вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" квітня 2023 р. Справа № 911/2269/22
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез»
про стягнення 5 240 319,60 гривень
за участю представників:
від позивача: Чебаненко В.Л. (довіреність № 190/22 від 01.12.2022)
від відповідача: Гуцалюк А.Р. (ордер серії ВО № 1050177 від 22.03.2023)
обставини справи:
07.11.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» (далі - відповідач) про стягнення 5 240 319, 60 гривень, з яких: 5 140 368, 00 гривень пені та 99 951, 00 гривень штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021 в частині виконання робіт.
Господарський суд Київської області ухвалою від 16.11.2022 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» залишив без руху, виявлені недоліки постановив усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
28.11.2022, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до змісту якої позивач надав пояснення стосовно заявленого позову.
Господарський суд Київської області ухвалою від 01.12.2022, зокрема, прийняв позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до розгляду, відкрив провадження у справі; призначив підготовче засідання на 16.12.2022; зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» до 16.12.2022 у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України надати через канцелярію суду докази виконання робіт за договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021 на суму 1 427 880,00 грн; надав відповідачу строк на подання відзиву.
12.12.2022 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника позивача у відрядженні.
Поряд з тим, 12.12.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої позивач просить суд забезпечити участь представника позивача - Чебаненка В.Л. у судовому засіданні, призначеному на 16.12.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
Господарський суд Київської області ухвалою від 12.12.2022 у справі № 911/2269/22 задовольнив заяву Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести судове засідання, призначене у справі на 16.12.2022, в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
Господарський суд Київської області ухвалою від 16.12.2022 у справі № 911/2269/22 призначив підготовче засідання на 20.01.2023.
29.12.2022 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд прийняти відзив на позовну заяву та долучити його до матеріалів справи. Означений відзив прийнято судом до розгляду.
10.01.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.
19.01.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача з 19.01.2023 по 23.01.2023 на лікарняному.
Господарський суд Київської області ухвалою від 20.01.2023 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; відклав підготовче засідання на 10.02.2023; повторно зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» до 10.02.2023 у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України надати через канцелярію суду докази виконання робіт за договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021 на суму 1 427 880,00 грн.
23.01.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої позивач просить суд забезпечити участь представника позивача - Чебаненка В.Л. в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
Господарський суд Київської області ухвалою від 27.01.2023 у справі № 911/2269/22 задовольнив заяву Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів частково; в частині забезпечення участі представника позивача в усіх судових засіданнях у справі № 911/2269/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у задоволенні заяви Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» відмовив; судове засідання, призначене у справі на 10.02.2023 о 10:15, постановив провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
Господарський суд Київської області ухвалою від 10.02.2023 у цій справі призначив підготовче засідання на 24.02.2023.
13.02.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої позивач просить суд забезпечити участь представника позивача - Чебаненка В.Л. у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
Господарський суд Київської області ухвалою від 15.02.2023 у справі № 911/2269/22 задовольнив заяву Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести судове засідання, призначене у справі на 24.02.2023, в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
У підготовчому судовому засіданні 24.02.2023 судом прийнято відповідь на відзив.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.02.2023 закрив підготовче провадження у справі № 911/2269/22 та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.03.2023 об 11:00.
Господарський суд Київської області ухвалою від 21.03.2023 повідомив учасників справи, що судовий розгляд справи по суті в порядку загального позовного провадження 24.03.2023 не відбудеться; призначив судовий розгляд справи по суті в порядку загального позовного провадження на 07.04.2023.
23.03.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із укладанням 22.03.2023 договору про надання правничої допомоги з адвокатським об'єднанням та необхідністю додаткового часу для надання правової допомоги.
24.03.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої позивач просить суд забезпечити участь представника позивача - Чебаненка В.Л. у судовому засіданні 07.04.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
Господарський суд Київської області ухвалою від 27.03.2023 у справі № 911/2269/22 задовольнив заяву Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести судове засідання, призначене у справі на 07.04.2023, в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
28.03.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» надійшло клопотання про витребування оригіналів письмових доказів.
06.04.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» надійшло клопотання про зменшення неустойки.
Поряд з тим, 06.04.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/2269/22 до вирішення справи № 911/929/23.
06.04.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої відповідач просить суд забезпечити участь представника відповідача - Гуцалюка А.Р. у судовому засіданні 07.04.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
Господарський суд Київської області ухвалою від 06.04.2023 у справі № 911/2269/22 задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести судове засідання, призначене у справі на 07.04.2023, в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
У судовому засіданні 07.04.2023 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та витребування оригіналів письмових доказів, представник позивача заперечував проти їх задоволення.
Розглянувши у судовому засіданні 07.04.2023 клопотання відповідача про витребування доказів та зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на таке.
Звертаючись до суду з клопотанням про витребування доказів на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України відповідач просив витребувати у позивач оригінали документів, обґрунтовуючи це тим, що позивачем разом з копією позовної заяви не направлено на адресу відповідача копії додатків до неї. Поряд з тим, відповідач зазначав, що позивачем долучено до відповіді на відзив не належним чином засвідчені копії додатків до неї, а саме: копія технічних вимог на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації) не містить відмітки «Копія», «Згідно з оригіналом», не містить зазначення дати засвідчення копії, прізвища, ім'я та по батькові особи, яка нанесла підпис; копія довідки № 23/9 від 09.04.2021 щодо підтвердження відповідності тендерної пропозиції учасника технічним, якісним та іншим вимогам по предмету закупівлі та письмова згода учасника № 23/11 від 09.04.2021 не мають напису про підтвердження відповідності до оригіналу, підпису позивача, дати засвідчення копії. Вказане викликало сумніви у відповідача в існуванні оригіналів, а також достовірності та відповідності вказаних документів.
За змістом частин 1, 2, 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Отже, положення ч. 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до ст. 1, 23 Закону України «Про стандартизацію».
Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п. 5.26 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020», затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 1 липня 2020 року № 144, а в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій - також і цих вимог.
Згідно з п. 5.26 Державного стандарту «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2020» (чинний з 01.09.2021) відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Як вбачається з матеріалів справи, долучені позивачем до відповіді на відзив: копія технічних вимог на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації), копія довідки № 23/9 від 09.04.2021 щодо підтвердження відповідності тендерної пропозиції учасника технічним, якісним та іншим вимогам по предмету закупівлі та письмова згода учасника № 23/11 від 09.04.2021 засвідчені належним чином, містять відмітки «Згідно з оригіналом», містять дату засвідчення копії, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка нанесла підпис та посаду, відбиток печатки юридичного відділу позивача, як то передбачено п. 5.26 ДСТУ 4163-2020.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач як учасник справи, подавши належним чином засвідчені копії доказів, долучених до відповіді на відзив, дотримався вимог ст. 91 ГПК України та положень Національного стандарту України, а тому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача в цій частині та відхиляє їх.
Разом з тим, клопотання про витребування доказів не містить доводів невідповідності поданих позивачем копій технічних вимог на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації), довідки № 23/9 від 09.04.2021 щодо підтвердження відповідності тендерної пропозиції учасника технічним, якісним та іншим вимогам по предмету закупівлі та письмової згоди учасника № 23/11 від 09.04.2021 їх оригіналам, а також того, як це впливає на встановлення обставин цієї справи, та відповідно такі обставини не довів у встановленому порядку.
Отже, відповідач реалізував своє право на витребування оригіналів доказів без урахування положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України та не обґрунтовував у відповідному клопотанні необхідність витребування оригіналів наведених документів у спеціальному порядку відповідно до зазначених вимог.
Звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі відповідач просить суд зупинити провадження у цій справі на підставі п. 5 ст. 227 ГПК України до вирішення справи № 911/929/23.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Згідно з пп. 1-3-1 ч. 1 ст. 227, п. 1 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках:
1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;
3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
3-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації.
Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.
Враховуючи відповідні процесуальні приписи, оскільки зупинення провадження у справі на стадії розгляду її по суті можливе лише за наявності процесуально передбачених виключних підстав, відмінних від покладених в основу клопотання відповідача підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 07.04.2023, після закінчення з'ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
установив:
17.06.2021 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» (далі - виконавець) було укладено договір № 16/155 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується у 2021 році виконати на свій ризик роботи, що зазначені у додатках до цього договору /надалі - роботи/, а замовник - прийняти і оплатити роботи.
