Справа №579/894/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Моргун О. В.
Номер провадження 33/816/105/23 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
30 березня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Дейниченко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 579/894/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 27.10.2022, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
установив:
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази керування т/з, виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, фабула протоколу про адміністративне правопорушення фактично не відповідає диспозиції статті в порушення вимог ст. 256 КУпАП, оскільки поліцейським мало бути визначити суть правопорушення або керування т/з, або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. В протоколі відсутня відмітка про роз'яснення прав та вручення протоколу, а також даний факт відсутній на відеозаписах подій. Направлення на огляд сп'яніння вручене не було, у направленні не зазначено номеру та серії протоколу, його до лікарні не доставляли. В протоколі відсутня відмітка про долучення відеозапису з б/к ОСОБА_5 , також відсутня інформація щодо технічного запису, за допомогою якого було здійснено відеозапис.
Постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 27.10.2022 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і його піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, із позбавленням права керування т/з строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави 496, 20 грн судового збору.
Згідно постанови, 21.07.2022 о 02:15 на автодорозі М-02 166 км м. Кролевець ОСОБА_3 керував автомобілем ВАЗ 21061, д. н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння на місці зупинки т/з та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_3 , який підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 174968 від 21.07.2022, суддя суду першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_3 керував т/з із явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився пройти відповідний огляд в установленому законом порядку, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об'єктивно підтверджується наявними у справі доказами, зокрема:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , згідно яких в їх присутності ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці запинки т/з та у закладі охорони здоров'я (а. с. 4, 5);
- відеозаписом з технічних засобів працівників поліції, згідно яких була встановлена особа водія ОСОБА_3 , виявлення працівниками поліції у останнього ознак алкогольного сп'яніння, які стали підставою для початку процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також відмова ОСОБА_3 у присутності двох свідків від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку (а. с. 8).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. Тhe United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючи фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винною, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Відповідно п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в п. 3 розділу I цієї Інструкції, така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ (ч. 6 ст. 266 КУпАП), а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню правопорушення складено відповідно вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_3 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_3 в протоколі також не вказав.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей виявлені працівниками поліції 21.07.2022 у ОСОБА_3 в розумінні п. 3 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_3 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у присутності двох свідків.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він т/з не керував, спростовуються відеозаписами з технічних засобів працівників поліції (а. с. 8), згідно яких заперечення з приводу керування т/з зі сторони останнього були відсутні, ОСОБА_3 вийшов з т/з та повідомив працівників поліції звідки він їде.
Відповідно роз'яснень ВСУ, викладених у абз. 3, 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, а згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія.
Проведене дослідження зазначених доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративні правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_3 керував т/з, так як будь-який обґрунтований сумнів спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів керування ним т/з не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.
Що стосується не вручення водію направлення на огляд та його заповнення, то воно (направлення) надається відносно особи, яка керує т/з тільки у разі, якщо остання бажає пройти такий огляд, і виключно працівником поліції уповноваженій особі закладу охорони здоров'я, яка має право проводити медичний огляд на стан сп'яніння, а якщо особа категорично відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, то відповідне направлення працівниками поліції і не видається через відсутність об'єктивної потреби у цьому.
Що стосується тверджень апеляційної скарги про відсутність в протоколі відмітки про долучення відеозапису з б/к ОСОБА_5 та інформації щодо технічного запису, за допомогою якого було здійснено відеозапис, то вони не заслуговують на увагу, оскільки це не впливає на допустимість протоколу як доказу у справі.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують вини ОСОБА_3 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких доказів того, що працівники поліції здійснювали будь-який тиск/вплив на ОСОБА_3 з метою примушування його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння як і того, що він звертався до відповідних органів з відповідними заявами чи скаргами з приводу неправомірних дій поліцейських матеріали справи не містять.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 27.10.2022 відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов