вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.04.2023м. ДніпроСправа № 904/9932/16 (904/528/23)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 841 290,58 грн.
Представники:
від позивача представник Рудницький Е.С. дов. №01Др-30-0223 від 13.02.23р.
від відповідача представник не з'явився
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу в розмірі 841 290,58грн., з яких: 829 249,43грн. - основний борг, 11 359,58 грн. - пеня, 681,57 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором розподілу природного газу №09420VR8EDAP016 від 01.01.2016, в частині повної та своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 22.02.2023 о 10:20год. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням. До засідання подати: Позивачу - відповідь на відзив відповідача (у разі його отримання - до дня першого підготовчого засідання), складену відповідно до вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії відповіді на відзив відповідачу; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); Відповідачу - відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; - заперечення на відповідь на відзив (у разі її отримання - до дня першого підготовчого засідання), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу.
В підготовчому засіданні 22.02.2023 судом оголошено перерву до 21.03.23р. о 10:00 год.
21.03.2023 представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника відповідача в судове засідання, яке призначено на 21.03.2023р. Судом клопотання представника відповідача прийнято до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено підготовче засідання суду на 29.03.2023р. о 10:00год. Явку в судове засідання представників сторін визнано обов'язковою. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням. До засідання подати: позивачу - протягом 10 календарних днів з дня отримання відзиву, надати відповідь на відзив; документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); повідомити відповідача про час і місце судового засідання, докази повідомлення надати суду. У випадку подання відповіді на відзив, направити її копію на адресу відповідача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачу - протягом 15 календарних днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України; заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
29.03.2023 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. Судом відзив прийнято до відома.
В підготовче засідання 29.03.2023 з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.04.2023 о 11:00год. Явку в судове засідання представників сторін визнано обов'язковою. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 18.04.2023 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду.
19.04.2023 в судове засідання з'явився представник позивача, який заперечував проти відкладення розгляду справи, підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі “Фрідлендер проти Франції”, рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі “Смірнова проти України”). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі “Красношапка проти України”).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Господарський суд виходить з того, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.
В обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи представник відповідача посилався на, те, що в період з 17.04.2023 по 30.04.2023 перебуває у плановій відпустці. Крім того, представник відповідача зазначив, що між позивачем та відповідачем розпочато переговори по погашенню заборгованості в зв'язку з запуском виробництва та подачею природного газу на підприємство.
Водночас, присутній в судовому засіданні представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи та зазначив про безпідставність посилань представника відповідача щодо наявності між сторонами переговорів по погашенню заборгованості.
Господарський суд приймає до уваги, що на підтвердження наведених обставин у клопотанні про відкладення розгляду справи, представником відповідача надано лише наказ (розпорядження) №417/в від 14.04.2023 про надання відпустки, при цьому доказів щодо проведення між сторонами переговорів по врегулюванню спору, відповідачем до клопотання не подано, з урахуванням того, що такий факт заперечується позивачем.
Враховуючи відсутність обґрунтування дійсної необхідності відкладення розгляду справи, та приймаючи до уваги, що відпустка представника відповідача не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції, а тому господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.04.2023 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
Між оператором ГРМ: Дніпродзержинське УЕГГ ПАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" та споживачем: Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" було укладено типовій договір розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання розподілу природного газу №09420VR8EDAP016 від 01.01.2016 до умов договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 1.1 договору цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1.3 договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633,634,641,642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання до цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви-приєднання за формою наведеною в додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими), який є невід'ємною частиною до цього договору, яку у встановленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГМР та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГМР та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених кодексом газорозподільних систем та цим договором (пункти 5.1, 5.2 договору).
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно пункту 6.2 договору, тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (пункт 6.3 договору).
Згідно пункту 6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 6.5 договору визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об'єктах споживача, що не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 6.6 договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно пункту 12.1 договору, цей договір укладено на невизначений строк.
Згідно з п. 1 додаткової угоди № 1 від 30.09.2016 року до договору розподілу природного газу №09420VR8EDAP016 від 01.01.2016, сторони домовились, що у зв'язку з ліквідацією Структурного підрозділу ПАТ “Дніпропетровськгаз” - Дніпродзержинського УЕГГ, виконання всіх зобов'язань оператора ГРМ за договором з 01 жовтня 2016 року бере на себе ПАТ “Дніпропетровськгаз”.
Сторонами підписано Додаток №4 до договору розподілу природного газу №09420VR8EDAP016 від 01.01.2016, в редакції додаткової угоди №9 від 17.02.2022 “Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача”.
Згідно заяви-приєднання та пункту 6.3 договору, вартість тарифу визначається як 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача. Тариф на послуги розподілу природного газу встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості, для відповідного місяця.
Відповідачеві була визначена річна замовлена потужність на 2022 рік в розмірі 6581344,73 куб.м. (місячна замовлена потужність - 548 445,39 куб.м.), яка погоджена з відповідачем в акті приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 № ДГП0051054.
На виконання умов договору, позивачем у грудні 2022 надано відповідачу послуги розподілу природного газу на загальну суму 829 249,43 грн, що підтверджується актом наданих послуг № ДГП82022895 від 31.12.2022. Вказаний акт наданих послуг підписаний представниками позивача та відповідача без заперечень щодо його змісту та скріплений печатками сторін.
Відповідач за надані позивачем послуги розподілу природного газу не сплатив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за послуги з розподілу природного газу за грудень 2022 в сумі 829 249,43 грн.
16.01.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу №49004.1-Сл-710-0123 від 10.01.2023 в порядку ст. 530 ЦК України про виконання боргового зобов'язання, в якій просив погасити існуючу заборгованість за отримані послуги з розподілу природного газу за грудень 2022 в сумі 829 249,43 грн.
Відповідач на вимогу позивача №49004.1-Сл-710-0123 від 10.01.2023 не відреагував, заборгованість за отримані послуги з розподілу природного газу за грудень 2022 в сумі 829249,43 грн. не сплатив.
За умовами пункту 8.2 договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 11 359,58 грн. за період з 11.01.2023 по 20.01.2023.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 681,57 грн. 3% річних за період з 11.01.2023 по 20.01.2023.
Таким чином, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором розподілу природного газу №09420VR8EDAP016 від 01.01.2016, позивач звернувся до господарського суду із цим позовом в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з розподілу природного газу за грудень 2022 в сумі 841 290,58 грн, з яких: - 829 249,43 грн - основний борг; - 11 359,58 грн - пеня; - 681,57 грн - 3% річних.
Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов зазначив, що відповідно до акту про припинення газопостачання від 14.10.2022 р. приватному акціонерному товариству «Дніпровський завод мінеральних добрив» було припинено постачання природного газу, встановлено заглушку та опломбовано вхідну засувну арматуру газопроводу. Таким чином позивач фізично не здійснював доставку газу до межі балансової належності, як точки приймання-передачі газу, оскільки з 14.10.2022 об'єкт споживача, був відключений від газорозподільної системи Оператора ГРМ. Даний факт також підтверджується актом приймання-передачі природного газу № ДГП0070863 від 31.10.2022, згідно з яким ПАТ «ДЗМД» не отримало в свій газопровід природний газ. Таким чином, Позивачем не було надано послуги з розподілу природного газу, а підписаний акт наданих послуг за січень 2023 року фіксує тільки середньомісячний показник, а не сам факт розподілу газу. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України з 24.02.2022р. введено воєнний стан, що діє до 19.02.2023. З огляду на це, Торгово-Промислова Палата України на своєму сайті розмістила повідомлення про форс-мажорні обставини. Згідно з цим повідомленням військова агресія російської федерації, що стала підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). А згідно до п. 10.1, 10.2, ст. 218 ГКУ, ст. 617 ЦКУ наявність форс-мажорних обставин (непереборної сили) є підставою для звільнення від відповідальності, адже внаслідок військової агресії росії ПАТ «ДЗМД» не має можливості взагалі вести діяльність, отримувати сировину через порти чи від виробників, потужності яких зруйновано чи пошкоджено військовими діями. В зв'язку з вищезазначеним, відповідач вважає, що позовні вимоги по нарахуванню пені та 3% річних є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу №09420VR8EDAP016 від 01.01.2016 (на основі типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015).
Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), від 30.09.2015 №2498.
Відповідно до пункту 2, глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператор ГРМ (до мереж якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газ, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 (далі - договір розподілу природного газу), в порядку визначеному цим розділом.
Згідно з пунктом 4, глави 3, розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в укованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Згідно з пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Пунктом 1.1 типового договору визначено, що цей договір є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до пункт 1.3 типового договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовим) який є невід'ємною частиною цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Таким чином, підписавши заву-приєднання відповідач приєднався до умов типового договору розподілу природного газу.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуги з розподілу природного газу.
Отже двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець бере на себе обов'язок надати послуги в установлених обсягах, належної якості і, водночас, споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Матеріалами справи підтверджується надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з розподілу природного газу на загальну суму 829 249,43 грн. за грудень 2022, відповідно до наявного в матеріалах справи акту наданих послуг № ДГП82022895 від 31.12.2022. Вказаний акт наданих послуг підписаний представниками позивача та відповідача без заперечень щодо його змісту та скріплений печатками сторін.
Суд зауважує, що послуги, визначені умовами договору, у повній мірі відповідають послугам, що були надані позивачем та передані відповідно до вказаних вище актів.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання споживачем акту наданих послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
Господарським судом встановлено, що строк оплати послуг з розподілу природного газу наданих у грудні 2022 є таким, що настав.
Щодо наданого відповідачем акту про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) від 14.10.2022р., господарський суд зазначає наступне.
Господарським судом встановлено, що 14.10.2022 представником АТ “Дніпропетровськгаз” в присутності представника ПАТ “ДЗМД” складено акт припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) від 14.10.2022р. про те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687 “Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення”, у зв'язку з несвоєчасною та/або неповною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу та згідно з повідомленням про припинення (обмеження) газопостачання № 49008-Кл-14853-1022 від 04.10.2022р., припинено (обмежено газопостачання та опломбовано) - споживач самостійно газоспоживання та надав доступ для опломбування глушки вхідної засувки шляхом встановлення глушки вхідної засувки з подальшим опломбуванням.
Щодо вказаних обставин господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8 розділу 6 глави VI Кодексу ГРМ у разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи неоплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим Кодексом та договором розподілу природного газу, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу ГРМ на об'єкти споживача до повного погашення заборгованості.
Відповідно до ч. 1 пункту 1 розділу 7 глави VI Кодексу ГРМ оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках, зокрема, несвоєчасної та/або неповної оплати послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу.
Згідно з ч. 2 пункту 1 розділу 7 глави VI Кодексу ГРМ якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об'єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ.
Відповідно до пункту 9 розділу 6 глави VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об'єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об'єкт із заяви-приєднання. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Якщо на дату розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об'єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об'єктах цього споживача або об'єкту, який було вилучено із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу, буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, у якому розірваний договір або вилучений об'єкт із заяви-приєднання, споживач зобов'язаний у десятиденний строк з дня виставлення рахунку сплатити Оператору ГРМ різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності. При цьому за наявності двох і більше об'єктів споживача величина оплаченої вартості річної потужності по об'єкту визначається пропорційно розміру річної замовленої потужності такого об'єкта до загального розміру річної замовленої потужності цього споживача.
Якщо припинення або обмеження розподілу природного газу здійснюється за ініціативи Оператора ГРМ у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, нарахування вартості послуги за договором розподілу природного газу не здійснюється. При цьому місячна вартість послуг розподілу зменшується з урахуванням кількості днів припинення (обмеження) розподілу природного газу. Таке припинення (обмеження) та відновлення розподілу природного газу споживачу здійснюється за рахунок Оператора ГРМ.
При цьому, матеріали справи не містять, а сторонами, зокрема відповідачем, не надано доказів розірвання договору на розподіл газу або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
Із даного акту вбачається, що припинення газопостачання здійснено саме у спосіб пломбування, а не механічного від'єднання, зокрема зазначене підтверджується підписами представників позивача та відповідача.
Додатково суд вказує, що відповідач визнає факт припинення газопостачання саме шляхом опломбування.
Тобто судом не встановлено обставин проведення 14.10.2022 р. механічного від'єднання об'єктів відповідача від газових мереж.
