково виконував зобов'язання, із заробітної плати відповідача здійснювались відрахування на погашення на погашення заборгованості.
Просить апеляційний суд скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2022 року про стягнення з нього заборгованості та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідноз частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно дочастини 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 грудня 2020 року між банком та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 39_047, згідно якого останньому було надано кредит у розмірі 112300 грн на строк 60 (шістдесят) місяців з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше 04 грудня 2025 року (а. с. 10-15).
Відповідно до п. 2.4.1 Договору відповідач взяв на себе обов'язок по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних та інших платежів за використання кредиту.
Відповідно до п. п. 1.1.12., 2.3, 3.2.1. Договору кредит надавався на споживчі цілі одноразово, шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 відповідача для здійснення розрахунково-касового обслуговування відповідача, в тому числі для видачі та обслуговування кредиту.
Відповідно до п. 3.3.3 Договору відповідач зобов'язався здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 1871,67 грн та сплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно до 28 числа місяця наступного за звітним, починаючи з січня 2021 року, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок.
Згідно п. 3.10.2.2 договору: прострочення виконання зобов'язань позичальника є строк понад 58 календарних днів.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми боргу та/або сплати процентів за користування кредитом, та/або сплати суми комісійної винагороди, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше 15% суми простроченого платежу.
До позовної заяви банком додано кредитну заяву 1248012147 від 01 грудня 2020 року від ОСОБА_1 (а. с. 9), Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит станом на 04 грудня 2020 року (а. с. 15 зворот-16), Паспорт споживчого кредиту (а. с. 18-19), розрахунок заборгованості за договором № № 39_047 від 04 грудня 2020 року (а. с. 20-21), та виписка за договором № № 39_047 за період 04 грудня 2020 року по 22 жовтня 2021 року (а. с. 22-26).
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором № № 39_047 від 04 грудня 2020 року, яка станом на 22 жовтня 2021 року склала: 94662,50 грн, в тому числі: 84198,31 грн - заборгованість за основним боргом (кредитом); 10079,64 грн - проценти за користування кредитом; 204,80 грн - три відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 58,22 грн - три відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 22,46 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 99,07 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Підписуючи Кредитну заяву №1248012147 від 01 грудня 2020 року, відповідач надав згоду на передачу інформації до кредитного реєстру Національного банку України та уклав Договір про споживчий кредит № 39_047 від 04 грудня 2020 року, складовою частиною якого є Додаток № 1 Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит станом на 04 грудня 2020 року, що підтверджується підписом відповідача. Крім того, відповідач своїм підписом підтвердив отримання у письмовій формі Паспорту споживчого кредиту.
Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.
Відповідно до частини 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Тобто, доказами, які містяться в матеріалах справи, підтверджується факт укладення між позивачем і відповідачем договору.
Із пункту 2.4 Договору підписаний відповідачем, вбачається: що банк та позичальник узгодили порядок сплати процентів за користуванням кредитом в розмірі 30% річних. Зазначена в цьому пункті Договору процентна ставка є фіксованою (а. с. 10 зворот).
Відповідно до пункту 5.3.10 Договору, позичальник засвідчує, що до моменту укладання Договору йому був наданий Паспорт споживчого кредиту у письмовій формі (а. с. 13 зворот).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Вказане вище співпадає з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144 цс 18.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він не міг бути присутнім в судовому засіданні тому не мав змогу подати доказів, які спростовують джоводи позивача про наявність заборгованості саме в заявленому розмірі не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В матеріалах справи є заява представника відповідача - адвоката Коробєйнікова Антона Вікторовича, де він просить розглядати справу без його участі та проти заочного рішення не заперечує (а. с. 67). Крім того, відзив на позовну заяву подано не було, а також доказів які б спростували доводи позивача про заборгованість саме в такому розмірі представник відповідача до суду не надав.
Разом з тим, позивачем надані документи, які підтверджують заборгованість відповідача ОСОБА_1 , а саме: розрахунок заборгованості за основним боргом, процентами, пенею, 3% річних, та інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання станом на 22 жовтня 2021 року (а. с. 20-21); виписка за період з 04 грудня 2020 року по 22 жовтня 2021 року (а. с. 22-26).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2022 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 - немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А.Письменний Л.М. Дьомич Мурашко С. І.