Відповідно до п. 1.2., 1.4., 3.1.-3.3., 4.1., 4.2., 5.1., 5.4., 5.10., 5.11., 6.1.4., 11.1. договору роботи повинні бути виконані у строки, зазначені у додатку до договору. В разі відсутності в додатку строку виконання робіт, роботи виконуються протягом строку дії договору.
Виконавець зобов'язаний виконати роботи, визначені договором, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено додатком до договору. При цьому, виконавець відповідає за доброякісність використаних ним матеріалів.
Ціна цього договору визначена у додатку до договору.
Безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт обумовлюється сторонами в кошторисній документації (калькуляції), що є додатком № 1 до даного договору.
Кошторис (калькуляція), передбачений додатком до договору є твердим та підлягає зміні виключно з підстав, визначених законодавством за погодженням сторін.
Розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору на підставі рахунку виконавця.
До рахунку додаються наступні документи: акт прийому-передачі виконаних робіт (якщо рахунок не на передоплату); інші документи, визначені в додатку до договору, як такі, що додаються до рахунку.
Строк (термін) виконання робіт - згідно п. 1.2. договору.
Здавання-прийняття виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів із моменту одержання замовником повідомлення виконавця про готовність результатів робіт до приймання.
Роботи за цим договором вважаються переданими замовнику з дати підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі робіт без зауважень.
Роботи, що виконуються за цим договором можуть бути прийняті замовником поетапно, при цьому, здавання-прийняття відповідного етапу виконаних робіт виконавцем проводиться в порядку, передбаченому п. 5.4. - п. 5.10. договору.
Виконавець зобов'язаний приступити до виконання робіт лише після отримання від замовника наряду - допуску виконати роботи, зазначені у додатку до договору, якісно, своєчасно та у повній відповідності з умовами договору та чинного законодавства України.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і діє протягом строку ,зазначеного в додатку до договору.
Відповідно до п. 1., 2., 3., 4., 11., 13.1., 13.2., 13.3., додатку № 1 до договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021, найменування, опис робіт, за ДК 021:2015:45440000-3 Фарбування та скління, (Виконання робіт з капітального будівництва по проекту «Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10»).
Обсяг робіт і технічні умови по предмету закупівлі визначені у робочому проекті «Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС» для енергоблоку № 6.
Загальна вартість робіт 1 427 880, 00 грн у тому числі ПДВ 237 980,00 грн.
Розрахунки з виконавцем за даним договором здійснюються замовником в наступному порядку: в безготівковій формі в національній валюті України протягом 30 днів після підписання уповноваженими представниками сторін актів прийому-передачі виконаних робіт.
Результатом роботи є: виконані в повному обсязі роботи з вогнезахисної обробки металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоку № 6 Зміївської ТЕС згідно робочого проекту «Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС».
Строк дії договору: до 31.12.2021, а в частині виконання взаємних зобов'язань, розрахунків, гарантійних зобов'язань до повного виконання їх сторонами.
Строки виконання робіт: протягом дії договору до 31.12.2021 у відповідності до погодженого календарного плану.
Початок виконання робіт здійснюється тільки після письмово погодження замовником.
Заявка надсилається виконавцю на поштову адресу (місцезнаходження), вказану у договорі, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та з повідомленням про його вручення та електронною поштою на електронну адресу (e-mail - ukrtechnobez@ukr.net) виконавця, вказану у договорі.
Виконавець зобов'язаний кожного робочого дня перевірити надходження електронних листів на свою електронну адресу, вказану у договорі, отримати листи замовника та направити відповідь на електронну адресу замовника, зазначену у договорі.
Виконавець зобов'язаний регулярно, не рідше одного разу у три дні, перевірити надходження та отримати поштові відправлення, які надійшли на його адресу.
Датою отримання виконавцем заявки є дата отримання замовником електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну адресу виконавця електронного листа з заявкою. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом отримання замовником електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту виконавця електронного листа з заявкою є зроблений замовником роздрукований на папері скриншот (знімок екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми.
У разі неотримання замовником листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту виконавця електронного листа з заявкою, датою отримання виконавцем заявки є дата отримання ним поштового відправлення з заявкою.
