Номер провадження: 22-ц/813/2397/23
Справа № 509/4305/17
Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.
Доповідач Громік Р. Д.
05.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Сидоренко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 липня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання дій приватного виконавця неправомірними,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст скарги на дії приватного виконавця.
24 червня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича.
Скарга вмотивована тим, що 18 вересня 2019 року Овідіопольським районним судом Одеської області була розглянута цивільна справа № 509/4305/17 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відповідно до якого суд вирішив стягнути з відповідачів на користь позивача 279 137 гривень заборгованості за кредитним договором від 31.07.2013 року № 001/07/2013/210.
17 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа.
У лютому 2020 року відповідачами безпосередньо позивачу сплачено частину заборгованості за кредитним договором на загальну суму 100 000 гривень та на кінець лютого 2020 року сума заборгованості за кредитним договором становила 179 137 гривень.
Згідно Ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.05.2020 року, справа № 509/4305/17, суд ухвалив заяву задовольнити та розстрочити виконання рішення.
На виконання ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області, відповідачами було сплачено позивачу залишок заборгованості за кредитним договором.
21 квітня 2021 року виконавчі провадження завершено відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження, так як на адресу приватного виконавця надійшла заява від стягувача, про те що борг було погашено у повному обсязі.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. від 17.01.2020 року стягнено з ОСОБА_1 основної суми винагороди приватного виконавця в сумі 27 913,71 грн. у виконавчому провадженні № 61003119.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 липня 2021 року скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М., ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» про визнання дій приватного виконавця неправомірними задоволено. Визнано протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. від 17.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_2 основної суми винагороди приватного виконавця в сумі 27 913,71 грн. у виконавчому провадженні № 61003831. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. від 17.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 основної суми винагороди приватного виконавця в сумі 27 913,71 грн. у виконавчому провадженні № 61003119.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні скарги, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків про задоволення скарги.
Сповіщення сторін.
Про судове засідання, призначене на 05 квітня 2023 року, сторони у справі були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Суддя Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 17 квітня по 21 квітня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.
Повний текст судового рішення виготовлено 24 квітня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження в справі з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року (справа №127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа №161/8267/17), від 03 квітня 2019 року (справа №370/1034/15-ц) та інших.
З огляду на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оскаржує постанову державного виконавця щодо стягнення виконавчогозбору, винесену 17 січня 2020 року, то розгляд даної справи має відбуватися в порядку адміністративного судочинства, з урахуванням приписів ст.287 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. За ч. 2 вказаної статті порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 цієї статті у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича задовольнити частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 липня 2021 року скасувати.
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання дій приватного виконавця неправомірними закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про наявність у них права протягом десяти днів з дня отримання ними постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвала Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький