Додаткова постанова
19.04.2023 року м.Дніпро Справа № 904/6015/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Вечірко І.О. (доповідач), судді : Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.,
розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/6015/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"
до відповідача-1 Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг"
про визнання незаконним протоколу №14 від 16.10.2020 та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021р. у справі №904/6015/20 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" задоволено частково. Зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" виконувати належним чином та в інтересах Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" доручену Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" частину страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" за укладеними договорами доручення, в тому числі: за Договором доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 р. (зі змінами та доповненнями), Договором доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 р. (зі змінами та доповненнями), укладеними між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", Договором доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 01 листопада 2002 р. (зі змінами та доповненнями), Договором доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 31 березня 2003 р. (зі змінами та доповненнями), Договором доручення №3 на виконання страхових агентських послуг від 02 серпня 2004 р. (зі змінами та доповненнями), Договором доручення №4 на виконання страхових агентських послуг від 01 березня 2005 р. (зі змінами та доповненнями), Договором доручення №6 на виконання страхових агентських послуг від 11 липня 2016 р. (зі змінами та доповненнями), укладеними між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" виконувати усі обов'язки перед Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та їх клієнтами, передбачені Договором передоручення від 01.09.2016. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою апеляційного господарського суду від 15.03.2023р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021р. у справі №904/6015/20 залишено без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - залишено без задоволення.
Справу №904/6015/20 повернено на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
На електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява АТ КБ "Приватбанк" про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтована тим, що вирішивши питання про права позивачів, що стосуються виконання укладених з Банком договорів доручення, суд не зазначив чітко та конкретизовано перелік дій, що потрібно виконати АТ КБ "ПриватБанк", а також не вирішив питання про судові витрати, що свідчить про наявність правових підстав для ухвалення судом апеляційної інстанції додаткової постанови. Одночасно у заяві зазначено, що у резолютивній частині постанови від 15.03.2023р. у даній справі відсутні будь-які висновки апеляційного суду щодо розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду справи, що свідчить про нездійснення апеляційним судом такого розподілу.
Так, за твердженням заявника, рішення суду у частині зобов"язання банку "виконувати … частину страхової діяльності ПрАТ"СК"Інгосстрах" та ТДВ"СК"Кредо"..." не відповідає ознакам ясності, чіткості та визначеності відповідного рішення, оскільки останнє не вказує саме конкретних дій, які банку необхідно виконати. Також, у рішенні містяться оціночні поняття, при цьому резолютивна частина рішення не містить вичерпного переліку договорів доручення, за якими відповідні дії мають бути вчинені банком. В свою чергу у постанові суду такі дії також не зазначені. Щодо судового збору заявник зазначив, що вирішення питання про розподіл судових витрат здійснюється саме у резолютивній частині постанови, прийнятої за результатами апеляційного перегляду справи, між тим, у даному випадку, у резолютивній частині постанови відсутні висновки суду апеляційної інстанції стосовно розподілу таких витрат за результатами апеляційного перегляду справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023р. розгляд заяви банку про ухвалення додаткового рішення у справі 904/6015/20 призначено у судовому засіданні на 19.04.2023р.
11.04.2023р. на адресу суду надійшли заперечення позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення в яких йдеться про те, що постановою апеляційного суду від 15.03.2023р. рішення господарського суду залишено без змін, тому банк, за наявності підстав, мав звернутись із заявою про ухвалення додаткового рішення саме до Господарського суду Дніпропетровської області. Крім того, рішення по суті прийнято в межах позовних вимог і до повноважень суду не входить доповнення позовних вимог та прийняття по ним рішення. Одночасно судом першої інстанції у рішенні чітко зазначені дії, які необхідно виконати сторонам, при цьому суд не пропустив жодної позовної вимоги. Також, на думку позивача, банк фактично просить суд роз"яснити рішення суду, в той же час роз"яснення рішення не є ухваленням додаткового рішення та регулюється іншими процесуальними нормами.
19.04.2023р. представники ТДВ "Страхова компанія "Кредо", ПрАТ"Страхова компанія "Інгосстрах" та АТ КБ"ПриватБанк" у судовому засіданні надали пояснення до заяви про ухвалення додаткової постанови.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/6015/20, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" просило скасувати оскаржуване рішення у частині зобов'язання банку виконувати належним чином та в інтересах Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" доручену Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" частину страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" за укладеними договорами доручення, в тому числі: за договором доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014р. (зі змінами та доповненнями), укладеними між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", договором доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 01.11.2002р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 31.03.2003р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №3 на виконання страхових агентських послуг від 02.08.2004р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №4 на виконання страхових агентських послуг від 01.03.2005р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №6 на виконання страхових агентських послуг від 11.07.2016р. (зі змінами та доповненнями), укладеними між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та в частині стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" 2102,00 грн. судового збору, стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" судового збору у розмірі 2102,00 грн. Судові витрати за подання апеляційної скарги банк просив покласти на позивачів.
Як зазначено вище, за результатами розгляду апеляційної скарги, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2023р. у справі №904/6015/20 апеляційну скаргу банку залишено без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
У частині вимог заяви про ухвалення додаткового рішення у зв"язку з необхідністю зазначити дії, що потрібно виконати АТ КБ"ПриватБанк" з метою виконання прийнятого у справі судового рішення колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Умови, підстави та порядок ухвалення додаткового рішення у справі урегульовано статтею 244 ГПК України.
Аналіз ст. 244 ГПК України свідчить, що законодавець у наведеній нормі пов'язує можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення (рішення, постанови чи ухвали) саме з метою усунення такого недоліку як невизначеність висновків суду щодо заявлених вимог у справі чи неповнота основного судового рішення, тобто невирішення заявлених вимог у справі або деяких питань, які необхідно було розв'язати в рішенні, постанові чи ухвалі.
Перелік підстав для ухвалення додаткового рішення наведений в частині першій ст.244 ГПК України є вичерпним і при порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в прийнятті додаткового рішення.
Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або розв'язати нові питання, що не досліджувалися при судовому розгляді. Додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та лише за тими обставинами, які були предметом обговорення та оцінки судом при розгляді справи.
Тож додаткове судове рішення у справі є невід'ємною частиною основного рішення (його доповненням), однак за жодних умов воно не може виходити за межі заявлених вимог та бути використано шляхом підміни інституту позову як інструмент встановлення нових юридичних фактів чи вирішення питань, що не входили до предмету спору.
ЄСПЛ під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України").
При цьому ст. 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є диспозитивність .
Згідно із ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, у господарському судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Тобто позивач, вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого диспозитивного права шляхом звернення з позовом із визначеними ним вимогами до особи, винної, на його думку, в порушенні його майнових прав.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (див. подібні висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 5023/1123/12, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16).
Щодо досліджуваної справи, то Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" звернулись до суду з позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви, до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" про:
- визнання незаконним протоколу №14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 16.10.2020р.;
- зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" виконувати належним чином та в інтересах Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" доручену Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" частину страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" за укладеними договорами доручення, в тому числі: за договором доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 01.11.2002р. (зі змінами і доповненнями), укладеними між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", договором доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 01.11.2002р. (зі змінами і доповненнями), договором доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 31.03.2003р. (зі змінами і доповненнями), договором доручення №3 на виконання страхових агентських послуг від 02.08.2004р. (зі змінами і доповненнями), договором доручення №4 на виконання страхових агентських послуг від 01.03.2005р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №6 на виконання страхових агентських послуг від 11.07.2016р. (зі змінами і доповненнями), укладеними між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк";
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" виконувати усі обов'язки перед Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та їх клієнтами, передбачені договором передоручення від 01.09.2016р.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021р. у справі №904/6015/20 позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" виконувати належним чином та в інтересах Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" доручену Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" частину страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" за укладеними договорами доручення, в тому числі: за договором доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014р. (зі змінами та доповненнями), укладеними між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", договором доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 01.11.2002р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 31.03.2003 р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №3 на виконання страхових агентських послуг від 02.08.2004р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №4 на виконання страхових агентських послуг від 01.03.2005р. (зі змінами та доповненнями), договором доручення №6 на виконання страхових агентських послуг від 11.07.2016р. (зі змінами та доповненнями), укладеними між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" виконувати усі обов'язки перед Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та їх клієнтами, передбачені договором передоручення від 01.09.2016р. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" 2102,00 грн. судового збору. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" 2102,00 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" 2102,00 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" 2102,00 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Отже, судом першої інстанції рішення ухвалено стосовно усіх заявлених позовних вимог з зазначенням дій, які необхідно вчинити сторонам. Ці дії стосуються виконання АТ КБ"ПриватБанк" частини страхової діяльності ПрАТ"Страхова компанія "Інгосстрах" та ТДВ"Кредо" за укладеними договорами доручень.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення місцевого господарського суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновків про залишення цього рішення без змін. В постанові апеляційного господарського суду від 15.03.2023р., з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.09.2022р., у даній справі, зазначено, що позивачем обрано належний спосіб захисту, оскільки п.5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та абз.6 ч.2 ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов"язку в натурі, який застосовується в зобов"язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов"язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов"язку або уникає його. Такий спосіб захисту стосується, зокрема, невиконання обов"язку надати послуги за відповідним договором.
АТ КБ"ПриватБанк" в заяві про ухвалення додаткового рішення не доведено такої обставини, що з приводу якоїсь позовної вимоги судом не було прийнято рішення або вирішивши питання про право судом не зазначено дій, які потрібно виконати.
При цьому слід враховувати, що суд апеляційної інстанції, у розумінні статей 14, 237, 269 ГПК України, позбавлений права розглядати вимоги і наведені в їх обґрунтування доводи, які не заявлялися та не були предметом спору на час ухвалення судового рішення у справі .
Таким чином, вимоги заяви АТ КБ"ПриватБанк" про ухвалення додаткового рішення у зв"язку з необхідністю визначення судом дій, які потрібно виконати банку не узгоджуються з переліком підстав для ухвалення додаткового рішення, наведеним у ст.244 ГПК України.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, у даному випадку, відсутні підстави для задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про ухвалення додаткового рішення у частині зазначення судом дій, які потрібно виконати АТ КБ "ПриватБанк" у зв"язку з переглядом даної справи у суді апеляційної інстанції.
Щодо вимог АТКБ "ПриватБанк" про розподіл судового збору за розгляд апеляційної скарги у справі апеляційний господарський суд враховує наступне.
У розділі 3.5 вказаної постанови апеляційного господарського суду від 15.03.2023р. судом було здійснено розподіл судового збору, сплаченого апелянтом за звернення зі скаргою, зокрема зазначено, що судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу, тобто у даному випадку, на Акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк".
Одночасно, апеляційний суд враховує, що за змістом п.п."в" п.4 ч.1 ст.282 ГПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції має містити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У даному випадку, саме у резолютивній частині постанови від 15.03.2023р. у даній справі суд апеляційної інстанції не зазначив про розподіл судового збору сплаченого скаржником за подання апеляційної скарги .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити заяву банку та прийняти додаткову постанову про покладення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021р. у цій справі на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/6015/20 задовольнити частково.
Судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 6306,00грн. за подання апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021р. у справі №904/6015/20 покласти на скаржника.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 24.04.2023.
Головуючий суддя І.О.Вечірко
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Т.А. Верхогляд