Іменем України
20 квітня 2023 року м. Кропивницький
справа № 392/80/22
провадження № 22-ц/4809/493/23
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Напрюшкіної О.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2022 року у складі судді Бадердінової А.В.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.
В обґрунтування позову зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.03.2021 зареєстрованого в реєстрі за № 295 набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523183200:02:000:0402, площею 6,2576 га., розташованої на території Мануйлівської сільської ради Новоукраїнського району, Кіровоградської області. Вказану земельну ділянку вона успадкувала після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вона успадкувала дану земельну ділянку від чоловіка ОСОБА_4 .
Зазначала, що 07.04.2015 між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 11212034 від 16.09.2015. Договір укладено на 7 років.
Відповідно до умов договору, а саме п.п. 9, 11 договору, передбачена щорічна орендна плата в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не пізніше 31 грудня кожного року.
Зазначила, що відповідачу було відомо, що вона є єдиною спадкоємицею земельної ділянки за заповітом і прийняла вищевказану земельну ділянку у спадщину. Вона неодноразово зверталася з листами до ОСОБА_2 щодо сплати орендної плати та розірвання договору оренди землі, але відповідач постійно уникав зустрічі з нею і не сплатив їй орендну плату за 2020 та 2021 роки.
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати в строки, передбачені договором, що є істотним порушенням умов договору, просила припинити шляхом розірвання договір оренди землі б/н від 07.04.2015, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 , щодо оренди земельної ділянки площею 6,2576 га, кадастровий номер 3523183200:02:000:0402, яка розташована на території Мануйлівської сільської ради, Новоукрїнського району, Кіровоградської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2022 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі без номера, від 07.04.2015, укладений між ОСОБА_4 та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 6,2576 га, кадастровий номер: 3523183200:02:000:0402, яка розташована на території Мануйлівської сільської ради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області. Вирішено питання розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Вказував, що не погоджується з висновками суду та вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим.
Зокрема представник відповідача ОСОБА_5 зазначав, що відповідач заперечує факт повідомлення орендаря про зміну власника спірної земельної ділянки і надання ним даних щодо платіжних реквізитів. Вважає, що оцінюючи повідомлення позивача слід буквально застосовувати норми ч. 4 ст. 148-1 ЗК України, а саме наявність у повідомленнях реквізитів для сплати орендної плати нового орендодавця.
Зауважив, що відсутність реквізитів для сплати орендної плати не надає можливості орендарю виконати свої зобов'язання за договором, а тому затримка зі сплати орендної плати зумовлена діями орендодавця, який створив перешкоди для належного виконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати.
Вказував, що позивач не надала належних та допустимих доказів щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за спірним договором оренди землі. Застосовуючи пункт «д» статті 141 ЗК України, за яким підставою припинення права користування земельною ділянкою, передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати, суд першої інстанції встановив наявність заборгованості лише за 2021 рік (одноразове порушеня умов договору).
Вважає, що звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору оренди менше ніж через рік після реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, за відсутності доказів належного повідомлення орендаря до звернення до суду про такий перехід права власності, а також відмова в отриманні коштів за договором оренди, які були неодноразово запропоновано відповідачем після підтвердження обставин щодо зміни власника спірної земельної ділянки, не узгоджується із засадами розумності, добросовісності та справедливості, визначеними статтею 3 ЦК України.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Позивач не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий №3523183200:02:000:0402, площею 6,2576 га., розташованої на території Мануйлівської сільської ради Новоукраїнського району, Кіровоградської області, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за №295 від 20.03.2021 (а.с.6).
Відповідно до витягу №63895579 від 12.03.2021 про реєстрацію в Спадковому реєстрі земельна ділянка з кадастровим номером: 3523183200:02:000:0402, площею 6,2576 га., розташованої на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району, Кіровоградської області належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с.10).
ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.06.2020 року, виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.7).
07.04.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі без номера, за умовами якого ОСОБА_4 передав відповідачу належну йому земельну ділянку за кадастровим номером: 3523183200:02:000:0402 у строкове платне користування строком на 7 років. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 16.09.2015, номер запису про інше речове право: 11212034 (а.с.9).
Відповідно до п.8 Договору оренди землі - орендна плата вноситься орендарем у грошовій та натуральній (продукцією та послугами) формі у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки за кожен календарний рік оренди.
Пунктом 11 Договору оренди землі визначено, що орендна плата сплачується не пізніше 31 грудня кожного орендного року.