В свою чергу, суд зазначає, що обставини припинення газопостачання з 14.10.2022 р. шляхом пломбування газоспоживаючого обладнання, жодним чином не впливають на наявність у об'єктів відповідача цілодобового доступу, оскільки дані об'єкти зберігали фізичне з'єднання з газорозподільною системою. Так, об'єкт газопостачання вважається приєднаним навіть якщо газоспоживаюче обладнання опломбоване шляхом перекриття та пломбування засувки, оскільки для початку фактичного споживання природного газу, окрім зняття пломби немає перешкод. На об'єкт не розраховується замовлена потужність пропускної спроможності газових мереж лише у випадку механічного від'єднання від мереж.
За умови припинення (обмеження) газопостачання шляхом встановлення інвентарної заглушки та її опломбування об'єкт споживача не втрачає статус підключеного до ГРМ, оскільки у такому випадку не відбувається фізичного роз'єднання обладнання споживача з газорозподільною системою, і споживач має можливість у будь-який момент поновити отримання газу.
Таким чином, право на користування потужністю об'єкта газової інфраструктури в обсязі та на умовах, встановлених у договорі розподілу природного газу у період з жовтня 2022 р. було наявне у відповідача, оскільки його об'єкти були забезпечені цілодобовим доступом до газорозподільної системи та відповідно можливістю для подальшого споживання природного газу, що підтверджується наявним фізичним з'єднанням цих об'єктів з газорозподільною системою та діючими між сторонами умовами Типового договору розподілу природного газу.
Суд вказує, що оператор газорозподільної системи, яким є позивач, забезпечує не лише фізичне транспортування газу до відповідача, а і комплекс інших дій, котрі полягають в забезпеченні споживача (відповідача) доступом до газорозподільної системи, належної потужності системи на підставі укладеного між оператором ГРМ та споживачем договору.
А відтак, враховуючи укладений між сторонами договір розподілу природного газу, позивач вправі нараховувати грошові кошти, в порядку та розмірі, визначеному законодавством в якості оплати вартості послуг за договором, якщо такий договір не розірвано.
Судом враховуються також вимоги п. 9 гл. 6 розд. 6 Кодексу газорозподільних систем, які передбачаються, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу та вилучення об'єкта споживача. Відповідно до вимог п. 1-2 гл. 6 розд. 6 Кодексу газорозподільних систем, законодавцем передбачено плату в рамках договору розподілу природного не за фізично розподілений природний газ, а за обсяг річної замовленої потужності.
Відтак, в даному випадку відсутні виключні підстави для нездійснення оплати вартості розподілу газу, а припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу, в зв'язку з наявністю заборгованості, не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу.
З огляду на наведені обставини, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 829 249,43 грн за грудень 2022р.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені і розмірі 11 359,58грн, господарський суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.01.2023 по 20.01.2023 на загальну суму 11 359,58 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 681,57 грн 3% річних, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 11.01.2023 по 20.01.2023 на загальну суму 681,57грн.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З огляду на викладене господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованість за послуги з розподілу природного газу за грудень 2022 в сумі 841 290,58 грн, з яких: - 829 249,43 грн - основний борг; - 11 359,58 грн - пеня; - 681,57 грн - 3% річних.
Щодо посилань представника відповідача на наявність форс-мажорних обставин (непереборної сили), що на його думку є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що не порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, вищезазначені норми права прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, в якому ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору (https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf).
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України “Про торгово-промислові палати в Україні” та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.
У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” та Статуту ТПП України.
Проте, в ст.ст. 14 та 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника; відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання; відсутність у боржника необхідних коштів.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
З урахуванням викладеного лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, як доказ існування форс-мажорних обставин у справі №904/9932/16(904/528/23) визнається судом недостанім доказом існування таких обставин.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на викладене всі інші доводи та міркування учасників судового процесу прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду.
З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233,237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" (51917, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, буд. 179, код ЄДРПОУ 31980517) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 03340920) заборгованість за послуги з розподілу природного газу за грудень 2022 у розмірі 829 249,43 грн. (вісімсот двадцять дев'ять тисяч двісті сорок дев'ять грн. 43 коп.), пеню у розмірі 11 359,58 грн. (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн. 58 коп.), 3% річних у розмірі 681,57 грн. (шістсот вісімдесят одна грн. 57 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 619,36 грн. (дванадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять грн. 36 коп.), про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.04.2023р.
Суддя І.В. Владимиренко