У разі неотримання виконавцем поштового відправлення з заявкою, заявка вважається отриманою виконавцем на третій день з дня її надходження в поштове відділення виконавця згідно даних сайту Укрпошти. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом надходження поштового відправлення на поштове відділення виконавця є зроблений замовником, роздрукований на папері скриншот (знімок екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку сайту Укрпошти з трекінгом (відстеження місцезнаходження) поштового відправлення з заявкою.
Копії договору з додатком наявні в матеріалах справи.
Як стверджує позивач, на виконання п. 13.2. додатку № 1 до договору, а також з урахуванням встановленого п. 13.3. додатку № 1 до договору порядку, позивачем направлено на адресу відповідача письмове погодження № 02/465-4192 від 25.08.2021 щодо початку виконання робіт, а саме: 25.08.2021 за допомогою засобів електронної пошти; 27.08.2021 за допомогою засобів поштового зв'язку. Докази надіслання наявні в матеріалах справи.
Однак, як зазначає позивач, поштова кореспонденція не була отримана відповідачем, а тому повернулась позивачу в зв'язку з закінченням терміну зберігання, що свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, передбачених п. 13.3. додатку № 1 до договору, а саме не здійснив регулярну перевірку, не рідше одного разу у три дні надходження поштового відправлення (поштової корекспонденції).
Посилаючись на п. 8.1. «Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт», затвердженого наказом ПАТ «Укрпошта» від 25.04.2017 № 507 (зі змінами), позивач вважає, що письмове погодження № 02/465-4192 від 25.08.2021 було отримано відповідачем у період 31.08.2021 (дата надходження поштової кореспонденції до поштового відділення) по 14.09.2021 (дата повернення поштової кореспонденції позивачу).
Позивач зазначає, що відповідно до погодженого графіку виконання робіт, який є додатком № 3 до договору та його невід'ємною частиною, а також з урахуванням того, що письмове погодження № 02/465-4192 від 25.08.2021 було надіслано відповідачу 25.08.2021 (електронною поштою) та 27.08.2021 (поштою), відповідач повинен був виконати роботи, передбачені договором, протягом 3 місяців, а саме з вересня по листопад 2021, зокрема:
- у вересні 2021 року здійснити закупку матеріалів та організаційні заходи по допуску власного персоналу до виконання робіт;
- у жовтні та у першій декаді листопада 2021 року здійснити виконання робіт;
- у другій та третій декаді листопада 2021 року здати робочій комісії виконані роботи.
Отже, як стверджує позивач, виходячи з умов п. 13.1. додатку № 1 до договору, відповідач повинен був виконати роботи у період з вересня по листопад 2021 року, але не пізніше 31.12.2021, однак, не виконав своїх зобов'язань, не повідомив позивача про готовність результатів робіт до приймання та не надав позивачу жодного акта прийому-передачі виконаних робіт для підписання, як-то передбачено п. 5.4., 5.10. договору.
22.11.2021 позивачем направлено претензію № 25/1514-6015, згідно якої останній вимагав від відповідача негайно приступити до виконання робіт за договором та завершити їх у встановлені строки та повідомив останнього, що у разі незадоволення цієї претензії, або залишення її без відповіді, позивач змушений буде звернутися до суду з позовом про стягнення з виконавця штрафних санкцій. Копія означеної претензії з доказами її надіслання на адресу відповідача наявна в матеріалах справи.
Однак, за ствердженням позивача, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, а роботи так і не були виконані.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 140 368, 00 грн та штраф у розмірі 99 951, 00 грн за невиконання господарського зобов'язання.
В розрізі вказаного відповідач зазначив, що договір підписувався сторонами за результатами проведення публічної закупівлі № UA-2021-03-11-006208-с, в додатку № 3 тендерної документації вказаної закупівлі позивачем опубліковано «Технічне завдання», згідно якого позивач розраховував вартість пропозиції.
Проте, за ствердженням відповідача, позивач під час оголошення тендеру надав технічне завдання, що не відповідає переліку та виду робіт, котрі необхідно фактично виконати.
Відповідач зазначив, що п. 1 технічного завдання передбачена така робота: встановлення та знімання інвентарних сходів та стоякових трубчатих лісів, одиниця виміру - м2, кількість 417. Проте, коли працівники відповідача прибули на об'єкт для виконання робіт для вогнезахисної обробки металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС, з'ясовано, що вказані роботи з трубчатих лісів виконати неможливо, оскільки для їх виконання необхідно використовувати спорядження та спеціально підготовлених працівників з промислового альпінізму, що в свою чергу значно збільшувало вартість робіт.