Відповідно до п. 41 Договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
В судове засідання сторони, які були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не прибули.
Представник позивача ОСОБА_6 подав до апеляційного суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі сторони позивача. З доводами апеляційної скарги не погоджується, зазначає, що відповідачу завжди була відома поштова адреса ОСОБА_1 , що давало йому можливість сплатити орендну плату, шляхом направлення поштового переказу, однак він ухиляється від її виплати. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача ОСОБА_5 подав клопотання про розгляд справи без скаржника та його представника.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що відповідач ФОП ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань перед орендодавцем, як Орендар земельної ділянки, за 2020 та 2021 роки, що виразилось в систематичній несплаті орендної плати, за договором оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем, що в розумінні ст. 526 ЦК України, та відповідно до ст.610, 611 ЦК України є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо правозастосування у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» (зараз і надалі у редакції, чинній на момент укладання договору) передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та інш ими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Також подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17.
Аналіз вищевикладеного дає підстави дійти висновку, що вказані норми закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два і більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором оренди, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельна ділянка використовується іншою особою.
При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов'язків по сплаті орендної плати з порушенням строків передбачених умовами договору також є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що відповідно до п.8 Договору оренди землі - орендна плата вноситься орендарем у грошовій та натуральній (продукцією та послугами) формі у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки за кожен календарний рік оренди.
Пунктом 11 Договору оренди землі визначено, що орендна плата сплачується не пізніше 31 грудня кожного орендного року.
Однак, відповідачем не надано суду відомості про сплату позивачу орендної плати за 2020, 2021 роки за договором оренди земельної укладеним між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованим 16 вересня 2015 року.
Посилання відповідача на те, що йому було невідомо про зміну власника вказаної земельної ділянки, а тому він не мав можливості виплатити орендну плату вчасно є необґрунтованими та спростовуються належними доказами у справі.
Стороною позивача додано до матеріалів справи копію попередження від 15.03.2021, направленого ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 про зміну власника земельної ділянки, яке було надіслано відповідачу рекомендованим поштовим повідомленням та отримане ним 19.03.2021 (а.с.14).
В подальшому позивач продовжувала повідомляти відповідача про зміну власника земельної ділянки, що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення поштових відправлень від 02.04.2021, 19.02.2022 та 11.05.2022 (а.с.113, 115).
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання позивачем порядку передбаченого ч.3 ст.148-1 ЗК України, та протягом одного місяця з дня набуття права власності повідомила про це користувача земельної ділянки ОСОБА_2 із зазначенням відомостей, передбачених вказаною статтею.
Натомість відповідачем, на доведення відсутності заборгованості за орендну плату в 2020, 2021 роках, не надано суду жодних належних доказів: актів або інших документів бухгалтерського обліку (відомостей, видаткових накладних, видаткових касових ордерів), якими згідно п.12 договору оренди передбачено оформлення передачі продукції та надання послуг в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою. Як і не надано доказів вчинення дій щодо належного виконання умов спірного договору оренди у цій частині, однак неможливості їх вчинення через відмову позивача приймати належне його виконання.
Умовами спірного договору оренди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, крім іншого, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.38 Договору).
Спірний договір оренди землі був укладений між ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 07 квітня 2015 року. Строк дії договору 7 років з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація спірного договору оренди земельної ділянки проведена 17 вересня 2015 року, а отже - строк дії договору закінчився 17 вересня 2022 року.
24 лютого 2022 року згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. строком на 30 діб.
Згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14 березня 2022 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18 квітня 2022 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17 травня 2022 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12 серпня 2022 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07 листопада 2022 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з Указом Президента № 58/2023 від 6 лютого 2023 року строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема до Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктами 27 і 28 такого змісту: 27. Під часдії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельнихділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.
Таким чином, договір оренди землі від 07 квітня 2015 року, який зареєстрований 17 вересня 2015 року, та строк дії якого закінчився 17 вересня 2022 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» автоматично поновлений на один рік без волевиявлення сторін, відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто до - 17 вересня 2023 року.
Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачу орендної плати за 2020-2021 роки за договором оренди земельної ділянки як у грошовій, так і у натуральній формі, тому наявні правові підстави для розірвання договору оренди землі від 07 квітня 2015 року щодо земельної ділянки площею 6,2576 га, кадастровий номер 3523183200:02:000:0402, укладеного між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 .
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи зазначене та відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 20 квітня 2023 року.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді О.Л. Дуковський
Л.М. Дьомич