№ 336/1854/23
н/п 3/336/1331/2023
19 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Боєв Євген Сергійович, за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника адвоката Усенка А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 ст. 124 КУпАП,
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення від 19.02.2023 серії ААД № 409026, 19 лютого 2023 року, о 17-06 год. в м. Запоріжжі, вул. Чарівна, 145, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi A4, днз НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався у безпеці маневру та допустив наїзд на припаркований транспортний засіб Mazda 6, днз НОМЕР_2 , водій Mazda 6, днз., чим порушив п. 10.9 ПДР України, внаслідок ДТП авто пошкоджені, завдано матеріальні збитки, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19.02.2023 серії ААД № 388943, 19 лютого 2023 року, о 17-06 год. в м. Запоріжжі, вул. Чарівна, 145, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi A4, днз НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (як на місці, так і в закладі охорони здоров'я) відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від керування відсторонений, про повторність попереджений.
Ухвалою суду від 19.04.2023 справи об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що не керував транспортним засобом, авто було припарковане у дворі будинку. Він сидів в автомобілі разом з із ОСОБА_2 , якого просив суд допитати в якості свідка. Раптом він відчув удар в задню частину автомобіля. Вийшовши з авто, вони побачили, що в задню частину вїхав автомобіль Mazda 6 під керування ОСОБА_3 . Останній вибачився перед ними, пояснив, що зазівався. Оглянувши автомобілі, суттєвих пошкоджень не виявили, тому поліцію не мали наміру викликати. В цей час підійшов піший патруль, який самостійно викликав працівників УПП та пішов далі. Потім прибули поліцейські УПП та відразу відносно нього стали складати протокол. Він дійсно відмовився від проходження, адже не керував транспортним засобом.
Адвокат підтримав підзахисного, просив допитати свідка ОСОБА_2 , провадження у справі закрити.
В судовому засіданні ОСОБА_3 , який зазначений у протоколі за ст. 124 КУпАП як потерпіла особа, пояснив, що йому будь-якої шкоди не заподіяно, автомобіль, яким він керував, за документами належить іншій особі. Як встановлено судом, відповідно до інформації, що міститься у схемі місця ДТП, автомобіль Mazda 6, днз НОМЕР_2 , належить ОСОБА_4 . Відтак ОСОБА_3 був приведений до присяги та допитаний в якості свідка.
ОСОБА_3 пояснив суду, що, вийшовши зі свого будинку ( АДРЕСА_2 ), він сів в автомобіль. Попереду стояла Audi A4. Він завів автомобіль, прогріваючи двигун, відволікся на телефон, та почав рух не впевнившись у відстані до Audi A4. Він в'їхав в її задню частину. З автомобіля вийшов ОСОБА_1 та інший чоловік. ОСОБА_3 повідомив їм, що це його провина, просив не викликати поліцію. В той час підійшов піший патруль та викликав поліцейських. За викликом приїхали поліцейські УПП. Між моментом ДТП та приїздом поліції пройшло близько 20 хвилин, а він поспішав. Тому не читаючи підписав бланки документів, що надали поліцейські, викликав таксі та поїхав по своїм справам.
Свідок ОСОБА_2 , присутність якого на місці ДТП підтверджується дослідженим судом відеозаписом, дав показання, аналогічні вищевказаним.
Аналогічні письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали до суду 17.03.2023.
Заслухавши пояснення зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до п.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: …юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У пункті 4.1 вказаного Рішення Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Отже, процедура притягнення до адміністративної відповідальності, ґрунтується, в тому числі, і на закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, у тому числі визначену п. 2 ст. 6 презумпцію невинуватості, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15.05.2008). Зокрема, з огляду на санкцію ст. 124 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, яке Європейським Судом визнається кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
З цього випливає, що обов'язок доводити вину, як складову презумпції невинуватості, покладається на адміністративний орган та посадових осіб, які встановили факт скоєння протиправного вчинку і порушили провадження в справі, та не може перекладатися на суд, адже у такому разі суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
На це прямо вказують і положення ст. 251 КУпАП, за якими доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини встановив критерій доведеності «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Стаття 124 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Між тим з показань допитаних в судовому засіданні осіб, у тому числі іншого учасника ДТП, вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5 . Доказів іншого матеріали справи не містять, адже у них відсутні навіть письмові пояснення учасників пригоди.
За наведеного суд доходить висновку про відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.
Що стосується протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд доходить таких висновків.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокерма за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як встановлює ст. 245 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України/МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, встановлено конкретні підстави та порядок проходження такого огляду.
Так, відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже, огляду підлягає не будь-яка особа, а водій, тобто особа яка керує транспортним засобом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 27 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання особою функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксування. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли автомобіль почав рухатись.
Те, що автомобіль Audi A4, днз НОМЕР_1 , в салоні якого знаходився ОСОБА_1 , не перебував у стані руху підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , присутність яких на місці події підтверджена дослідженими матеріалами справи.
Долучений до матеріалів справи відеозапис розпочинається о 17.23 год. та також не містить інформації щодо руху транспортного засобу Audi A4, днз НОМЕР_1 .
Відтак, оскільки посадовою особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, не зібрано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 виконував функції водія, в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 130 247, 283, 284, 294 КУпАП,
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130, ст. 124 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя Є.С. Боєв
Постанова набрала законної сили ________________ 20___рік
Дата видачі постанови ________________ 20___рік