Номер провадження: 22-ц/813/4647/23
Справа № 495/8355/21
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Кутурланова О. В.
04.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кутурланової О.В.,
суддів: Бездрабко В.О.,
Приходько Л.А.,
секретар судового засідання Виходець А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шараг Ольга Вікторівна, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у складі судді Шевчук Ю.В. від 29 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Тур-Ель», треті особи: Приватне підприємство «Перлина», Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПП «ТУР-ЕЛЬ», треті особи: ПП «Перлина», Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони є засновниками ПП «Перлина». 18.08.2003 року між ПП «Перлина» та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, шо знаходиться за межами населеного пункту, загальною площею 0,03 га, в тому числі під пісками 0,03 га, розташованої на Будацькій Косі Білгород-Дністровського району Одеської області, для розміщення та обслуговування магазину і бару строком на 25 років.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, розробленої 16.09.2013 року ФОП ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію земельної ділянки, належної на праві користування ПП «Перлина». Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5120887700:05:002:0023.
В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали власниками в рівних частках готельного комплексу, розташованого за адресою: с/рада Шабівська Білгород-Дністровського району Одеської області, комплекс будівель та споруд N 99, який в цілому складається із зазначеного під літерою «А» - готельного комплексу, загальною площею 310,7 кв.м., споруд під N 1-5, розташованих на земельній ділянці площею 0,0300 га, кадастровий номер 5120887700:05:002:0023.
20 вересня 2010 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП «Тур-Ель» укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1986 га, в тому числі: 0,1986 га забудованих земель із земель рекреаційного призначення, які перебувають в запасі, для обслуговування та реконструкції бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, Шабівська сільська рада, Будацька коса, кадастровий номер 5120887700:05:002:0015.
Позивачі зазначають, що ПП «Тур-Ель» незаконно побудувало паркан на земельній ділянці площею 0,0008 га, що перебуває у користуванні ПП «Перлина», у зв'язку з чим створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,03 га, яка перебуває в оренді ПП «Перлина» та посилаючись на викладене, просили суд зобов'язати ПП «Тур-Ель» усунути перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користуванні частиною земельної ділянки площею 0,0008 га, що розташована на Будацькій Косі Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120887700:05:002:0023 шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок самочинно збудованого паркану на вказаній земельній ділянці.
У червні 2022 року від адвоката Аваєвої Н.В., яка діє в інтересах відповідача ПП «Тур-Ель» до суду першої інстанції надійшло клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з тим, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є учасниками ПП «Перлина», однак згідно інформації з Державного земельного кадастру фізичні особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не є ані користувачами, ані власниками спірної земельної ділянки, тому провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору згідно п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвалою Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 29 листопада 2022 року заяву адвоката Аваєвої Н.В. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПП «Тур-Ель», треті особи: ПП «Перлина», Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки задоволено.
Провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України за відсутністю предмету спору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шараг О.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Аваєва Н.В., яка діє від імені ПП «Тур-Ель», посилаючись на її необґрунтованість, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового розгляду справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на час пред'явлення позову до суду та на час постановлення ухвали між позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ПП «Тур-Ель» відсутні спірні правовідносини щодо усунення перешкод у користуванні спірною частиною земельної ділянки, тому у даній справі предмет спору відсутній.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №314094590 від 03.11.2022 року, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками у рівних частках готельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: літ. «А» - готельного комплексу, загальною площею - 310,7 кв.м, споруд під №1-5, розташованих на земельній ділянці площею 0,0300 га, кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:002:0023. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1584886651208 (а.с.61-63 т.1).
При цьому, зазначена вище земельна ділянка площею 0,0300 га перебуває в оренді ПП «Перлина» на підставі договору на право тимчасового користування земельною ділянкою №3037, виданого 18.08.2003 року із строком дії до 18.08.2028 року, з правом пролонгації (а.с.59-60 т.1).
Вказані обставини також підтверджуються договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) серії ВАО №030768 від 18.08.2003 року (а.с.53-57) та Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 18.08.2003 року, укладеною між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацію та ПП «Перлина» (а.с.30 т.2).
Таким чином, судом встановлено, що станом на теперішній час належним користувачем земельної ділянки є ПП «Перлина», позивачі є власниками розташованого на зазначеній земельній ділянці готельного комплексу.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.
Належний позивач - особа, якій належить право вимоги.
Належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом.
Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб'єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.
Однак, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач.
У момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб'єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.
Неналежними сторонами в цивільному процесі будуть ті особи, які не є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку.
Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову, а неналежним відповідачем є та особа, що не повинна відповідати по пред'явленому до неї в суді позову.
Встановлені вище обставини є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 761/28061/17.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
З наведеного вбачається, що право на захист порушених майнових прав на земельну ділянку належить власнику чи користувачу земельної ділянки, який і вправі звернутися до суду за їх захистом. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб є похідними, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Приймаючи до уваги, що сторони не заперечують наявність між суміжними землекористувачами спірних питань, при цьому відповідач фактично обгрунтовує відсутність предмету спору між сторонами неналежністю позивача, вважаючи за таких обставин, що наявні підстави для закриття провадження у справі, а не розгляд справи по суті та ухвалення рішення, з чим погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі через відсутність предмету спору між сторонами.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини щодо правовідносин, які виникли між сторонами, дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для закриття провадження, визначених п .2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 376, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шараг Ольга Вікторівна, задовольнити частково.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 листопада 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 19.04.2023 року.
Головуючий О.В. Кутурланова
Судді: В.О. Бездрабко
Л.А. Приходько