Поряд з тим, відповідач зазначив, що п. 2 технічного завдання передбачена така робота: очищення поверхонь щітками/роботи з захисту стельових поверхонь від корозії, одиниця виміру - м2, кількість 1371. Проте, коли працівники відповідача прибули на об'єкт для виконання робіт для вогнезахисної обробки металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10 Зміївської ТЕС, з'ясовано, що вказані поверхні неможливо очистити щітками, необхідно застосувати механічні засоби, а саме, вказані поверхні можливо очистити лише з використанням піскоструминного апарату, що в свою чергу значно збільшувало вартість робіт.
Поряд з тим, відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» сторони не могли внести зміни до договору, щоб змінити технічне завдання, вказавши реальний перелік та об'єми робіт що в свою чергу збільшило б вартість договору, а виконати роботи згідно переліку, який містився у додатку № 3 тендерної документації, який продубльовано в додатку № 1 до договору, відповідач не міг.
Також відповідач зазначив, що звертався до позивача з пропозицією розірвання договору, враховуючи те, що роботи, які були вказані в тендерній документації не відповідають фактичним роботам, які необхідно виконати на об'єкті. Позивач від пропозиції розірвання договору за згодою сторін відмовився.
Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що не виконав умови договору зважаючи на введення його в оману щодо фактичного обсягу робіт на стадії проведення публічної закупівлі.
В розрізі вказаного позивач зазначив, що відповідно до тендерної документації та умов договору відповідач був обізнаний яку саме роботу повинен був виконати, а саме, які вимоги щодо предмету закупівлі були зазначені в Технічних вимогах на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації).
На підтвердження вказаного позивачем зазначено, що відповідно до п. 5.2. технічних вимог на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації), обов'язковою вимогою позивача була вимога про наявність у відповідача дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, дійсний на весь період виконання робіт, або декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці з відміткою у територіальному органі Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: роботи верхолазні. Копія вказаного додатку № 3 наявна в матеріалах справи.
До вказаного позивач зазначив, що на виконання технічних вимог на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації) відповідачем подано пропозицію, до якої долучено декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, в якій зазначено, що директор відповідача підтверджує відповідність матеріально-технічної бази та умов праці вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання таких робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) таких машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: роботи верхолазні та скелелазні (п. 11 додатку 6 порядку), а сам, обладнання для верхолазних робіт: дробина KRAUSETribilo 3*10 (роб. висота 7,65 м); пояс лямковий комбінований, пояс запобіжний ЗПБ 2 шт.; зажим страхувальний, ус страхувальний, карабін овал. сталевий з різьбою муфтою - 5 шт. Копію вказаної декларації долучено позивачем до матеріалів справи.
Поряд з тим, позивач зазначив, що до тендерної пропозиції відповідача долучено належним чином завірену копію довідки щодо підтвердження відповідності тендерної пропозиції учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам по предмету закупівлі № 23/9 від 09.04.2021, згідно якої відповідачем зазначено, що робота, яка буде виконуватися, повністю відповідає усім вимогам, викладеним у додатку № 3 до тендерної документації. Копія вказаної довідки наявна в матеріалах справи.
До того ж, позивач стверджує, що до тендерної пропозиції відповідача долучено належним чином засвідчену копію письмової згоди учасника № 23/11 від 09.04.2021, згідно якої відповідач зазначив, що: погоджується дотримуватись своєї пропозиції протягом 90 днів із дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій; пропозиція є обов'язковою для відповідача в зазначений термін; відповідач гарантує підписати договір в редакції, викладеній в додатку № 4 до тендерної документації не пізніше, ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю та не раніше, ніж через 10 днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Означена згода наявна в матеріалах справи.
Також, відповідач просить суд, у разі задоволення вимог позивача про стягнення пені та штрафу застосувати ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та зменшити розмір пені та штрафу, оскільки позовна заява не містить обставин понесення позивачем збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором та доказів, на підтвердження цього, а також просить врахувати те, що загальна вартість робіт за договором в три рази менша за розмір пені, що суперечить принципу справедливості та розумності.
Поряд з тим, обґрунтовуючи своє клопотання відповідач зазначив, що розмір неустойки не може бути застосований до нього, з огляду на те, що п. 7.2. договору суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України та посилався на ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня. Враховуючи приписи вказаного закону відповідач вважає, що обрахунок пені за спірним договором потрібно здійснювати двома способами за подвійною обліковою ставкою НБУ, відповідно до яких суми пені склали 139 267, 20 грн та 139 275, 41 грн.
До того ж, відповідач посилався на ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Враховуючи вказаний закон відповідач здійснював обрахунок пені за спірним договором, вказавши, що за цим розрахунком максимальна сума пені у розмірі 15 % могла складати 214 182, 00 грн.
Позивач у судовому засіданні 07.04.2023, заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, зазначив, що заявляючи відповідний розмір пені та штрафу не зазначав збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, оскільки такий розмір неустойки передбачений договором та діючим законодавством.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Приписами ст. 173, 193 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до статей 627, 629, 530 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду зазначеного суд дійшов висновку, що підписання відповідачем договору свідчить про погодження з умовами відповідно укладеного правочину, зокрема щодо обсягів, виду та строків виконання робіт.
Як вже зазначалось, за умовами укладеного сторонами договору відповідач бере на себе зобов'язання виконати та здати роботи за ДК 021:2015:45440000-3 Фарбування та скління, (Виконання робіт з капітального будівництва по проекту «Вогнезахисна обробка металевих конструкцій покриття машзалу енергоблоків № 1-10»), а замовник зобов'язується виконані належним чином роботи прийняти та оплатити.
Згідно п. 13.1., 13.2. додатку до договору № 1, строк виконання всього обсягу робіт, передбаченого договором: з вересня по листопад 2021 року, а саме: з дати отримання виконавцем письмового повідомлення про початок виконання робіт від замовника до 31.12.2021 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2021 позивачем на поштову адресу відповідача надіслано погодження щодо початку виконання робіт, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями накладної № 6346010404636, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки від 14.09.2021 про причини повернення з зазначенням причини: «за закінченням терміну зберігання». Поряд з тим, копію погодження щодо початку виконання робіт 30.08.2021 надіслано на електронну адресу відповідача, що підтверджується скриншотом, на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми з відправленим на адресу відповідача листом, проте без отримання сповіщення про доставку.
Враховуючи п. 13.3. додатку № 1 до договору та те, що в матеріалах справи та на сайті АТ «Укрпошта» відсутня інформація про день надходження письмового погодження в поштове відділення виконавця, днем отримання відповідачем письмового погодження є дата оформлення АТ «Укрпошта» повідомлення про повернення за закінченням терміну зберігання, а саме - 14.09.2021.
Отже, відповідач був повідомлений про погодження щодо початок робіт і повинен був виконати роботи за договором у строк по 31.12.2021 включно.
Доводи відповідача про те, що позивач під час оголошення тендеру надав технічне завдання, що не відповідає переліку та виду робіт, котрі необхідно фактично виконати залишаються судом поза увагою, оскільки відповідач був обізнаний яку саме роботу повинен був виконати, а саме, які вимоги щодо предмету закупівлі були зазначені в Технічних вимогах на закупівлю робіт (додаток № 3 до тендерної документації), що підтверджується наявним в матеріалах справ копіями підписаних відповідачем декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, довідки щодо підтвердження відповідності тендерної пропозиції учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам по предмету закупівлі № 23/9 від 09.04.2021 та письмової згоди учасника № 23/11 від 09.04.2021, а в разі наявності обставин, які б свідчили про невідповідність умов означеного договору тендерній документації, відповідач не був позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Поряд з тим, відповідач не надав ані належних та допустимих, ані більш вірогідних доказів в розумінні ст. 79 ГПК України з метою спростування доводів позивача щодо невиконання відповідачем робіт у передбачені договором строки.
До того ж, з наданих пояснень відповідача у судовому засіданні 07.04.2023 слідує, що відповідач визначені договором підрядні роботи не виконав у строк, визначений договором, а саме до 31.12.2021.
Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем строків виконання відповідних робіт за договором.
Приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 217, ст. 230, пункту 4 ст. 231 ГК України одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГК України, особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6, ч. 3 ст. 549 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналізуючи ч. 3 ст. 549 ЦК України у контексті меж свободи договору, визначених абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов'язання.
Поряд з тим, відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Умовами п. 7.2 договору визначено, що у разі невиконання, або несвоєчасного виконання зобов'язань за договором з виконавця стягується пеня у розмірі 2 відсотка вартості зобов'язання, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Крім цього, виконавець відшкодовує всі понесені замовником збитки, заподіяні затримкою виконання виконавцем зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що дотримання встановленого строку виконання зобов'язання стороною є негрошовим зобов'язанням, за порушення якого позивачем нараховано, зокрема пеню в розмірі 5 240 319, 60 грн.
Судом встановлено, що відповідачем визначені підрядні роботи не виконано в строк, визначений договором, а саме до 31.12.2021.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку виконання робіт за договором, позивачем, на підставі п. 7.2 договору, нараховано відповідачу 99 951, 60 грн штрафу у розмірі 7% від ціни договору та пеню у розмірі 5 140 368, 00 грн. за період з 01.01.2022 по 01.06.2022.
Враховуючи законодавчі приписи, суд здійснював обрахунок заявленої до стягнення пені в межах вказаного позивачем періоду з 01.01.2022 по 01.06.2022 на суму невиконаних відповідачем робіт за договором 1 427 880, 00 грн.
Отже, арифметично правильний та обґрунтований розмір пені, перерахований судом в межах заявленого позивачем періоду, визначений з урахуванням умов договору, законодавчих приписів та встановлених судом обставин, складає 4 340 755,20 грн пені.
Посилання відповідача у клопотанні про зменшення пені та штрафу на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не беруться судом до уваги, з огляду на те, що ця норма регулює нарахування пені за несвоєчасне виконання саме грошових зобов'язань, тоді як предметом цієї справи є стягнення пені за несвоєчасне виконання робіт.
Поряд з тим, посилання відповідача у клопотанні про зменшення пені та штрафу на ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» відхиляються, оскільки нарахування пені за цією статтею здійснюється за договорами про споживчі кредити, тоді як фактичною підставою цього позову є договір № 16/155 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання від 17.06.2021, що за своєю правовою природою є договором підряду, який є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Поряд з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у сумі 99 951, 60 грн судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу, зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, слід також зазначити, що чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 911/867/19 та 25.02.2020 у справі № 904/2542/19).
Звертаючись до суду з заявою про зменшення розміру неустойки, відповідач зазначав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності збитків, що могли бути спричинені не виконанням відповідачем зобов'язань за договором. Також відповідач вказував, що співвідношення нарахованих позивачем штрафних санкцій і суми невиконаних зобов'язань не є співрозмірним і та не відповідає ступеню тяжкості порушення.
Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, зазначав, що заявляючи відповідний розмір пені та штрафу не зазначав збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, оскільки такий розмір неустойки передбачений договором та діючим законодавством.
Судом встановлено, що вартість робіт за договором становить 1 427 880, 00 грн. Поряд з тим, обґрунтована сума пені становить 4 340 755, 20 грн.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Водночас позивачем доказово не обґрунтовано понесення ним збитків через вказане вище прострочення відповідачем зобов'язання по виконанню робіт.
З огляду викладеного суд вважає, що стягнення 4 340 755, 20 грн пені спотворить її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання пеня перетвориться на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.
Беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем зобов'язання у спірних правовідносинах, а також враховуючи не співмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України арифметично-правильного та обґрунтованого розміру заявленої до стягнення пені до 51 403, 68 грн, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 51 403, 68 грн пені та 99 951, 00 грн штрафу.
При прийнятті вказаного рішення про зменшення розміру неустойки судом враховано, що:
- застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, попри те не може бути джерелом збагачення кредитора та те, що неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання;
- відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань;
- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- відсутність підстав вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;
- очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання..
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.
В розрізі зазначеного суд вважає за необхідне вказати, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 7% штрафу.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити позовні вимоги частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» (08133, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1-А, ідентифікаційний код 39299695) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ідентифікаційний код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт Слобожанське, ідентифікаційний код 05471247):
- 51 403 (п'ятдесят одну тисячу чотириста три) грн 68 коп. пені;
- 99 951 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн 00 коп. штрафу;
- 1 427 (одну тисячу чотириста двадцять сім) грн 74 коп. судового збору.
3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.04.2023.
Суддя П.В.Горбасенко